Кетлін Феррір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кетлін Феррір
Kathleen Mary Ferrier
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження22 квітня 1912(1912-04-22)
Місце народженняПрестон, Англія, Велика Британія
Дата смерті8 жовтня 1953(1953-10-08) (41 рік)
Місце смертіЛондон Велика Британія
Причина смертізлоякісна пухлина[1]
ПохованняҐолдерс-Ґрін (крематорій)[2]
Роки активності1942 1953
ГромадянствоВелика Британія і Сполучене Королівство
ПрофесіяСпівак
Співацький голосконтральто і deep contralto
Інструментивокал[d]
Жанрикамерна музика, ораторія, опера
ЛейблиDecca
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Кетлін Мері Феррір (англ. Kathleen Mary Ferrier; 22 квітня 1912, Блекберн, Ланкашир — 8 жовтня 1953, Лондон) — британська співачка (контральто).

Біографія

[ред. | ред. код]

Дочка вчителя музики, була змушена в 14 років залишити школу і заробляти гроші на життя небагатої сім'ї.

Вчитися співу стала пізно, почала музичну кар'єру в Лондоні лише в 1942 році.

Гастролювала в Італії, Австрії, США, Кубі, Норвегії, Швеції та Нідерландах[3].

Померла від раку грудей.

Творчість

[ред. | ред. код]

У роки Другої світової війни брала участь в аматорських концертах на заводах і у військових частинах.

З великим успіхом співала англійські народні пісні[3].

З глибоким драматизмом виконувала твори Перселла, Баха ( Страсті за Матфеєм, Страсті за Іоанном , Меса сі мінор, кантати), Глюка (Орфей і Еврідіка), Генделя (Месія), Шумана ( Любов і життя жінки), Шуберта, Брамса, Малера (Пісні про померлих дітей,Пісня про землю), Елгара (Сон Геронтія, запис не збереглася). Останній виступ відбулося в лютому 1953 року в на сцені лондонського театру Ковент-Гарден.

Творчі зв'язки

[ред. | ред. код]

Працювала з багатьма видатними диригентами: Малькольмом Сарджентом, Бруно Вальтером, сером Джоном Барбіроллі, Джордже Енеску, Гербертом фон Караяном й ін. Її партнерами були Елізабет Шварцкопф, Юліус Патцак, Пітер Пірс. Бенджамін Бріттен, з яким Ферриер дружила, написав в розрахунку на неї партії в опері Наруга Лукреції, кантікле Авраам і Ісаак і Весняної симфонії.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

На згадку про Ферриер з 1956 року проводиться конкурс молодих оперних співаків на здобуття Премії Кетлін Ферриер.

Співачка введена в Зал слави журналу Gramophone[4].

Література

[ред. | ред. код]
  • Cardus N. Kathleen Ferrier, 1912-1953: A memoir. London, Hamilton, 1954.
  • Ferrier W. The life of Kathleen Ferrier. London: H. Hamilton, 1955.
  • Lethbridge P. Kathleen Mary Ferrier. London: Kassel, 1959.
  • Leonard M. Kathleen: The life of Kathleen Ferrier. London ao: Hutchinson, 1988
  • Spycket J. Kathleen Ferrier. Lausanne: Payot, 1990..
  • Campion P. Ferrier - A Career Recorded (detailed discography). London: Julia MacRae, 1992.
  • Mailliet Le Penven B. La voix de Kathleen Ferrier . Paris: Balland, 1997..
  • Letters and Diaries of Kathleen Ferrier / Christopher Fifield, ed. Woodbridge; Rochester: Boydell Press, 2003.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Find a Grave — 1996.
  3. а б Музыкальная энциклопедия / Гл. ред. Ю.В. Келдыш. — «Советская энциклопедия», 1981. — С. 789.
  4. Gramophone Hall of Fame (англ.). Gramophone. Архів оригіналу за 25 Вересня 2013. Процитовано 2 січня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кетлін Феррір