Кириленко Варфоломій Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кириленко Варфоломій Гаврилович
Псевдоніми, криптоніми Павло Гавриш, Степ Павло
Народження 25 серпня (7 вересня) 1893(1893-09-07)
  Хворостяники або Хлоп'янки
Смерть 2 січня 1965(1965-01-02) (71 рік)
  Торонто
Рід діяльності поет
перекладач

Варфоломі́й Гаври́лович Кириле́нко (25 серпня (7 вересня) 1893(18930907), с. Хворостяники (за ін. даними — Хлоп'янки), тепер Сосницького району Чернігівської області — †2 січня 1965, м. Торонто, Канада) — український поет, перекладач. Псевдонім — Павло Гавриш, Степ Павло.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив криворізьку гімназію (1912), військову фельдшерську школу, працював фельдшером до революції. Брав участь у Першій світовій війні, національно-визвольних змаганнях українського народу (1917–1920). Воював на фронтах першої світової війни, в 1917 році займався українізацією військових частин. Був делегатом військових з'їздів в Одесі та Києві. Брав участь у параді, що його приймав Головний отаман УНР Симон Петлюра. Воював у Залізній дивізії УНР. Закінчив Криворізьку вчительську семінарію. Був редактором криворізької газети «Вісті» (1920).

Навчався 19211924 в Кам'янець-Подільському інституті народної освіти (історико-філологічний факультет). У цей період у Кам'янці-Подільському був редактором літературного журналу «Буяння», працював літературним редактором у газеті «Червона правда». Разом з Іваном Дніпровським, Захаром Кицюком очолював кам'янецьку філію «Гарту».

Був асистентом професора М. А. Плевако, працював у видавництві (м. Харків). Був членом Спілки письменників.

1942 разом із сином вивезений з Кривого Рога на примусові роботи в Німеччину. Працював робітником у місті Галле, видавав дитячі книжки у Гайденаві.

Потім емігрував до Англії (з 1948), з 1954 р. — до Канади (м. Торонто). Викладав на курсах українознавства, редагував журнал «Молода Україна».

За даними дослідника Григорія Гусейнова, змінив ім'я та прізвище задля збереження підрадянської родини від репресій. Помер 2 січня 1965 року і похований у Торонто(Канада) під ім'ям Павло Степ.

Творчість[ред.ред. код]

Автор збірок поезій «Відгуки квилінь», «Хмиз» (1920), новели «Остання ніч» (1922), п'єси «Так було» (1925), «Відгуки квилінь» (1921), «Остання ніч» (1922), «Брати» (1960), поеми «Дмитро Дорошенко», драматичних творів, казок.

Переклав окремі твори Аркадія Гайдара, Валентина Катаєва, Олексія Новикова-Прибоя та ін.

  • Степ П. Вірші // Хрестоматія української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 65-66.
  • Степ Павло. Брати. — Торонто: Батьківщина, 1968. — 38 с.

Література[ред.ред. код]

  • Василь Чепурний. Варфоломій Кириленко: історія продовжується. Газета «Сіверщина» (Чернігів).http://siver.com.ua/forum/52-439-1
  • Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 32.
  • Пономаренко А. Б. Літературно-мистецьке життя Кам'янець-Подільського університету // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 386.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Гарасевич М. «Я знаю, що чесно змагався і жив…» // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 318–325.
  • Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 79.
  • Славутич Яр. Повчальна казка П. Степа // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 199.
  • Доля учасників правиписної конференції 1927 року