Кетлін Феррір

Кетлін Феррір
Kathleen Mary Ferrier
Зображення
Основна інформація
Дата народження	22 квітня 1912(1912-04-22)
Місце народження	Престон, Англія, Велика Британія
Дата смерті	8 жовтня 1953(1953-10-08) (41 рік)
Місце смерті	Лондон Велика Британія
Причина смерті	злоякісна пухлина
Поховання	Ґолдерс-Ґрін (крематорій)
Роки активності	1942 1953
Громадянство	Велика Британія і Сполучене Королівство
Професія	Співак
Співацький голос	контральто і deep contralto
Інструменти	вокал
Жанри	камерна музика, ораторія, опера
Лейбли	Decca
Нагороди	золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1953)
Файли у Вікісховищі

Кетлін Мері Феррір (англ. Kathleen Mary Ferrier; 22 квітня 1912, Блекберн, Ланкашир — 8 жовтня 1953, Лондон) — британська співачка (контральто).

Біографія

Дочка вчителя музики, була змушена в 14 років залишити школу і заробляти гроші на життя небагатої сім'ї.

Вчитися співу стала пізно, почала музичну кар'єру в Лондоні лише в 1942 році.

Гастролювала в Італії, Австрії, США, Кубі, Норвегії, Швеції та Нідерландах.

Померла від раку грудей.

Творчість

У роки Другої світової війни брала участь в аматорських концертах на заводах і у військових частинах.

З великим успіхом співала англійські народні пісні.

З глибоким драматизмом виконувала твори Перселла, Баха ( Страсті за Матфеєм, Страсті за Іоанном , Меса сі мінор, кантати), Глюка (Орфей і Еврідіка), Генделя (Месія), Шумана ( Любов і життя жінки), Шуберта, Брамса, Малера (Пісні про померлих дітей,Пісня про землю), Елгара (Сон Геронтія, запис не збереглася). Останній виступ відбулося в лютому 1953 року в на сцені лондонського театру Ковент-Гарден.

Творчі зв'язки

Працювала з багатьма видатними диригентами: Малькольмом Сарджентом, Бруно Вальтером, сером Джоном Барбіроллі, Джордже Енеску, Гербертом фон Караяном й ін. Її партнерами були Елізабет Шварцкопф, Юліус Патцак, Пітер Пірс. Бенджамін Бріттен, з яким Ферриер дружила, написав в розрахунку на неї партії в опері Наруга Лукреції, кантікле Авраам і Ісаак і Весняної симфонії.

Пам'ять

На згадку про Ферриер з 1956 року проводиться конкурс молодих оперних співаків на здобуття Премії Кетлін Ферриер.

Співачка введена в Зал слави журналу Gramophone.

Література

• Cardus N. Kathleen Ferrier, 1912-1953: A memoir. London, Hamilton, 1954.
• Ferrier W. The life of Kathleen Ferrier. London: H. Hamilton, 1955.
• Lethbridge P. Kathleen Mary Ferrier. London: Kassel, 1959.
• Leonard M. Kathleen: The life of Kathleen Ferrier. London ao: Hutchinson, 1988
• Spycket J. Kathleen Ferrier. Lausanne: Payot, 1990..
• Campion P. Ferrier - A Career Recorded (detailed discography). London: Julia MacRae, 1992.
• Mailliet Le Penven B. La voix de Kathleen Ferrier . Paris: Balland, 1997..
• Letters and Diaries of Kathleen Ferrier / Christopher Fifield, ed. Woodbridge; Rochester: Boydell Press, 2003.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кетлін Феррір

• (нім. [Архівовано 27 Січня 2021 у Wayback Machine.] ) [Архівовано 27 Січня 2021 у Wayback Machine.]
• (англ. [Архівовано 10 Лютого 2021 у Wayback Machine.] ) [Архівовано 10 Лютого 2021 у Wayback Machine.]
• (англ., дискографія, фото) [Архівовано 7 Травня 2021 у Wayback Machine.]
• A Tribute to Kathleen Ferrier by Sir John Barbirolli
• [1]