Кесем Султан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кесем Султан
осман. كوسم سلطان
тур. Mahpeyker Kösem Sultan
Kösem Sultana (cropped) (cropped).jpg
Народилася 1590
Тінос, Tinos Regional Unitd, Південні Егейські острови, Греція
Померла 2 вересня 1651(1651-09-02)
Стамбул, Османська імперія
Поховання
Країна Османська імперія
Місце проживання Топкапи[1]
Діяльність регентка
Посада Валіде[1] і регент
Конфесія іслам
Рід Османи
У шлюбі з Ахмед I[1]
Діти Сини:
шехзаде Мехмед
шехзаде Селім
Мурад IV
шехзаде Касим
Ібрагім I;
Доньки:
Айше Султан
Фатьма Султан
Гевхерхан Султан
Атіке Султан

Велика Валіде Регент Муаззама Махпейкер Буюкк Кесем Хасекі Султан Хазрет-Лері (тур. Kösem; бл. 1589 — 2 вересня 1651) — третя дружина османського султана Ахмеда I, носила титул Хасекі, мати султана Мурада IV і Ібрагіма I. Під час правління синів носила титул валіде-султан і регент Османської імперії, була найвпливовішою жінкою в Османській імперії. Одна з представниць періоду Жіночий султанат.[2][3][4][5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження Кесем достеменно невідомо. Вважається, що вона була грекинею на iм'я Анастасія. Ймовірно, вона була дочкою священика з острова Тінос. Анастасія була куплена як рабиня санджакбеєм Боснії і привезена в Стамбул у віці приблизно п'ятнадцяти років. Спершу в гаремі вона отримала ім'я "Махпейкер", що означає "місяцелика". Інше ім'я — "Кьосем", вона отримала від самого султана Ахмета, і це ім'я означало "найулюбленіша".

Фаворитка султана[ред. | ред. код]

Kösem Sultana.jpg

Ахмед став султаном в 13 років, у нього ще не було наложниць і дітей, що було небезпечно для династії. Тому в порушення традицій його брат Мустафа був залишений в живих, а першочерговим завданням юного султана стало народження спадкоємців. Йому були подаровані наложниці. До того моменту, коли Кесем потрапила в гарем Ахмеда, у нього вже була як мінімум одна фаворитка. Старшого сина Ахмеда, Османа, в 1604 році народила Махфіруз за кілька місяців до того, як у Кесем народився старший син, Мехмед. Леслі Пірс пише, що Кесем султан була другою або третьою з наложниць. Ймовірно, на початку Кесем не займала високого становища в гаремі, оскільки після Османа Махфіруз народила ще як мінімум одного сина: П'єтро делла Валле писав, що у султана четверо синів від двох дружин. Завдяки своєму розуму і красі Кесем стала улюбленою Хасекі Ахмеда. З середини 1610-х років, перебуваючи під впливом Кесем-султан, Ахмед I вислав в Старий палац матір свого первістка, Махфіруз. Можливо, це про неї писав венеціанський посол Контаріні, коли повідомив в 1612 році, що султан побив жінку, яка дратувала Кесем. Кесем мала безліч дітей від султана, що дозволило їй досягти великої влади шляхом організації шлюбів своїх дочок і внучок за чиновників високого рангу.

У 1612 році венеційський посол описав Кьосем як «розумну і проникливу, і навіть більше того ... обдаровану; вона чудово співає, за що продовжує бути настільки улюбленою королем. Не те щоб вона була всіма шанована, але в деяких питаннях до неї прислухаються, вона є фавориткою короля, який бажає, щоб вона була поруч з ним безперестанку». Посол Христофор Вальєр в 1616 році писав про Кьосем: «Вона може робити все з королем, що їй заманеться, і повністю володіє його серцем, їй ніколи ні в чому немає відмови». Посол Контраріні, проте, зазначав, що вона «з великою мудрістю стримує себе від того, щоб говорити [з султаном] занадто часто про важливі питання і державні справи». Подібна обачність була спрямована на те, щоб не втратити благовоління султана, який не збирався залежати від жінок.

Старший син Ахмета і Кьосем народився 8 березня 1605 року.

В правління Мустафи I і Османа II[ред. | ред. код]

Під час правління Ахмеда I Кесем не мала особливого впливу в політичній сфері. Після смерті султана в 1617 році на трон посадили його брата Мустафу I, який всупереч традиціям османського двору не був убитий в той момент, коли його старший брат зійшов на престол. Подібний факт пояснюють тим, що Мустафа був розумово відсталим або, принаймні, страждав розладом психіки, а також турботою про долю династії (коли Ахмед став султаном, у нього ще не було дітей, а значить його смерть загрожувала перервати династію). Згідно з деякими даними (що прийшли, як звичайно, від венеціанських послів), Мустафу від смерті врятувала Кесем, яка сподівалася тим самим врятувати і своїх дітей від дуже ймовірного вбивства.

Так як Кесем не була матір'ю Мустафи, а отже не стала валіде, вона була відправлена в старий палац. Вже наступного року Мустафа був зміщений, хоча і не був убитий. Султаном став 14-річний син Ахмеда Осман II (мати якого була Махфіруз-Хатідже Султан), в цілому успішне правління якого перервалося в 1622 році, коли в результаті заколоту яничарів він був схоплений і убитий. Султаном знову став Мустафа, хоча він і заявляв про небажання правити.

Згідно зі звітом посла Речі Посполитої князя Кшиштофа Збаразького, великий візир влаштував замах на сина Кесем Мурада, який був найближчим до трону, маючи намір усунути можливих спадкоємців престолу, щоб правління перейшло по жіночій лінії до його сина від сестри Мехмеда III. Збаразький пише, що замах зірвала Кесем, яка «отримавши попередження або здогадавшись сама», домоглася посиленої охорони сина, щоб не допустити його вбивства.

Валіде-регент[ред. | ред. код]

У наступному році в результаті чергового державного перевороту на престолі виявився Мурад. Так як підозра в організації перевороту і пролиття крові султана пала на Кесем, їй довелося виправдовуватися перед суддями. Будучи матір'ю нового падишаха, Кесем піднялася до рангу валіде і переїхала зі старого палацу в палац Топкапи. Мурад IV став султаном у віці всього одинадцяти років, у зв'язку з чим до 1632 року фактично вся влада була в руках Кесем і її партії. Сама Кесем офіційно носила титул регента і правила протягом п'яти років, до тих пір, поки Мурад не взяв правління в свої руки, усунувши матір від державних справ. Однак він прислухався до її думки, цінуючи її досвід і розум, крім того, вона мала у своєму розпорядженні владу під час частих військових експедицій Мурада. Вона зуміла врятувати Ібрагіма, коли Мурад наказав стратити всіх своїх братів.

Після смерті Мурада IV, який не мав синів, його престол успадкував його брат який вижив, до 1640 року — Ібрагім. У перші роки його правління влада знову перебувала в руках Кесем. Надалі відносини між матір'ю і сином зіпсувалися. Психічний стан Ібрагіма стрімко погіршувався. Ібрагім потрапив під вплив наложниць і вислав матір спочатку в літній будиночок за межами Топкапи. Потім Ібрагім дізнався про те, що Кесем і великий візир планують його змістити, візира він стратив, матір переселив у сади Іскендера-Челебі. Розпочата Ібрагімом Кандійська війна викликала невдоволення у населення, а до 1648 року всі придворні угруповання, включаючи саму Кесем, прийшли до переконання про необхідність його якнайшвидшого повалення. В результаті 8 серпня 1648 султан був повалений і через кілька днів згідно фетві убитий. На чолі величезної країни виявився його шестирічний син і онук Кесем, Мехмед. Зі сходженням на престол Мехмеда його мати Турхан отримала титул валіде, але всі належні привілеї дісталися Кесем, яка взяла титул «буюк валіде (старша валіде)», ніколи більше не використаний ні до, ні після. В силу недосвідченості і віку — Турхан на той момент була трохи старше двадцяти років — вона була відсторонена від влади більш досвідченою Кесем. Навіть на щоденне утримання Турхан отримувала 2000 аспера, на відміну від 3000 аспера, які отримувала Кесем, як будучи валіде, так і буюк валіде.

Амбітна Турхан відмовилася здаватися без бою. За три роки, що Кесем провела при владі, Турхан встигла придбати чимало прихильників, серед яких виявилися глава чорних євнухів і великий візир; проте на стороні Кесем все ж таки залишалися яничари. Незважаючи на те, що Кесем ефективно справлялася з обов'язками валіде-регента, в народі починалися хвилювання через великий вплив яничар на політику країни. Заходи, вжиті великим візиром Мелек Ахмедом пашею і керівництвом яничарського корпусу для закриття бюджетного дефіциту, викликали в серпні 1651 року бунт в столиці.

Приблизно в цей же час Турхан стало відомо про те, що яничари за згодою Кесем султан планують отруїти Мехмеда IV і посадити на трон іншого її онука, шехзаде Сулеймана, мати якого, Салиха Ділашуб султан, здавалася їм більш поступливою. Турхан дізналася про ці плани від Мелек хатун, однією з служниць Кесем, яка виявилася подвійним агентом. У ніч на 2 вересня 1651 року Кесем султан була убита в своїх покоях прихильниками Турхан, хоча достовірно невідомо, чи було вбивство сплановано і здійснено за прямим наказом матері Мехмеда IV. За словами Карачелебізаде, історика, який був на той час шейх аль-Ісламом, виконавцем був Узун Сулейман-ага зі своїми людьми. Вони знайшли Кесем, що сховалася в одній із шаф гарему, і задушили її мотузкою від фіранки. Після смерті Кесем її тіло було спочатку перевезено в Старий палац і тільки потім поховано поруч з Ахмедом I в мечеті Султана Ахмеда Хана (її чоловіка).

Значення[ред. | ред. код]

В історії[ред. | ред. код]

У «Історичному словнику Османської імперії» Кесем названа однією з найбільш відомих жінок палацу. Поки Кесем султан була фавориткою, її описують в основному як красиву і розумну жінку. Великої влади і можливостей у неї не було. П'єтро делла Валле писав про неї, що вона «більше мила, ніж красива». У 1612 році венеціанський посол Симон Контаріні описав Кесем як жінку "красиву і проникливу і, крім того … що володіє багатьма талантами … Вона прекрасно співає, внаслідок чого продовжує користуватися любов'ю султана … Не те, щоб її поважають всі, але в деяких справах до неї прислухаються, і вона — фаворитка правителя, який хоче, щоб вона постійно була поруч з ним … <…> вона стримує себе з великою мудрістю від занадто частих розмов [з султаном] про серйозні справи і справи держави ". Подібна обачність була спрямована на те, щоб не втратити благовоління султана, який не збирався залежати від жінок. Наступник Контаріні на посаді посла, Христофор Вальер, в 1616 році писав про Кесем: «Вона може творити з султаном все, що забажає, вона повністю заволоділа його серцем, і їй ні в чому немає відмови». До останніх років вона зберігала красу. Як відгукувався про неї в 1645 році Симон Контаріні: «головна королева, знаменита Кесем султан, стара, але ще красива».

Все змінилося, коли Кесем султан стала валіде. Двадцять п'ять років вона була валіде при Мурадові та Ібрагімові, і ще три роки носила титул «старшої валіде-султан» (buyuk valide) при внукові Мехмеді. Європейці пам'ятають про Хюррем, але турки вважають наймогутнішою з жінок саме Кесем. Пірс називає Кесем «останньою з яскравих і впливових Хасекі з султанату жінок». Кесем була «вмілою в змовах і інтригах», саме їй приписують заслугу зведення на трон обох синів і зміни порядку спадкування.

Згідно «Енциклопедії ісламу», вона залишила про себе пам'ять як про жінку «великодушну, щедру і високого розуму».

В образотворчому мистецтві[ред. | ред. код]

Європейців завжди цікавило, як виглядала Кесем султан. Тому через брак її зображень за портрети Кесем стали видавати зображення інших персон. У 1688 році в Гамбурзі була випущена книга «Thesaurus exoticorum». Автори помістили як зображення Кесем султан гравюру з підписом «Zelome Sultane». Однак це робота Мельхіора Лорка, який помер в 1583 році.

Зображення годувальниці Мехмеда IV, рабині кизляр-аги, яка проживала в гаремі султана з сином і потрапила в полон до мальтійських лицарів в 1644 році, використовується як зображення Кесем султан в популярній та художній літературі.

Картина без назви і підписи, на якій жінка годує дитину грудьми, була продана на аукціоні Сотбіс 4 жовтня 2012 року. За висновком експертів Сотбіс, вона відноситься до другої чверті XVII століття, автор картини — невідомий художник кола Франца Херманна і Ганса Геммінгера. Це австрійські художники, які перебували в делегації посольства, посланого Фердинандом II до Мурада IV в 1628 році. Згідно з висновком, що додається до картини, на ній зображена "улюблена дружина султана Ахмеда І (1603—1617), відома як Кесем або Махпейкер султан, що годує грудьми свого сина майбутнього султана Мурада IV (1623—1640) або майбутнього султана Ібрагіма (1640- 1 648) ". Невідомо, які були підстави для такого висновку. Кесем не могла бути матір'ю, яка годує в 1628 році: Ібрагім народився в 1615 році, Мурад — в 1612, до моменту приїзду художників в Стамбул синам Кесем було 16 і 13 років.

Благодійність[ред. | ред. код]

Кесем султан була ініціатором будівництва мечеті в Ускюдарі. Це єдина мечеть, побудована за час правління Мурада IV.

Діти[ред. | ред. код]

Сини:

Доньки :

В культурі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в http://www.islamansiklopedisi.info/dia/pdf/c26/c260166.pdf
  2. Douglas Arthur Howard, The official History of Turkey, Greenwood Press, isbn= 0-313-30708-3, p. 195
  3. Bator, Robert, – Rothero, Chris. Daily Life in Ancient and Modern Istanbul. — Twenty-First Century Books, 2000. — P. 42. — ISBN 0-8225-3217-4.
  4. Akbar, M. J. The Shade of Swords: Jihad and the Conflict Between Islam and Christianity. — Routledge, 2002. — P. 89. — ISBN 0-415-28470-8.
  5. Westheimer, Ruth Karola, – Kaplan, Steven. Power. — University of Virginia: Madison Books, 2001. — P. 19. — ISBN 1-56833-230-0.
  6. Peirce, Leslie P. (1993) Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire 1993, Oxford University Press, ISBN 0-19-508677-5.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Османська династія
Попередник:
Сафіє Султан
Хасекі Султан
26 листопада 1605 – 22 листопада 1617
Наступник:
Айше Султан
Попередник:
Халіме Султан
Валіде Султан
10 вересня 1623 – 3 вересня 1651
Наступник:
Хатідже Султан