Кирилов Юрій Володимирович
| Кирилов Юрій Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 27 серпня 1940 |
| Помер | 18 липня 2017 (76 років) |
Кирилов Юрій Володимирович (27.08.1940, с. Романка Івановської області – 18.07 2017, м.Львів) – російськомовний львівський поет. Член НСПУ (1986). Літературна премія ім. К. Симонова (1991), літературна премія ім. Олександра Фадєєва, премія Українскої асоціації письменників художньо-соціальної літератури «Гілка золотого каштана».
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1965 році закінчив факультет журналістики Львівського вищого військового-політичного училища.
Працював у редакції військових газет, зокрема відповідальним секретарем газети Прикарпатського військового округу у Львові.
Секретар правління Міжнародної асоціації письменників баталістів та мариністів (від 2003).
Віце-президент Українскої асоціації письменників художньо-соціальної літератури (від 2006).
Писав російською мовою.
У творчості Кирилова переважають героїко-патріотична тема, гостра реакція на моральні проблеми сучасності, роздуми про місце і роль особистості, про майбутнє.
Переклав російською мовою окремі твори Р. Лубківського, П. Осадчука, М. Петренка, В. Фольварочного, Р. Кудлика, А. Тарана, А. Михайлевського, Б. Залізняка, І. Шкварка та ін.
Низку поезій К. перекладено угорською, німецькою , монгольською, болгарською, латвійською мовами.
Помер у Львові , похований на полі № 5 Сихівського цвинтаря.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина, Жеоржетта Іванівна.
Твори[ред. | ред. код]
- Высота. Л., 1979
- На отцовском рубеже. Л., 1983
- Весна атакует посты. Москва, 1984
- Юность в погонах. Л., 1987
- Признание в любви. Москва, 1988
- Стезя. Л., 1990
- Иду с надеждою к тебе. Л., 1994
- Осенний возраст. Л., 2005
- Еще не время для причала. Л., 2010.
Скандальна слава[ред. | ред. код]
Найбільшу скандальну відомість Юрію Кирилову приніс приписаний ним[1] Збігнєву Бжезінському вислів:
Новий Світовий Лад будуватиметься проти Росії, на руїнах Росії і за рахунок Росії
Новый Мировой Порядок будет строиться против России, на руинах России и за счет России[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Говорил ли Бжезинский фразу о новом миропорядке на руинах России? [Архівовано 5 Березня 2022 у Wayback Machine.] // Опубликовано 05.03.2022 Анастасия Чернавская. Проверено.Медиа [Архівовано 17 Березня 2022 у Wayback Machine.]. Лучший фактчекинг на русском языке [Архівовано 20 Березня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Юрий Кириллов, г. Львов, «Севастопольская правда». Бжезинский вразумляет малороссиян [Архівовано 5 Червня 2020 у Wayback Machine.] // Дуэль. — 2 февраля 1999. — № 5 (96)
Джерела[ред. | ред. код]
- М. М. Тороповський. Кирилов Юрій Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Михаил Захарчук: Сегодня, три года назад, из жизни ушёл мой старший товарищ, последний русский журналист Львова, Юрий Владимирович Кириллов [Архівовано 20 Квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Юлия Михайлова. Так жили поэты [Архівовано 2 Березня 2022 у Wayback Machine.] Уроженец Ивановской области России, Юрий Кириллов обрел в Украине свою вторую родину // Русское поле. Содружество литературных проектов