Кириленко Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Григорович Кириленко
Іван Григорович Кириленко
Віце-прем'єр-міністр України з питань АПК
26 листопада 2002 — 3 лютого 2005
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Віктор Янукович
1-й Міністр аграрної політики України
10 січня 2000 — 19 квітня 2002
Президент Леонід Кучма
Попередник Михайло Гладій
Наступник Сергій Рижук
Народився 2 жовтня 1956(1956-10-02) (64 роки)
Берестове, Бердянський район, Запорізька область
Відомий як політик, економіст
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет і Російська академія державної служби
Політична партія Батьківщина
Нагороди
Орден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Заслужений працівник сільського господарства України
Іван Григорович Кириленко на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 10 грудня 1995 12 травня 1998
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 22 лютого 2000[1]
4-го скликання
Аграрна партія України (За єдину Україну!) 14 травня 2002 6 березня 2003[2]
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 15 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Картка на сайті Верховної Ради України

Іва́н Григо́рович Кириле́нко (нар. 2 жовтня 1956, село Берестове, Бердянський район, Запорізька область) — український політик. Міністр аграрної політики України. Народний депутат України. Заступник голови партії ВО «Батьківщина».

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

У 1978 році отримав диплом Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, отримавши спеціальність агронома, 1991‒го — закінчив Академію суспільних наук при Центральному комітеті КПРС.

Кандидат історичних наук. З 2001 року є доктором економічних наук.

Член-кореспондент Національної академія аграрних наук України (відділення регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва, з грудня 2002).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Початок трудового шляху припав на 19781981 роки на посаді першого секретаря Солонянського районного комітету ЛКСМУ Дніпропетровської області.

З 1981 по 1985 рік — секретар, другий секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.

У 19851987 роках працював заступником голови, головою колгоспу імені Петровського (Солонянський район, Дніпропетровська область).

З 1987 по 1988 рік був заступником завідувача відділом сільського господарства і харчової промисловості Дніпропетровського обкому Компартії України.

У 19881990 роках обіймав посаду першого секретаря Магдалинівського районного комітету КПУ.

З 1990 по 1991 рік завідувач відділу сільського господарства і харчової промисловості Дніпропетровського обкому Компартії України.

У 19911992 роках працював на посаді заступника начальника, потім — начальником відділу сільгосппродукції Акціонерного товариства (АТ) «Дніпропетровська товарно-фондова біржа».

З 1992 по 1994 рік був секретарем Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

1994 року стає заступником голови Дніпропетровської обласної ради народних депутатів.

З 1995 по 1996 рік — перший заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації[3].

1999 року І. Кириленка обирають до Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України.

Отримує портфель Міністра аграрної політики України в Кабмінах Віктора Ющенка та Анатолія Кінаха (січень 2000 — квітень 2002)[4][5]. 2000 року входив до складу Урядового комітету з реформування аграрного сектору та питань екології.

З листопада 2002 по лютий 2005 року політик був «аграрним» віце-прем'єр-міністром України[6][7].

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Вперше отримавши мандат народного депутата Верховної Ради України II скликання 1995 року (Павлоградський виборчий округ № 96 Дніпропетровської області, висувався трудовим колективом), потім п'ять разів поспіль обирався парламентарієм. Член Комітету з питань АПК, земельних ресурсів та соціального розвитку села.

До Верховної Ради ІІІ скликання пройшов від ВО «Громада», членом фракції якої був з травня 1998 по березень 1999 року (по виборчому округу № 36 Дніпропетровської області).

Потім (березень 1999 — лютий 2000) входив до складу фракції «Батьківщина» під проводом Юлії Тимошенко. Голова Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту.

На парламентських виборах‒2002 отримав мандат народного депутата Верховної Ради України IV скликання від виборчого блоку «За єдину Україну!» (№ 16 списку). Голова підкомітету з питань співробітництва з Європейським союзом, Світовою організацією торгівлі та Організацією Чорноморського економічного співробітництва Комітету з питань європейської інтеграції.

Кириленко І. Г. та Івченко В. Є., у Верховній Раді України 2016 рік.

До Верховної Ради V та VI скликань пройшов від Блоку Юлії Тимошенко (обидва рази під № 70 списку БЮТ).

З травня 2006 року — член фракції БЮТ, поповнив лави партії «Батьківщина». Голова підкомітету з питань координації співробітництва з ЄС Комітету з питань європейської інтеграції.

Після позачергових парламентських виборів‒2007 і переходу Ю. Тимошенко а також Олександра Турчинова на роботу в уряд у грудні того ж року стає головою фракції БЮТ. Член Комітету з питань європейської інтеграції.

На парламентські вибори‒2012 у складі ВО «Батьківщина» пройшов до парламенту України VII скликання (№ 15 виборчого списку) — член фракції «Батьківщина». У грудні 2012 року увійшов до складу Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, голова підкомітету з питань економічного та секторального співробітництва між Україною.

Народний депутат України VIII скликання. Член депутатської фракції політичної партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України. Посада — заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань науки, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 6 у списку[8].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Разом з дружиною Зінаїдою виховують доньку.

Нагороди та регалії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2000 року № 1488-III «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України Гаркуші О.М., Єханурова Ю.І., Кириленка І.Г., Кременя В.Г. та Шевчука О.Б.»
  2. Постанова Верховної Ради України від 6 березня 2003 року № 588-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Кириленка І.Г.»
  3. Розпорядження Президента України від 24 серпня 1995 року № 171/95-рп «Про призначення І. Кириленка першим заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації»
  4. Указ Президента України від 10 січня 2000 року № 16/2000 «Про призначення І. Кириленка Міністром аграрної політики України»
  5. Указ Президента України від 19 квітня 2002 року № 358/2002 «Про звільнення І. Кириленка з посади Міністра аграрної політики України»
  6. Указ Президента України від 26 листопада 2002 року № 1070/2002 «Про призначення І. Кириленка Віце-прем'єр-міністром України»
  7. Указ Президента України від 3 лютого 2005 року № 127/2005 «Про звільнення І. Кириленка з посади Віце-прем'єр-міністра України»
  8. Центральна виборча комісія
  9. Указ Президента України від 8 вересня 1993 року № 363/93 «Про присвоєння почесних звань України працівникам Дніпропетровської області»

Посилання[ред. | ред. код]