Микита Кожум'яка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перемога Кожум'яки над печенігом з «Радзивіллівського літопису»

Микита Кожум'яка (іноді Кирило Кожум'яка) — образ народного богатиря змієборця, ім'ям котрого згідно легенди найменували Переяслав[1], персонаж давнього народного епосу, поширений на території східнослов'янських етносів за часів Древньої Русі. Вперше зафіксований київським літописцем у «Повісті врем'яних літ» 6501 (993) року.

Легенди[ред.ред. код]

Про заснування Переяслава[ред.ред. код]

Опісля кампанії Володимира Святославича супроти хорватів руському війську довелося виступити на захист південно-східних кордонів від вторгнення печенігів. У цьому першому літописному поданні Кожум'яка — наймолодший, з п'яти, синів старого ратника. Четверо старших перебували з батьком від початку військової кампанії на Трубіжі, по інший бік котрої стало вороже військо. Оскільки сили сторін, ймовірно, були приблизно рівні то долю баталії було домовлено вирішити двобоєм.

«Пішов Володимир на Хорватів. А коли вернувся він із війни хорватської, то тут печеніги прийшли по тій стороні од Сули. Володимир тоді пішов супроти них і встрів їх на Трубежі коло броду, де нині Переяславль. І став Володимир на сій стороні, а печеніги на тій. І не наважувалися ці на ту сторону, а ті — на сю сторону. І приїхав князь печенізький до ріки, і викликав Володимира, і сказав йому: „Ти випусти свого мужа, а я — свого. Нехай обидва борються. І якщо твій муж ударить моїм, то не будем воювати три роки, якщо ж наш муж ударить вашим, то будем воювати три роки“. Володимир же, вернувшись у табір, послав по табору бирича, говорячи: «Чи нема такого мужа, який би взявся з печеніжином боротися?» І не знайшовся такий аніде.»

Саме тоді старий вояк пропонує князю викликати до бою свого молодшого сина кожум'яку. Той, перевіривши свої сили здолавши бика, погодився стати на двобій та переміг печенізького богатира. Володимир, на честь перемоги, заклав на тому броді город і назвав його Переяславлем: від «Перейняв славу отрок той»[2]. З часом, у переважній більшості варіантів, за героєм закріпилося ім'я Микита.

У популярній культурі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]