Геза Кертес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кертес Геза)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Геза Кертес
Геза Кертес
Геза Кертес
Геза Кертес у 1933 році
Особисті дані
Народження 21 листопада 1894(1894-11-21)
  Будапешт, Австро-Угорщина
Смерть 6 лютого 1945(1945-02-06) (50 років)
  Будапешт, Угорщина
Зріст 190 см[1]
Громадянство  Угорщина
Позиція опорний півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1910–1911 Угорщина МАК (Будапешт) 14 (1)
1911–1919 Угорщина БТК (Будапешт)  ? (?)
1920–1923 Угорщина «Ференцварош» 19 (8)
1924–1925 Угорщина БТК (Будапешт) 17 (1)
1925–1926 Італія «Спеція» 13 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1914 Угорщина Угорщина 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1925–1926 Італія «Спеція»
1926–1928 Італія «Каррарезе»
1928–1929 Італія «В'яреджо»
1929–1931 Італія «Салернітана»
1931–1933 Італія «Катанцарезе»
1933–1936 Італія «Катанія»
1936–1938 Італія «Таранто»
1938–1939 Італія «Аталанта»
1939–1940 Італія «Лаціо»
1940–1941 Італія «Салернітана»
1941–1942 Італія «Катанія»
1942 Італія «Літторіо»
1942–1943 Італія «Рома»
1943–1944 Угорщина «Уйпешт»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ге́за Ке́ртес (угор. Kertész Géza /ˈɡeːzɒ ˈkɛrteːs/; 21 листопада 1894, Будапешт[1] — 6 лютого 1945, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції опорний півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, велика частина тренерської кар'єри якого пройшла у Італії. Часто можна зустріти написання його імені Кертес IV (угор. Kertész IV)[2], щоб відрізнити його від трьох інших гравців — Дьюли (Кертес I), Вільмоша[en] (Кертес II) і Адольфа[en] (Кертес III) —, які теж були футболістами, але не мали ніякого родинного стосунку до Гези[3].

Кар'єра Гези Кертеса почалася в клубі «Ференцварош», звідки він у 1925 році поїхав в Італію. В Італії він виступав за команди «Спеція» та «Каррарезе», але найбільших успіхів добився на тренерській роботі. Серед команд, очолюваних Кертесом, були такі клуби, як «Салернітана», «Катанія», «Аталанта», «Лаціо» та «Рома». Найбільшим успіхом Кертеса стало четверте місце, зайняте з «Лаціо» в Серії А 1939/1940.

Події Другої світової війни змусили Гезу повернутися в Будапешт, там він очолив «Уйпешт», а через рік після відходу з «Уйпешта» був убитий нацистами за те, що переховував у своєму будинку єврея[4][5].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1910 року виступами за команду клубу МАК (Будапешт)[6]. З 1911 по 1919 рік грав у команді БТК (Будапешт)[3]. Пізніше він відправився в «Ференцварош», за який дебютував 5 травня 1920 року проти «Тереквеша» «4:1»[7]. Відіграв за клуб з Будапешта 19 матчів, в яких він забив вісім голів[7], всі в сезоні 1920/21[8]. У двох інших сезонах за клуб грав тільки в товариських матчах[9][10], останній відомий матч — 1 травня 1923 року проти «Вашаша» (0:1)[7]. З клубом зайняв третє місце в чемпіонаті в сезоні 1920/21[7], а в наступному сезоні 1921/22 здобув Кубок Угорщини (хоча і не грав).

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

3 травня 1914 року провів єдиний матч у складі національної збірної Угорщини (0:2) у Відні[11].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 1925 році він прибув до Італії, де протягом року був граючим тренером «Спеції», з якою він виграв Другий дивізіон. Потім він перейшов до «Каррарезе», з якою виграв третій за рівнем дивізіон[12]. Він також тренував команду в сезоні 1927/28[13], врятувавши команду від вильоту назад[14].

Після цього у 1928–1929 роках тренував «В'яреджо» з третього дивізіоні, а потім «Салернітану»[15][16], з якою пропрацював два роки там само[17].

1931 року він відправився в «Катанцарезе»[18], де тренував протягом двох сезонів і виграв з клубом з Калабрії просування в Серію B в другому сезоні[19], після чого покинув клуб[20].

1933 року Кертес очолив «Катанію», з якою в першому ж сезоні він виграв свою групу третього італійського дивізіону, втретє за чотири останні роки[21], а потім здобув перемогу у перехідних матчах і вивів сицилійців у Серію B вперше в їх історії[22]. Там угорський тренер працював з командою ще два сезони, зайнявши третє і восьме місце. У команді також грав Амедео Б'яваті, який згодом став чемпіоном світу[3].

1936 року став тренером «Таранто» і знову в першому ж сезоні вивів клуб з Апулії в Серію B[23], але у наступному сезоні не зумів врятувати її від вильоту[24] і після невдачі покинув команду.

У сезоні 1938/39 років він працював з іншою командою Серії В «Аталантою», з якою до останнього туру боровся за вихід до Серії А, будучи на 2 очка попереду «Венеції», а в останньому турі команда програла венеційцям вдома 0:1 і дозволила їм обійти себе та вийти супернику у вищий італійський дивізіон, після чого угорець покинув «Аталанту».

Тим не менш Кертес наступний сезон таки розпочав у Серії А, куди його запросило «Лаціо»: у дебютному для себе сезоні в італійській еліті він зайняв четверте місце, але у другому був звільнений вже після всього шести турів. По ходу того ж сезону він повернувся в «Салернітану»[15], що боролась за вихід у Серію В і виграв 7 з 12 перших ігор, але потім програв три матчі поспіль, зокрема і один вирішальний проти «Тернани», після чого покинув клуб[25]. Потім він повернувся до «Катанії»[22], в сезоні 1941/42, яку також не зміг підвищити у класі, також з Серії С[26].

У серпні 1942 року Геза очолив «Літторіо» з Серії С[27] Після трьох перемог, трьох нічиїх і трьох поразок[28] 12 грудня того ж року несподівано був призначений головним тренером «Роми», яка виграла чемпіонський титул в минулому сезоні, замінивши свого співвітчизника Альфреда Шаффера[29][30]. Проте цей сезон був посередній і римська команда закінчила його на 9 місці, після чого Кертес покинув посаду.

Події Другої світової війни призвели до припинення чемпіонату Італії і Кертеш вирішив повернутися на батьківщину. Повернувшись додому, він провів свій останній сезон як тренер з «Уйпештом» в сезоні 1943/44 роках[31].

Останні роки життя та смерть[ред. | ред. код]

В Угорщині Кертес сформував з екс-товаришем по команді Іштваном Тотом організацію опору, яка врятувала десятки євреїв та угорських партизанів від фашистських таборів смерті[4][5]. Він також видавав себе за солдата вермахту, щоб допомогти людям вирватися з гетто в Будапешті[4] і мав стосунки з секретною службою США[32].

Однак, Кертес був заарештований в грудні 1944 року після того, як інформатор повідомив у гестапо, що вони приховали єврея в будинку, і був страчений[33] разом з Тотом за кілька днів до звільнення столиці Угорщини 6 лютого 1945 року[34]. З ними у вестибюлі замку Буда загинули п'ять товаришів по службі.[35] На його похоронах були присутні тисячі людей, він був удостоєний звання «мученика вітчизни» та похований на кладовищі Героїв в Будапешті[4][5] з квітня 1946 року[31].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1910–11 Угорщина МАК (Будапешт) НБ1 14 1 - - - - -
1911–12 Угорщина БТК (Будапешт) НБ1 4+ 1 - - - 4+ 1
1912–13 НБ1 - - - - - ? ?
1913–14 НБ1 10+ 1+ - - - 10+ 1
1916–17 НБ1 2+ ? - - - 2+ ?
1917–18 НБ1 2+ ? - - - 2+ ?
1918–19 НБ1 2+ ? - - - 2+ ?
1919–20 НБ1 19 1 - - - 19 1
1920–21 Угорщина «Ференцварош» НБ1 19 8 - - - 19 8
1921–22 НБ1 0 0 КУ 0 0 0 0
1922–23 НБ1 0 0 КУ 0 0 0 0
Усього за «Ференцварош» 19 8 0 0 19 8
1924–25 Угорщина БТК (Будапешт) НБ1 17 1 КУ ? ? ? ?
Усього за БТК (Будапешт) 56+ 4+ - - 56+ 4+
1925–26 Італія «Спеція» СД (ІІ) 13 1 - - - - -
Усього за кар'єру 102+ 14+ 0 0 102+ 14+

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Угорщина Угорщина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
03/05/1914 Відень Австрія Австрія 2 – 0 Угорщина Угорщина товариський матч -
Усього Матчів 1 Голів 0

Тренерська[ред. | ред. код]

Сезон Команда Турнір Місце Результати
Ігор Перемог Нічиїх Поразок % перемог
1925-1926 Італія «Спеція» СД[it] 1 20 14 1 5 70,00
1926-1927 Італія «Каррарезе» СД[it] 1 18 10 5 3 55,56
1927-1928 ПД[it] 7 18 4 7 7 22,22
1927-1928 Італія «В'яреджо» СД[it] 4 6 1 1 4 16,67
1928-1929 ПД[it] 8 26 7 10 9 26,92
1929-1930[it] Італія «Салернітана» ПД[it] 7 28 13 4 11 46,43
1930-1931[it] ПД[it] 1[36] 19 14 3 2 73,68
1930-1931[it] Італія «Катанцарезе» PD[it] не закінчив 3 3 0 0 100,000
1931-1932[it] PD[it] 9 28 11 5 12 39,29
1932-1933 PD[it] 1 20 13 5 2 65,00
1933-1934[it] Італія «Катанія» ПД[it] 1 24 20 1 3 83,33
1934-1935[it] B[it] 3 29 16 5 8 55,17
1935-1936[it] B[it] 8 34 16 1 17 47,06
1936-1937[it] Італія «Таранто» C[it] 1 26 17 6 3 65,38
1937-1938[it] B[it] 16 32 6 6 20 18,75
1938-1939[it] Італія «Аталанта» B[it] 3 34 15 13 6 44,12
1939-1940[it] Італія «Лаціо» A 4 30 12 11 7 40,00
1940-1941[it] A не закінчив 6 0 4 2 &00.00
1940-1941[it] Італія «Салернітана» C[it] не закінчив 15 7 4 4 46,67
1941-1942[it] Італія «Катанія» C[it] 6 24 12 5 7 50,00
1942-1943 Італія «Літторіо» C[it] не закінчив 9 3 3 3 33,33
1942-1943[it] Італія «Рома» A 9 21 9 0 12 42,86
1943-1944 Угорщина «Уйпешт» НБ1 5 30 13 7 10 43,33
Всього


499 236 107 156 47,29

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений з Розою[37], у нього було двоє синів: Кате і Геза[35]. Журналісти того часу характеризували його як високу, симпатичну, з малими і підморгуючими очима людину[35]. Він мав пряму ходу, говорив спокійно і переконливо[38].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Lorenzo Cresci; Armando Napoletano (28 gennaio 2015). Kértesz, l'eroe dimenticato di una storia finita male. Il Secolo XIX. Процитовано 18 marzo 2015.
  2. ↑ RSSSF (ред.). List of Hungarian Coaches in Italy before 1945 (англ.). Процитовано 1º febbraio 2011.
  3. ↑ а б в Kertész Géza. tempofradi.hu (угор.). 18 novembre 2014. Процитовано 30 gennaio 2015. La fonte è (Dénes, Peterdi, Rochy, Selmeci).
  4. ↑ а б в г Filippo Solarino (5 maggio 2013). Ritratti. “Lo Schindler del Catania”: Geza Kertesz l’allenatore dal cuore buono. barbadillo.it. Процитовано 23 gennaio 2015.
  5. ↑ а б в Fernando Massimo Adonia (27 gennaio 2015). "Lo Schindler del Catania". Géza Kertész, eroe rossoazzurro. livesicilia.it. Процитовано 3 febbraio 2015.
  6. ↑ Статистика виступів у чемпіонаті Угорщини. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
  7. ↑ а б в г tempofradi.hu (ред.). Kertész Géza (угор.). Процитовано 2 febbraio 2011.
  8. ↑ tempofradi.hu, ред. (20 gennaio 2009). Az 1920/21 évi bajnoki szezon mérkőzései (угор.). Процитовано 30 gennaio 2015.
  9. ↑ tempofradi.hu, ред. (21 gennaio 2009). Az 1921/22 évi bajnoki szezon mérkőzései (угор.). Процитовано 30 gennaio 2015.
  10. ↑ Az 1922/23 évi bajnoki szezon mérkőzései. tempofradi.hu (угор.). Процитовано 30 gennaio 2015.
  11. ↑ eu-football.info (ред.). Géza Kertész nella Nazionale (англ.). Процитовано 4 settembre 2015.
  12. ↑ (Quartarone, pp. 23-25)
  13. ↑ (Fontanelli, Masseglia, p. 9).
  14. ↑ (Fontanelli, Masseglia, p. 55).
  15. ↑ а б salernitana.com (ред.). I grandi allenatori della Salernitana. Архів оригіналу за 30 novembre 2012. Процитовано 2 febbraio 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  16. ↑ (Vitale, pp. 44-53)
  17. ↑ La Salernitana del biennio 1928/29. salernogranata.it. 28 febbraio 2012. Процитовано 23 gennaio 2015.
  18. ↑ (Colao, p. 21).
  19. ↑ uscatanzaro.net (ред.). LA STORIA DEL CATANZARO. Процитовано 2 febbraio 2011.
  20. ↑ (Colao, p. 44).
  21. ↑ (Buemi, Fontanelli, Quartarone, Russo, Solarino, p. 55).
  22. ↑ а б clubcalciocatania.it (ред.). Calcio Catania - La Storia. Процитовано 2 febbraio 2011.
  23. ↑ (Valdevies, p. 114).
  24. ↑ (Valdevies, p. 120).
  25. ↑ Campionato Serie C Anno 1940-41. Процитовано 7 settembre 2015.
  26. ↑ (Buemi, Fontanelli, Quartarone, Russo, Solarino, p. 94).
  27. ↑ L'allenatore Kertesz al Littorio. Il Littoriale. 5 agosto 1942. с. 2. Процитовано 3 luglio 2014.
  28. ↑ Le classifiche della Serie C. Il Littoriale. 8 dicembre 1942. с. 3. Процитовано 26 febbraio 2015.
  29. ↑ 1942-'43: quasi un disastro. asromaultras.org. Процитовано 3 luglio 2014.
  30. ↑ enciclopediagiallorossa.com (ред.). TUTTI GLI ALLENATORI. Архів оригіналу за 11 marzo 2011. Процитовано 2 febbraio 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  31. ↑ а б fourfourtwo.hu, ред. (16 aprile 2013). Tóth-Potya, Brüll, Kertész - A holokauszt futballáldozatai (угор.). Процитовано 4 febbraio 2015.
  32. ↑ Massimiliano Salvo (9 dicembre 2012). Se ne sono andati. la Repubblica. Процитовано 3 febbraio 2015.
  33. ↑ Simone Pierotti (24 settembre 2015). versiliatoday.it (ред.). LO “SCHINDLER” UNGHERESE CHE ALLENÒ IL VIAREGGIO. Процитовано 24 settembre 2015.
  34. ↑ tempofradi.hu (ред.). Toth Potya Istvan (угор.). Процитовано 6 febbraio 2011.
  35. ↑ а б в Enzo Longo, Ricordo di Geza Kertesz, cit. in
    Buemi, Fontanelli, Quartarone, Russo, Solarino
    — p. 110
    .
  36. ↑ Поразка в плей-оф за право підвищення у класі
  37. ↑ In visita a Catania la moglie di Mr. Kertsz (PDF). Popolo di Sicilia. Процитовано 15 marzo 2015.
  38. ↑ e.m. (29 novembre 1942). Quelli che voi criticate - Géza Kertesz. Il Littoriale. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Antonio Buemi; Carlo Fontanelli; Roberto Quartarone; Alessandro Russo; Filippo Solarino (2010). Tutto il Catania minuto per minuto. Empoli: GEO Edizioni. с. 468.
  • Riccardo Colao (1979). Il Catanzaro, 50 anni, una storia. Roma: Editrice Primerano.
  • Dénes Tamás; Peterdi Pál; Rochy Zoltán; Selmeci József (1999). Kalandozó magyar labdarúgók (угор.). Stadion könyvtár. с. 443. ISBN 963-85967-0-8.
  • Carlo Fontanelli; Bruno Galante; Fulvio Andreoni (2006). Le Aquile volano in... B. Empoli: GEO Edizioni. с. 404.
  • Carlo Fontanelli; Gustavo Masseglia (2009). 100 anni di calcio a Carrara. Empoli: GEO Edizioni. с. 360.
  • Roberto Quartarone (2016). Due eroi in panchina. Dolo: Edizioni inContropiede. с. 118. ISBN 9788899526030.
  • Franco Valdevies (2007). 80 anni in rossoblù. Un secolo di calcio a Taranto. Martina Franca: Edizioni Pugliesi. с. 656. ISBN 978-88-8348-125-3.
  • Giovanni Vitale (2010). Salernitana storia di gol sorrisi e affanni. International Printing Editore. ISBN 978-88-7868-094-4.

Посилання[ред. | ред. код]

«Рома» – Тренери

Гарбатт (1927–29) · Баккані (1929) · Берджесс (1929–31) · Барр (1931–32) · Ковач (1932–33) · Барбезіно (1933–37) · Ара (1937–40) · Шаффер (1940–42) · Кертес (1942–43) · Мазетті (1943–45) · Деньї (1945–47) · Шенкей (1947–48) · Брунелла (1948–49) · Бернардіні (1949–50) · Брунелла (1950) · Балонч'єрі (1950) · Серантоні (1950–51) · Мазетті (1951) · Віані (1951–52) · Варльєн (1952–53) · Карвер (1953–55) · Шароші (1955–57) · Мазетті (1957) · Сток (1957) · Нордаль (1957–58) · Шароші (1958–59) · Нордаль (1959) · Фоні (1959–61) · Карнілья (1961–62) · Кріезіу (1962–63) · Фоні (1963) · Міро (1963–64) · Лоренсо (1964–65) · Пульєзе (1965–68) · Еррера (1968–70) · Тессарі (1970) · Еррера (1971–73) · Требічяні (1973) · Скопіно (1973) · Лідгольм (1973–77) · Джаньйоні (1977–78) · Валькареджі (1978–79) · Лідгольм (1979–84) · Ерікссон (1984–86) · Сормані (1986–87) · Лідгольм (1987–89) · Спінозі (1989) · Лідгольм (1989) · Радіче (1989–90) · О. Б'янкі (1990–92) · Бошков (1992–93) · Маццоне (1993–96) · К. Б'янкі (1996–97) · Лідгольм / Селла (1997) · Земан (1997–99) · Капелло (1999–04) · Пранделлі (2004) · Феллер (2004) · Селла (2004) · Дельнері (2004–05) · Конті (2005) · Спаллетті (2005–09) · Раньєрі (2009–11) · Монтелла (2011) · Луїс Енріке (2011–12) · Земан (2012–13) · Андреаццолі (2013) · Гарсія (2013–16) · Спаллетті (2016–17) · Ді Франческо (2017–19) · Раньєрі (2019) · Фонсека (2019–21) · Моурінью (2021–24) · Де Россі (2024–)

«Уйпешт» – Тренери

Вайс (1920–22) · Голітш (1922–24) · Главай (1924–25) · Голітш (1925–26) · Посонь (1926–28) · Баняї (1928–32) · Тот (1932–34) · Яноші (1934–37) · Штернберг (1937–38) · Гуттманн (1938–39) · Масарош (1939–40) · Такач (1940–43) · Лутц (1943) · Кертес (1943–44) · Такач (1945) · Явор (1945–47) · Гуттманн (1947) · Вінце (1947–48) · Шош (1948) · І. Балог (1948–49) · Ембер (1949–50) · Кемень (1949–50) · Опата (1950–51) · Явор (1951–54) · Коложварі (1954) · Букові (1955–56) · Ш. Балог (1957–58) · І. Балог (1958–59) · Сюч (1959–60) · Феньвеші (1960–61) · Калочаї (1961–62) · Сюч (1962–63) · Суса (1963–65) · Ш. Балог (1965–66) · Бароті (1967–71) · І. Ковач (1971–73) · Сюч (1973) · Вархіді (1974–80) · Суса (1980–81) · Темешварі (1981–85) · Гереч (1985–88) · Варга (1988–90) · Ф. Ковач (1990–92) · Бене (1992–93) · Гарамі (1993–96) · Надь (1996–97) · Петер Вархіді (1997–99) · Глазер (1999) · Петер Вархіді (2000) · Кіштелекі (2000–01) · Глазер (2002) · Мольнар (2002) · Сабо (2002–03) · Шарлош (2003) · Мезеї (2003) · Меселі (2004–06) · Бічкеї (2006) · Біллен (2006) · Урбаньї (2006–08) · Сентеш (2008–09) · Макстей (2009–10) · Меселі (2010–11) · Списляк (2011–12) · Леліевр (2012) · Дарден (2012–13) · Леліевр (2013) · Козма (2013) · Виньєвич (2013–20) · Роган (2020) · Еннінг (2020–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геза_Кертес&oldid=39572370