Кертіс Скапаротті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кертіс Скапаротті
англ. Curtis Scaparrotti
Кертіс Скапаротті
Генерал Кертіс Скапаротті
Прапор
18-й Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі
з 4 травня 2016
Попередник: Філіп Брідлав
Прапор
17-й Головнокомандувач Збройними силами США в Європі
з 3 травня 2016
Попередник: Філіп Брідлав
 
Освіта: Командно-штабний коледж армії США, Військова академія США, Університет Південної Кароліни і Воєнний коледж армії США
Народження: 5 березня 1956(1956-03-05) (63 роки)
Логан, Огайо, США[1]
Громадянство: США
Нагороди: Defense Distinguished Service Medal ribbon.svg Медаль за видатну службу в Збройних силах
Navy Distinguished Service Medal ribbon.svg Медаль «За видатні заслуги»
Defense Superior Service Medal ribbon.svg Медаль за відмінну службу в Збройних силах
Legion of Merit ribbon.svg Легіон Заслуг
Meritorious Service Medal ribbon.svg Медаль за похвальну службу
Navy and Marine Corps Commendation Medal ribbon.svg Похвальна медаль
Navy and Marine Corps Achievement Medal ribbon.svg Медаль за досягнення (США)
Joint Meritorious Unit Award-3d.svg Нагорода за видатну єдність частини
U.S. Navy Unit Commendation ribbon.svg Подяка за доблесть

Медіафайли у Вікісховищі?

Кертіс Скапаротті, повне ім'я — Кертіс Майкл «Майк» Скапаротті (англ. Curtis Michael «Mike» Scaparrotti; нар. 5 березня 1956, Логан, Огайо, США) — американський військовослужбовець, Генерал армії США, діючий Головнокомандувач Збройними силами США в Європі (з 2016), та об'єднаними збройними силами НАТО в Європі (з 2016)[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Кертіс Скапаротті народився 5 березня 1956 року в Логані (штат Огайо) в родині Бетті Браун і Майкла Скапаротті. Під впливом авторитету свого батька (сержант-майора у відставці) учасника Другої світової війни, члена Національної гвардії Огайо − він дізнався про те, що таке військова служба. Кертіс навчався в невеликій середній школі міста Логан на південному сході Огайо, яку закінчив у 1974 році, незважаючи на проблеми з навчанням.

У 1978 році Скапаротті закінчив Військову академію США в Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк) і вступив на службу в Армію США в званні другого лейтенанта.

У 1983 році в званні капітана Скапаротті вперше відвідав Європу. У 1984 році він закінчив курс офіцера піхоти в Форт-Беннінг (штат Джорджія), а потім закінчив Університет Південної Кароліни зі ступенем магістра в галузі адміністративного управління в сфері освіти. У 1985 році Скапаротті повернувся в Вест-Пойнт і був призначений на посаду офіцера тактичного відділу і штабного ад'ютанта. У липні 1989 року він став офіцером оперативного відділу 1-го батальйону 87-го піхотного полку 10-ої гірської дивізії, а потім перейшов на службу в штаб дивізії, як начальник оперативного відділу. З травня 1992 по травень 1994 рік Скапаротті працював в загальному командуванні персоналом при начальнику штабу Армії США в Вашингтоні (округ Колумбія).

З травня 1994 року по квітень 1996 року Скапаротті був командиром 3-го батальйону 325-ї повітряно-десантної бойової групи Південно-Європейської цільової групи в Віченці (Італія), після чого командував батальйоном під час операцій «Відродження надії» в Заїрі/Руанді, «Спільні зусилля» в Боснії і Герцеговині, «Гарантована відповідь» в Ліберії.

У травні 1996 року Скапаротті отримав чин офіцера оперативного відділу 10-ї гірської дивізії і пройшов курс у Військовому коледжі Армії США в Карлайл-Барракс (штат Пенсільванія). У 1998 році він зайняв посаду начальника групи армійських ініціатив при заступнику начальника штабу Управління операціями у Вашингтоні (округ Колумбія). У 1999 році Скапаротті повернувся в Форт-Брегг і став командиром 2-ї бригади 82-ї повітряно-десантної дивізії, а з липня 2001 по липень 2003 року був заступником помічника директора по спільних операцій при Об'єднаному штабі у Вашингтоні (округ Колумбія). З липня 2003 року по липень 2004 він був помічником дивізійного командира 1-ї бронетанкової дивізії під час операції «Іракська свобода».

Із серпня 2004 по липень 2006 року Скапаротті займав посаду 69-го коменданта кадетів Військової академії США у Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк). З серпня 2006 по вересень 2008 року він був директором відділу Центрального командування США і відповідав за контроль над проведенням всіх військових операцій на всіх вирішальних етапах по всій зоні відповідальності Центрального командування, в тому числі в Іраку, Афганістані і Сомалі. З 1 жовтня 2008 по серпень 2010 Скапаротті був командиром 82-ї повітряно-десантної дивізії зі штаб-квартирою в Східному Афганістані, де обіймав посади головнокомандувача комбінованої об'єднаної цільовою групою 82 і регіонального командування Сходу. 3 червня 2009 року на авіабазі «Баграм» відбулася церемонія передачі повноважень групі 82 від групи 101 по контролю над становищем в 14 провінціях на сході Афганістану уздовж пакистанського кордону.

15 жовтня 2010 року Скапаротті прийняв на себе командування I корпусом на об'єднаної базі Льюїс-Макчорд в Форт-Луїсі (штат Вашингтон). Одночасно, з 11 липня 2011 року по 12 червня 2012 року він обіймав посаду командувача Об'єднаного командування Міжнародних сил сприяння безпеці і заступника командувача Силами США в Афганістані. 1 травня 2012 року Скапаротті зустрічав на авіабазі «Баграм» президента США Барака Обаму, який прилетів для зустрічі з президентом Афганістану Хамідом Карзаєм. У цей час Скапаротті був другим за важливістю командиром американських військ в Афганістані. При ньому, війська НАТО, які досягли піку чисельності в 140 тисяч, включаючи 100 тисяч американців, в ході операції «Непохитна свобода» завдали ряд важких поразок талібам, але не закріпили успіх і атаки бойовиків поновилися після виведення більшості військ НАТО в 2014 році. На думку Скапаротті, найголовнішою перешкодою на шляху встановлення довготривалого миру в Афганістані є воєнізовані формування, сформовані за етнічним і племінним принципам, члени яких не довіряють людям, які мають інше походження.

3 липня 2012 року Скапаротті обіймав посаду директора Об'єднаного штабу, а його наступником на посту командувача I корпусом став генерал-лейтенант Роберт Браун. 2 жовтня 2013 року Скапаротті був переведений в звання чотиризіркового генерала і призначений на посаду командувача комбінованих сил і Силами США в Кореї, змінивши генерала Джеймса Турмана. В умовах наростання нестабільності в Північно-Східній Азії в зв'язку з розвитком ядерної програми Північної Кореї, при Скапаротті чисельність союзних військ в Південній Кореї сягнула 28 500 осіб.

29 квітня 2016 року на церемонії в президентській резиденції «Чхонваде» президент Республіки Корея Пак Кин Хє нагородила Кертіса Скапаротті Медаллю «Тонг-Іль» та орденом «За заслуги в національній обороні». Церемонія передачі повноважень від Скапаротті генералу Вінсенту Бруксу відбулася 30 квітня в Енсан-Гаррісон в центрі Сеула.

11 березня 2016 року Північноатлантична рада схвалила призначення генерала Кертіса Скапаротті на посаду Верховного головнокомандувача Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі, а президент США Барак Обама призначив його командувачем Європейським командуванням збройними силами США. До цього часу чисельність американських військ, що знаходилася в Європі і 28 країнах НАТО, складала 62 тисячі осіб, включаючи 52 500 осіб, які перебували під командуванням Європейського командування.

Одружений на Сінді Скапаротті (в дівоцтві Бейтман) і має двох дорослих дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GEN Curtis M Scaparrotti. 16 March 2016. с. 793. 
  2. Miles, Donna. General Curtis M. Scaparrotti Commander, U.S. European Command and NATO Supreme Allied Commander Europe. DefenseLink. Процитовано 2016-03-16. 

Джерела[ред. | ред. код]


Попередник:
Філіп Брідлав
Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі
з 2016
Наступник:
?
Попередник:
Філіп Брідлав
Головнокомандувач Збройними силами США в Європі
з 2016
Наступник:
?