Кириківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Кириківка
Kyrykivka gerb.png Kyrykivka prapor.png
Герб Кириківки Прапор Кириківки
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Великописарівський район
Рада Кириківська селищна рада
Код КОАТУУ: 5921255400
Основні дані
Статус із 1956 року
Площа 4,4 [1] км²
Населення 2885 (01.01.2017)[2]
Поштовий індекс 42833
Телефонний код +380 5457
Географічні координати 50°21′27″ пн. ш. 35°07′42″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 54 м
Водойма р. Ворксла
Відстань
Найближча залізнична станція: Кириківка
До райцентру:
 - фізична: 30 км
 - автошляхами: 33 км
Селищна влада
Адреса 42830, Сумська обл., Великописарівський р-н, смт Кириківка, вул. Широка, 12, тел.5-71-85, ф.5-13-01, kir_sr@sm.ukrtel.net
Голова селищної ради Ставицький Анатолій
Карта
Кириківка. Карта розташування: Україна
Кириківка
Кириківка
Кириківка. Карта розташування: Сумська область
Кириківка
Кириківка
Кириківка. Карта розташування: Великописарівський район
Кириківка
Кириківка

Кири́кі́вка — селище міського типу (з 1957 р.) Великописарівського району Сумської області України. Розташоване в лісостеповій зоні на річці Ворскла за 30 км від Великої Писарівки. Площа — 4803 га. Населення 3356. Селищній раді підпорядковане село Маракучка. Поблизу селища розташована вузлова однойменна залізнична станція на лінії Суми — Харків.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Кириківка знаходиться в місці впадіння річки Весела в річку Ворсклиця, а її в річку Ворскла. Примикає до села Заводське, на відстані 1 км розташоване село Іванівка. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці і заболочені озера. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1705. Через селище проходить залізниця, станція Кириківка.

Історія[ред. | ред. код]

  • Як і більшість населених пунктів району, селище Кириківка не має точної дати його заснування, але в останній чверті XVII століття село Кириківка зустрічається в документах. Заснували його переселенці з Наддніпрянщини. Привів їх сюди осавул Кирик. За його іменем і було назване поселення. Спочатку воно складалося з 10 дворів. Але родючі землі, річка Ворскла приваблювали людей, які втікали від гніту польських феодалів. Наприкінці XVIII ст. Кириківка стала сотенним містечком Охтирського полку, а вже в середині XVIII століття — військовою слободою. 1732 року в Кириківці мешкало 1062 жителі (267 дворів). Земельні угіддя, в основному, належали кириківському сотнику М. Линицькому та козацькій старшині.
  • За даними на 1864 рік у казеній слободі, центрі Кириківської волості Охтирського повіту Харківської губернії, мешкало 2384 особи (1140 чоловічої статі та 1244 — жіночої), налічувалось 451 дворове господарство, існувала православна церква, відбувалось 4 щорічних ярмарки та базари[3].
  • Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 4616 осіб[4].
  • За новим адміністративним поділом 1923 року було утворено Кириківський район з центром у Кириківці. До листопада 1923 року район входив до Богодухівської округи, після листопада — до Охтирської округи Харківської губернії, а з 1925 року — до Харківської округи. Сталися зміни в галузі медицини, освіти і культури. На 1926 рік у селі були вже лікарня, медичний пункт, аптека. Початкову школу відвідувало 66 дітей, яких навчали 2 вчителі. Для сиріт відкрили дитячий будинок.
  • Восени 1928 року постановою Президії Харківського окружного виконавчого комітету Кириківський район був ліквідований, а його територія включена до Охтирського району. Трудову початкову школу перетворили на семирічну. 1935 року на базі семирічки почала працювати середня школа. Наприкінці 30-х років у ній 42 вчителі навчали і виховували понад 1 тис. учнів. Були в Кириківці ще 2 початкові школи, які відвідувало майже 500 дітей. Грамоти їх навчало 12 учителів.
  • 1929 року окупаційна совєцька влада почала в селі колективізацію. 1932 року в селі було 5 колгоспів: «Червоний серпень», «Червоний шлях», «Вільна праця», «Нове життя» і «Ленінський шлях». В 1950 році відбулось об'єднання колгоспів в один колгосп «Ленінський шлях», який згодом став великим механізованим господарством.
  • З 1939 року Кириківка Охтирського району увійшла до Сумської області.
  • Мирне життя було перерване новою окупацією, тепер німецьких загарбників. 20 лютого 1943 року Кириківка реокупована сталінськими військами. Але не надовго. 13 березня сталінські війська змушені були залишити село під натиском переважаючих сил ворога. Остаточно зачистили село від німців у серпні 1943 року. Одразу ж після совєцької окупації села почалося відновлення господарства. Вже в 1945 році повністю був відбудований цукровий завод. В 1948 році був перевищений довоєнний рівень виробництва цукру. В 1950-х роках в селі працювала лікарня, медпункт, аптека. На початку 50-х років було повністю відновлено довоєнні посівні площі всіх місцевих колгоспів.
  • З 1957 року Кириківка — селище міського типу Охтирського району. З 1959 року Кириківка входить до складу Великописарівського району Сумської області.
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Сьогодення[ред. | ред. код]

На території селища розташована вузлова залізнична станція Кириківка. Перші поїзди через станцію пройшли в 1878 р. Мерефа — Ворожба. В 1895 р. була побудована вузькоколійка Кириківка — Охтирка. Десятки вагонів з вантажем приймає і відправляє щодня залізнична станція Кириківка.

В 1992 році колгосп «Ленінський шлях» був перейменований в КСП «Ворскла», а в 2000 році перейменований в ПСП «Ворскла», з січня 2001 року сільгосппідприємство — СТОВ «Ворскла», згодом — ТОВ «Кириківка». В наш час[коли?] на базі земель колишнього сільгосппідприємства «Ворскла» створено нове приватне сільгосппідприємство ТОВ «Кириківське»

У селищі є хлібоприймальний пункт, який був відкритий у 1929 році. За роки свого існування в хлібоприймальному підприємстві сталися великі зміни. Всі роботи механізовані. Лабораторія пункту обладнана сучасною апаратурою. Місткість ХПП — 48 тис. тонн. З 2000 року іменується ВАТ «Кириківське хлібоприймальне підприємство».

В 1951 році в Кириківці відповідно до постанови Ради Міністрів Союзу РСР була утворена МТС, в 1958 році перейменована в РТС З 1959 року — Кириківське відділення Великописарівського районного об'єднання «Сільгосптехніка». З 1967 року — Великописарівське районне об'єднання «Сільгосптехніка». 1990 року — Великописарівське підприємство «Агротехсервіс», пізніше — ВАТ "Великописарівське районне підприємство «Агротехсервіс». В даний час — ТОВ «Кириківський Техсервіс», який виконує замовлення громадян та підприємств.

На території ради працюють Кириківська та Заводська загальноосвітні школи 1-111 ступенів (217 учнів, 261 учень) та дитячий садок «Світлячок» (50 місць).

В селищі функціонує селищна лікарня на 15 ліжкомісць, амбулаторія, пункт швидкої допомоги, стоматологічний кабінет, 3 аптеки. Діє Будинок культури, Заводський клуб, 2 бібліотеки. 2 музеї, 2 сквери.

Торговельне обслуговування населення здійснюють приватні підприємці, Правдинський робітничий кооператив. В селищі працюють 21 приватний магазин, 1 магазин Правдинського робітничого кооперативу, 4 підприємства громадського харчування. Двічі на тиждень працює ринок.

На території селища діють: Дільниця Великописарівського цеху електрозв'язку № 8, дільниця Великописарівського РЕМ, дільниця Охтирського управління експлуатації газового господарства, паливний склад, пожежна частина, дистанція захисних лісонасаджень, 3 відділення поштового зв'язку, мале підприємство «Агропостач».

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Кириківка», ТОВ.
  • Кириківське хлібоприймальне підприємство.
  • Сумим'ясомолпром, ТОВ.
  • Агропромислова компанія «Великописарівська», ТОВ.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Кириківський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні.

Населення[ред. | ред. код]

1959 1979 1989 2001 2016
5534 4732 3861 3326 2891

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]

українська мова російська
93,09% 6,50%

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кириківка — Енциклопедія Сучасної України
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 500)
  4. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  5. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 272 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела[ред. | ред. код]