Кипріян Мирон Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кипріян Мирон Володимирович
Народження 27 липня 1930(1930-07-27)
Винники
Смерть 28 листопада 2019(2019-11-28) (89 років)
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство Польща ПольщаСРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльність scenic designer, художник
Вплив Манастирський Вітольд Антонович
Вчитель Манастирський Вітольд Антонович
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «Ветеран праці»
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1978
Звання Народний художник України

Мирон Володимирович Кипріян (нар. 27 липня 1930, Винники — 28 листопада 2019) — головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії імені В. Клеха (США).

Життєпис[ред. | ред. код]

Проживання у Винниках[ред. | ред. код]

Народився 27 липня 1930 року у Винниках у місцевій лікарні січових стрільців, що була розташована в урочищі «на Куті». Його батько, Володимир Кипріян (народився 28 липня 1896 році в Ярославі (нині Польща), зовсім молодим вступив у легіон Українських Січових Стрільців, дослужившись із рядового стрільця до четаря. Тому він наполіг, щоб опікувалися дружиною й дитиною медики цієї лікарні. Пізніше Винники відіграють суттєву роль у житті Мирона Кипріяна. Адже тут він із родиною переживе другу світову війну.

Праця у театрі ім. Марії Заньковецької[ред. | ред. код]

Навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1954 р.), в художній майстерні Вітольда Манастирського. Від 1957 р. — художник-постаановник театру ім. Марії Заньковецької, а з 1963 р. обіймає посаду головного художника театру. Оформив вистави: «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1964 р.), «Річард III» У. Шекспіра (1974 р.), «Украдене щастя» І. Франка (1976 р.), «Народний Малахій» М. Куліша (1990 р.), «Павло Полуботок» К. Буревія (1990 р.); трилогія Б. Лепкого «Мазепа» (1992 р.), «Не убий» (1992 р.), «Батурин» (1993 р.); «Ісус, Син Бога живого» В. Босовича (1994 р.) та інші.

Помер 28 листопада 2019 року , похований у родинному гробівці Кипріянів - Городиських , на 55 полі Личаківського цвинтаря[1]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Мирон Володимирович був знайомий з видатними людьми минулого століття і сучасності: Кароль Войтила (Папа Іван Павло ІІ), Соломія Крушельницька, Святослав Ріхтер, Галина Уланова, Майя Плісецька, Дмитро Крвавич, Ян та Андрій Скарбеки, Зінаїда Дехтярьова, Анатолій Ротенштейн, Сергій Данченко, Богдан Ступка, Микола Зарудний, Олексій Коломієць та багато інших письменників, художників, артистів, співаків, композиторів і людей найрізномінітніших уподобань.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Байцар А. Видатні винниківчани: Науково — краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники, 2012. — 88 с.

Посилання[ред. | ред. код]