Кикинда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Кикинда
серб. Кикинда/Kikinda, угор. Nagykikinda

Town hall, Kikinda, Serbia (2004).jpg

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 45°49′28″ пн. ш. 20°27′33″ сх. д. / 45.82444444447177290° пн. ш. 20.45916666669477735° сх. д. / 45.82444444447177290; 20.45916666669477735Координати: 45°49′28″ пн. ш. 20°27′33″ сх. д. / 45.82444444447177290° пн. ш. 20.45916666669477735° сх. д. / 45.82444444447177290; 20.45916666669477735

Країна Flag of Serbia.svg Сербія
Автономний край Воєводина
Округ Північно-Банатський
Община Кикинда
Перша згадка 1423
Попередні назви Велика-Кикинда
Площа 189 км²
Висота центру 73  м
Населення 37 676  (2011)
Густота населення 222  осіб/км²
Національний склад

серби (74,67 %)

угорці (12,61 %)
югослави (3,23 %)
Міста-побратими Жимболія, Нарвік, Назарет-Ілліт, Бихач, Прієдор, Меджидія, Кішкунфеледьгаза, Kondorosd, Nagydobosd, Сольнок, Жиліна, Сілістра, Решица
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+381) 0230
Поштовий індекс 23300
Автомобільний код KI
GeoNames 789518
Офіційний сайт

www.kikinda.rs  {{

ref-(сербск.) }}
Кикинда. Карта розташування: Сербія
Кикинда
Кикинда
Кикинда (Сербія)

Кикинда (серб. Кикинда/Kikinda, угор. Nagykikinda); до 1947 року — Велика-Кикинда (серб. Велика Кикинда/Velika Kikinda); до 1918 — Гросс-Кикинда, Надь-Кикинда — місто на півночі Сербії, у однойменній громаді. Є адміністративним центром Північно-Банатського округу, що входить до складу автономного краю Воєводина. Населення — 37 676 осіб[1].

Історія[ред. | ред. код]

Назва Кьокеньд (угор. Кöкényd; походить від угорського слова kökény, що означає «терен») вперше згадується в 1423 році як поселення у власності угорського короля та імператора Священної Римської імперії Сигізмунда.

Поселення було спустошене під час Банатського повстання сербів в 1594 році.

У 1718 році на географічних картах з'явилася назва Gross Kikinda (нім. Великая Кикинда), що означало незаселену місцевість у районі сучасного міста.

Сучасна історія Кикинди починається з 1751 року, коли місце, на якому сьогодні розташоване місто, було знову заселене. Першими поселенцями були серби, які захищали кордони габсбурзьких володінь від нападів Османської імперії.

Через 20 років після заснування сучасного поселення, 12 листопада 1774 року спеціальним наказом австрійської імператриці Марії Терезії був сформований Великокикиндський округ, що включав, крім самої Кикинди, що отримала міський статус, ще 9 поселень. Тоді ж місту було даровано герб, що зображає голову турка на шаблі.

Населення округу користувалося багатьма економічними привілеями. Округ проіснував з деякими перервами до 1876 року, коли він був розформований, і Кикинда перейшла у пряме підпорядкування Торонтальського комітату, який займав більшу частину території сучасної сербської частини Банату.

Під час революції 1848—1849 рр. була проголошена автономія Воєводини у складі Австрійської імперії, яка, однак, не була визнана угорським революційним урядом. Під час революційних воєн Кикинда багато разів переходила з рук сербів до угорців і назад.

В 18491860 роках Кикинда була частиною воєводства Сербії і Темешварського банату, окремої коронної землі імперії.

Залізниця, що зв'язала Сегед, Кикинду та Тімішоару в 1857 році, є однією з найстаріших залізниць на території сучасної Сербії. Будівництво цієї дороги забезпечило розвиток міста аж до Першої світової війни. У 1895 році Кикинда стала статутарним містом, були утворені органи місцевого самоврядування. За переписом населення 1910 року в місті проживало 26 795 чоловік, з яких 14 148 говорили сербською, 5 968 — угорською і 5 855 — німецькою мовами.

Кикинда

20 листопада 1918 року до міста увійшли сербські війська, і Кикинда незабаром стала частиною Королівства сербів, хорватів і словенців1929 році перейменованого на Югославію). У 1921 році населення складалося на 58 % із сербів і хорватів, на 21 % з німців, на 16 % з угорців і на 5 % румунів.

Ратуша

У 1941 році, після вторгнення німецьких військ в Югославію, місто був зайняте німецькими силами. Воно було включене до автономного Банату, який був частиною окупованої німцями Сербії. Кикинда була звільнена 6 жовтня 1944 року і з 1945 року стала частиною автономного краю Воєводина в складі СФРЮ.

Після війни значно змінився національний склад населення міста. Євреї, які становили 2 % населення перед війною, були знищені. Також в місті не залишилося німців, що складали до війни 22 % жителів міста.

В 1948 році в місті проживало близько 28 тис. осіб. У 1960-х80-х роках, як і півстоліття перед тим, тривав бурхливий розвиток економіки: будувалися фабрики і заводи, розвивалася соціальна інфраструктура. У 1971 році населення Кикинди досягла 37,5 тис. осіб.[2]

Населення[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності населення в 1948—2002 роках:

Рік 1948 1953 1961 1971 1981 1991 2002 2011
Населення 28 743 29 635 34 127 37 691 41 797 42 745 41 935 38 065

Національний склад населення міста за переписом 2011 року (етнічні групи більше 1 %):

Національний склад
Серби 28 425 74,67 %
Угорці 4 504 11,83 %
Цигани 1 220 3,20 %
Югослави 261 0,68 %
Всього 38 065 100 %

Економіка[ред. | ред. код]

Основною галуззю економіки Кикинди є сільське господарство. На 598,17 км² оброблюваної землі вирощується пшениця (близько 60 000 тонн на рік), соняшник (114 670 тонн), соя, цукровий буряк, інші овочі та фрукти.

Промисловість представлена нафтопереробними підприємствами (заводи афтової індустрії Сербії), металообробкою, переробкою сільськогосподарської продукції, хімічною промисловістю, є кондитерська фабрика «Баніні». Виробляються верстати, автозапчастини, будівельні матеріали.

Здійснюється виробництво шліфувальних верстатів на заводі Grindex, виділеному в 2003 році з виробничої системи Livnica Kikinda.

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізнична лінія, що веде з Банатського Аранджелова, що проходить через Кикинду аж до кордону з Румунією (частину дороги, побудовано в середині XIX століття). Місто також з'єднується залізницею з Суботицею та через Зренянин, із Белградом.

Неподалік міста розташований аеропорт, який використовується переважно для спортивних польотів.

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Церкви[ред. | ред. код]

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

  • Попович, Йован (1905—1952) — югославський письменник і публіцист.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Brane Marijanović et al. Kikinda: istorija, kultura, sela, privreda, sport, turizam, Novi Sad: Prometej, 2002.
  • Jovan M. Pejin, Iz prošlosti Kikinde, Kikinda: Istorijski arhiv & Komuna, 2000.

Посилання[ред. | ред. код]