Кипарисовик Лавсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кипарисовик Лавсона
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
Рід: Chamaecyparis
Вид:
C. lawsoniana
Біноміальна назва
Chamaecyparis lawsoniana
Поширення Chamaecyparis lawsoniana

Кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lawsoniana) — вид рослин родини кипарисові (Cupressaceae).

Назва

[ред. | ред. код]

Європейці вперше ідентифікували цю рослину біля Порту Орфорду (Port Orford), звідки походить її англійська назва Port Orford cedar.

Будова

[ред. | ред. код]

Кипарисовик Лавсона — вічнозелене дерево до 50–60 м заввишки, діаметром 1–1,8 м, з красивою вузькоконусоподібною кроною і темно-зеленими лускоподібними шпильками. Кора зрілого стовбура темно-коричнева, з поздовжніми тріщинами, а в однорічних пагонів — зелена. Шпильки дрібні, темно-зелені зверху, сизі знизу, щільно і в одній площині розміщені на пагонах.

Розмножується в основному насінням.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Походить з тихоокеанського району Північної Америки. Росте на висоті 1 500 м над рівнем моря. В умовах українського клімату росте добре, але в перші роки повільно. Зимостійкий, лише в суворі зими підмерзають кінчики нездерев'янілих пагонів. Посухостійкий, однак сухість повітря переносить погано. У міських умовах почуває себе добре, до вологи і ґрунтів невибагливий.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Дає цінну деревину, стійку проти гниття. Має блакитну форму, відому як кипарисовик Алюма (Chamaecyparis lawsoniana 'Alumii')  — з блакитним кольором хвої.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Farjon, A. 2013. Chamaecyparis lawsoniana. In: IUCN 2013. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2013.1. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 13 July 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Меннинджер Э. Причудливые деревья // Мир, 1970, 371 с. — С. 36