Кетрін Менсфілд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кетрін Менсфілд
англ. Katherine Mansfield
Ім'я при народженні англ. Kathleen Mansfield Beauchamp
Псевдонім Katherine Mansfield
Народилася 14 жовтня 1888(1888-10-14)[1][2][…]
Веллінгтон, Нова Зеландія[4]
Померла 9 січня 1923(1923-01-09)[5][2][…] (34 роки)
Авон[5]
·туберкульоз
Поховання Avon Cemeteryd
Країна  Нова Зеландія
Діяльність письменниця, авторка щоденника, поетка, прозаїк
Alma mater Wellington Girls' Colleged і Queen's College Londond
Мова творів англійська
Роки активності з 1911
Жанр модернізм
Батько Harold Beauchampd
Мати Annie Burnell Beauchampd[7]
Брати, сестри Charlotte Mary Pickthalld[7]
У шлюбі з John Middleton Murryd
Сайт: katherinemansfield.com
CMNS: Кетрін Менсфілд у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Кетрін Менсфілд (англ. Katherine Mansfield; 14 жовтня 1888 Веллінгтон, Нова Зеландія — 9 січня 1923 Фонтенбло, Франція) — новозеландська і англійська письменниця-новелістка, найзнаменитіша серед письменниць Нової Зеландії[9].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в родині новозеландського банкіра. Її батько Гарольд Бічем (Harold Beauchamp) був головою правління Банку Нової Зеландії (Bank of New Zealand), йому було присвоєно лицарський титул. У 1893 році сім'я переїхала в Карорі (Karori), де майбутня письменниця і провела своє дитинство. Про цей час вона згадувала, як про щасливий. Спогади пізніше надихнули її на написання оповідання «Прелюдія» (Prelude, 1918). У 1902 році Кетрін переїхала в Лондон, де навчалася в Королівському коледжі (Queen's College) з 1902 по 1906 рік.

Після закінчення навчання в Англії, вона у 1906 році повернулася додому до Нової Зеландії, почала писати новели і хотіла стати професійною віолончелісткою. Утім батько був проти, тож дівчина вступила до Веллінгтонського технічного коледжу. Занудьгувавши у провінційній Новій Зеландії, дівчина повернулася в 1908 році до Лондона. Там вона занурилася у богемне життя, за прикладом багатьох інших письменників та художників тієї епохи.

Будучи порівняно бідною, вона в один день познайомилася, вийшла заміж та покинула Джорджа Боудена. Приблизно в той же час дівчина завагітніла від друга родини з Нової Зеландії (Гарнет Троуелл, професійний віолончеліст). Вагітну доньку мати відправила до Баварії, де у неї стався викидень. У її розриві з чоловіком мати звинувачувала, окрім іншого, близьку подругу та коханку Кетрін — Іду Бейкер (англ. Ida Baker), письменницю, відому як Леслі Мур (англ. Lesley Moore).

Часто впадала в депресію через творчі невдачі. Її здоров'я ще більше погіршилося через майже смертельний напад плевриту, коли вона захворіла на туберкульоз у 1917, пережила серйозний внутрішній кровововилив.

У 1918 році вона вийшла заміж за редактора і відомого літературного критика Джона Мідлтона Маррі[en]. Їхні стосунки, що почалися в 1911 році, були проблемними: Кетрін двічі кидала чоловіка та заводила романи на стороні. На початку 1917 року після чергового розриву, Кетрін співмешкала з Ідою Бейкер, яку ласкаво називала своєю «дружинонькою».

Останні роки життя Менсфілд провела випробовуючи на собі всі нетрадиційні методи лікування туберкульозу. У лютому 1922 року вона консультувалася з російським лікарем Іваном Манухіним, якого привів до неї друг — перекладач С. С. Котелянський. Запропонований горе-лікарем «революційний» метод лікування полягав у «бомбардуванні» рентгенівськими променями селезінки та призвів до того, що у Менсфілда з'явилися стрибки температури та оніміли ноги.

У жовтні 1922 року Менсфілд приїхала в «Інститут гармонійного розвитку людини» у Фонтенбло (Франція). Там вона продовжувала писати, незважаючи на погіршення здоров'я. Після публікації ще двох томів, одного з поезією, іншого з новелами, у Менсфілд у січні 1923 року стався легеневий крововилив, внаслідок якого вона померла. Письменницю поховали на цвинтарі у місті Авон (Avon).

Творчий шлях[ред. | ред. код]

Почала публікуватися у дев'ятирічному віці. Її перші опубліковані оповідання з'явилися в журналах High School Reporter і Wellington Girls' High School magazine, в 1898 і 1899 роках.

Пригнічена недостатнім успіхом своїх перших творів Менсфілд запропонувала одне легковажне оповідання новому авангардному журналу «Ритм» (Rythm). Розповідь була відхилена редактором (у майбутньомиу — чоловіком письменниці) Джоном Мідлтоном Маррі, який попросив написати щось серйозніше. Менсфілд тоді написала оповідання «Жінка в магазині» — історію про вбивство та душевну хворобу. Маррі воно дуже сподобалося і він назвав це «кращою розповіддю з тих, що коли-небудь надсилали до «Ритму»[9].

Її життя та робота змінилися назавжди після загибелі рідного брата під час Першої світової війни. Вона була настільки шокована цією подією та пов'язаними з нею переживаннями, що її робота почала переходити в ностальгічні спогади про їхнє дитинство в Новій Зеландії. Протягом цих років вона потоваришувала з такими письменниками, як Девід Лоуренс, Вірджинія Вулф, С. С. Котелянський, Олдос Хакслі.

Незважаючи на те, що вона продовжувала писати між її першою та другою збірками («Прелюдія», 1918) письменниця рідко публікувала свої роботи, тож впала в депресію через хвороби та творчі невдачі. Однак свої найвідоміші твори Кетрін написала саме борючись із недугами після серйозного внутрішнього крововиливу.

Оповідання «Міс Брілл» (Miss Brill) про тендітну жінку, яка живе ефемерним життям і простими радощами в Парижі, зробло Менсфілд однією з найбільш відомих письменників епохи модернізму. Оповідання надрукували у 1920 році в збірці «Блаженство» (Bliss). Наступна збірка опублікована в 1922 році — «Вечірка в саду» (The Garden Party), отримала такі ж відгуки.

Менсфілд в останні роки життя проявила себе як плідна письменниця та багато її прози й поезії до моменту смерті залишилося неопублікованим. Її чоловік після смерті дружини відредагував та опублікував ці твори. Результатом його зусиль стали ще два томи новел у 1923 (Гніздо голубки — The Dove's Nest[en]) та у 1924 (Щось дитяче — Something Childish[en]), збірка віршів «Алоє» (The Aloe[en]), збірка критичних робіт (Novels and Novelists).

Творчість[ред. | ред. код]

  • In a German Pension (1911)[9]
  • Prelude (1918)
  • Bliss and Other Stories (1920)
  • The Garden Party and Other Stories (1922)
  • Poems (1923)
  • The Dove’s Nest and Other Stories (1923, посмертно)
  • Something Childish and Other Stories (1924, посмертно)
  • The Journal (1927, повне видання — 1954)
  • The Letters (2 vols, 1928–1929)
  • The Notebooks (1997)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118577263 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Мэнсфилд Кэтрин // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ Discogs — 2000.
  7. ↑ а б Tiaki — Alexander Turnbull Library.
  8. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  9. ↑ а б в Менсфілд Кетрін // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. Тернопіль. 2006. ISBN 9666927446.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Менсфілд Кетрін // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 159. — ISBN 966-692-744-6.
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кетрін_Менсфілд&oldid=40506485