Кир'яков Сергій В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Кир'яков
Sergei Kiriakov 2016.jpg
Особові дані
Народження 1 січня 1970(1970-01-01) (49 років)
  Орел, СРСР
Зріст 175 см
Вага 76 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1983–1986 СРСР «Спаптак» (Орел)
СРСР ФШМ «Торпедо».
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1987–1992 СРСРРосія «Динамо» (Москва) 91 (9)
1992–1998 Німеччина «Карлсруе СК» 145 (29)
1998–1999 Німеччина «Гамбург» 29 (5)
1999–2000 Німеччина «Теніс Боруссія» 28 (3)
2001–2002 КНР «Юньнань Хунта» 47 (18)
2003 КНР «Шаньдун Лунен» 20 (8)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1989 СРСР СРСР U-20  ? (2)
? СРСР СРСР U-21  ? (?)
1989–1991 СРСР СРСР 1 (1)
1992 СНД СНД 9 (4)
1993–1998 Росія Росія 27 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006 Латвія «Діттон»
2008 Росія «Орел»
2009–2012 Росія Росія U-21 (помічник)
2012–2016 Росія Росія U-17
2016–2017 Росія «Арсенал» (Тула)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сергій В'ячеславович Кир'яков (рос. Сергей Вячеславович Кирьяков, нар. 1 січня 1970, Орел) — російський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Майстер спорту СРСР (1988), майстер спорту СРСР міжнародного класу (1990).

Виступав, зокрема, за клуби «Динамо» (Москва) та «Карлсруе СК», а також національні збірні СРСР, СНД та Росії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1970 року в місті Орел. Вихованець орловської футбольної школи «Спартак» і у 1982 році був визнаний найкращим гравцем на турнірі «Шкіряний м'яч») і Московської ЕШВСМ (експериментальна школа вищої спортивної майстерності). Перший тренер — Володимир Амелехін.

З 1986 по 1992 рік виступав за московське «Динамо». Разом з клубом став бронзовим призером чемпіонату СРСР 1990 року і чемпіонату Росії 1992 року.

У 1992 році їм зацікавився французький «Ланс», але в підсумку гравець перейшов у німецький «Карлсруе», де грав протягом шести років. У першому ж своєму матчі за німецьку команду Кир'яков відзначився хет-триком у ворота майбутнього чемпіона — «Вердера», а за підсумками сезону з 11 м'ячами став найкращим бомбардиром команди. Клуб зайняв 6-е місце (вище він більше вже не піднімався) в чемпіонаті і вперше в своїй історії потрапив в єврокубки. А сам Сергій потрапив в список номінантів на «Золотий м'яч», зайнявши в підсумковому голосуванні 21-е місце.

Сезон 1993/94 був ще кращим для Сергія — він відзначився 9 голами в чемпіонаті (ще по 2 голи було в Кубку Німеччини і Кубку УЄФА). 27 листопада 1993 року Кир'яков провів один з найкращих матчів у кар'єрі — у домашній грі проти «Боруссії» (Дортмунд) він забив 3 м'ячі протягом 20 хвилин 1-го тайму і допоміг своїй команді здобути нічию в цьому поєдинку (3:3)[1].

У Кубку УЄФА 1993/94 клуб виступив теж якісно — спершу здолавши ПСВ (2:1 за сумою двох матчів), потім — «Валенсію» (1:3 і 7:0), «Бордо» (3:1 за сумою двох матчів) і «Боавішту» (2:1 за сумою двох матчів). У фінал клуб потрапити не зміг, поступившись у півфіналі австрійському «Казино СВ» за різницею забитих голів в гостях (1:1).

У наступних трьох сезонах Кир'яков не відрізнявся результативністю. У 1995 році «Карлсруе» став фіналістом Кубка Німеччини. У сезоні 1997/98 Сергій практично не грав, а «Карлсруе» вилетів з Бундесліги. Кир'яков не захотів грати в другому дивізіоні і перейшов в «Гамбург», де так само в першому сезоні зміг відзначитися хет-триком. Однак по закінченні сезону Кир'яков перебрався в клуб Другої Бундесліги — «Теніс Боруссію» з Берліна, щоб грати під проводом Вінфріда Шефера, з яким він довго працював у «Карлсруе». Однак після закінчення сезону 1999/00 клуб позбавили ліцензії, а гравці стали вільними агентами.

З 2001 по 2003 роки Кир'яков виступав у Китаї за клуби «Юньнань Хунта» та «Шаньдун Лунен», після чого завершив грати на професійному рівні[2].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

До збірної СРСР Сергій почав запрошуватися для участі в юнацьких та молодіжних турнірах, де досяг успіху: збірна СРСР в 1988 році виграла спершу чемпіонат Європи серед юнацьких команд (до 19), а в 1990 році з командою до 21 року — чемпіонат Європи серед молодіжних команд. За виграш у 1990 році всі гравці команди отримали звання майстрів спорту міжнародного класу[3]. Був учасником чемпіонату світу з футболу серед молодіжних команд в 1989 році — відзначився 2 голами в чвертьфіналі проти збірної Нігерії (4:4, 3:5 по пенальті).

У складі національної збірної СРСР зіграв лише один матч у 1989 році — товариську гру проти збірної Польщі, в якій відзначився голом через дві хвилини після виходу на заміну.

У 1992 році в складі збірної СНД брав участь у чемпіонаті Європи 1992 року у Швеції, замість вже неіснуючої збірної СРСР, яка пройшла відбір на цей турнір. У матчі з Нідерландами в результаті одного із зіткнень з Рональдом Куманом отримав травму.

Після цього став виступати за новостворену збірну Росії. Був одним з авторів «Листа чотирнадцяти», через що не зміг поїхати на чемпіонат світу 1994 року. Проте потім повернувся в збірну країни і брав участь у чемпіонаті Європи 1996 в Англії, де був відрахований з команди через конфлікт з головним тренером Олегом Романцевим[4].

У збірну зміг повернутися тільки в 1998 році, але брав участь тільки в товариських іграх. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 37 матчів, забивши 14 голів[5].

У 2005 році був гравцем збірної Росії з пляжного футболу[6].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри футболіста працював у структурі клубу «Карл Цейсс», де займався питаннями трансферної політики клубу[7]. Пробував себе в статусі телекоментатора.

У 2006 році став наставником даугавпілського «Діттона»[8]. У 2008 році був тренером футбольного клубу «Орел»[9]. У 2009 році увійшов в штаб молодіжної збірної Росії[10], а в грудні 2012 року став головним тренером юнацької збірної (юнаки 1997 року народження)[11].

6 жовтня 2016 року очолив клуб російської Прем'єр-ліги «Арсенал» (Тула)[12]. Протягом недовгого перебування на посаді головного тренера мав конфлікт з уболівальниками клубу[13], які не раз піддавали тренера критиці. Відзначався різкими заявами на адресу фанатів[14], і навіть незважаючи на те, що зумів зберегти команду в Прем'єр-лізі, після закінчення сезону не зміг втриматися на посаді, оскільки керівництво не продовжило з Кир'яковим контракт[15].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Міжн. Інші
Ліга Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
1985 СРСР СК ФШМ Москва Друга ліга 1 0 0 0
1986 СРСР «Динамо-д» (Москва) Друга ліга 1 0
1986 СРСР Динамо (Москва) Вища ліга 0 0 0 0
1987 СРСР Динамо (Москва) Вища ліга 7 1 2 0 1 0 2 0
1987 СРСР «Динамо-д» (Москва) Друга ліга 19 4 1 0
1988 СРСР Динамо (Москва) Вища ліга 9 0 0 0
1988 СРСР «Динамо-д» (Москва) Друга ліга 11 2
1989 СРСР Динамо (Москва) Вища ліга 20 1 2 0 3 1
1989 СРСР «Динамо-д» (Москва) Друга ліга 5 1
1990 СРСР Динамо (Москва) Вища ліга 22 3 6 1
1991 СРСР Динамо (Москва) Вища ліга 25 3 5 2
1992 Росія Динамо (Москва) Вища ліга 8 1 2 0
1992/93 Німеччина Карлсруе Бундесліга 29 11 4 0
1993/94 Німеччина Карлсруе Бундесліга 32 9 3 2 9 2
1994/95 Німеччина Карлсруе Бундесліга 31 2 4 2
1995/96 Німеччина Карлсруе Бундесліга 29 4 4 1 2 0
1996/97 Німеччина Карлсруе Бундесліга 19 3 4 0 5 0
1997/98 Німеччина Карлсруе Бундесліга 5 0
1998/99 Німеччина «Гамбург» Бундесліга 29 5 3 1
1999/00 Німеччина Теніс-Боруссія Друга Бундесліга 28 3 2 0
2001 КНР Юньнань Хунта Цзя-А Ліга 22 13
2002 КНР Юньнань Хунта Цзя-А Ліга 25 5
2003 КНР Шаньдун Лунен Цзя-А Ліга 20 8

Тренерська[ред. | ред. код]

Станом на 31 Травня 2017 року
Команда Країна Початок роботи Закінчення роботи Результати
І В Н П В %
Діттон Латвія 2006 2006 28 10 8 10 35,71
Орел Росія 2008 2008 34 9 11 14 26,47
Росія U-17 Росія 2012 2016 40 23 9 8 57,5
«Арсенал» (Тула) Росія 6 жовтня 2016 31 травня 2017 21 6 3 12 28,57
Всього 123 48 31 44 39,02

Особисте життя[ред. | ред. код]

Молодший брат Єгор[ru] також був професіональним футболістом і грав за «Динамо» (Москва).

Сергій був двічі одружений, від першого шлюбу має дочку. У другому шлюбі є син і дочка[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Трахтенберг Л. Сергей Кирьяков повторяет рекорд Герда Мюллера // Спорт-экспресс. — 1993. — № 282—283 (30 ноября). — с. 2.
  2. Arnhold, Matthias (10 March 2016). Sergei Vyacheslavovich Kiryakov - Matches and Goals in Bundesliga. RSSSF. Процитовано 14 March 2016. 
  3. Футбол: Сергій Кир'яков: В молодіжній збірній СРСР футболістам не потрібно було заважати грати, зараз їх потрібно вчити
  4. Сергій Кир'яков: «ЗІРВАВ РОЗСТРІЛ У В'ЯЗНИЦІ СМЕРТНИКІВ»
  5. Arnhold, Matthias (10 March 2016). Sergei Vyacheslavovich Kiryakov - International Appearances. RSSSF. Процитовано 14 March 2016. 
  6. Сохранится ли русская команда-мечта? Замітка в газеті «Спорт-Експрес» від 9 серпня 2005 року
  7. Блок новин Архівовано 29 вересень 2007 у Wayback Machine.. //«Советский спорт», 24 квітня 2007
  8. Кир'яков змінив Юрана на посаді тренера «Диттона». Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 16 січень 2019. 
  9. Кир'яков готовий очолити «Орел». Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 16 січень 2019. 
  10. Кир'яков і Лосєв увійшли в тренерський штаб молодіжної збірної Росії
  11. РФС продовжив на рік угоди з Хомухою і Кир'яковим
  12. Кир'яков очолив тульський «Арсенал»
  13. «Чемодан, вокзал, Орел» (ua). mk.tula.ua. Процитовано 2018-02-28. 
  14. Сергій Кир'яков: Люди, які писали петиції і малювали банери про валізу, тепер можуть засунути їх в одне місце | Тульський футбол. Тульський футбол (ru-RU). 2017-05-28. Процитовано 2018-01-23. [недоступне посилання з липень 2019]
  15. Кир'яков покинув пост головного тренера тульського «Арсеналу»
  16. European Footballer of the Year («Ballon d'or») 1993
  17. Сергій Кир'яков: «На молодих тренерів у нас не дивляться, простіше запросити іноземця»

Посилання[ред. | ред. код]