Лавров Кирило Юрійович

Кирило Юрійович Лавров
рос. Кирилл Юрьевич Лавров
Ім'я при народженні	рос. Кирилл Юрьевич Лавров
Народився	15 вересня 1925(1925-09-15) Ленінград, РРФСР
Помер	27 квітня 2007(2007-04-27) (81 рік) Санкт-Петербург, Росія лейкоз
Поховання	Богословське кладовище
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльності	1950—2007
Дружина	Миколаєва Валентина Олександрівна
Діти	син — Сергій (1955), дочка — Марія (1965)
Батьки	Лавров Юрій Сергійович
IMDb	ID 0492253
Нагороди та премії
Кирило Юрійович Лавров у Вікісховищі

Кири́ло Ю́рійович Лавро́в (рос. Кири́лл Ю́рьевич Лавро́в; нар. 15 вересня 1925, Ленінград, Російська РФСР — пом. 27 квітня 2007, Санкт-Петербург, Росія) — радянський та російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1970), Народний артист СРСР (1972).

Життєпис

Народився в сім'ї народного артиста СРСР, одного з провідних артистів Київського російського театру імені Лесі Українки Юрія Сергійовича Лаврова і ленінградської актриси, читця Ольги Іванівни Гудим-Левкович. Під час німецько-радянської війни був в евакуації в Кіровськой області і Новосибірську, підлітком працював в радгоспі, токарем на заводі H352 Наркомату боєприпасів.

З 1943 по 1950 рік служив в армії: вчився в Астраханській військово-авіаційній школі механіків, потім п'ять років служив техніком на одному з Курильських островів, обслуговував пікіруючі бомбардувальники «Пе-2». Після демобілізації поступив в трупу київського Театру російської драми імені Лесі Українки.

З 1955 року перейшов в трупу Академічного Великого драматичного театру імені М. Горького. Брав участь в постановках Г. А. Товстоногова «П'ять вечорів», «Лихо з розуму», «Океан», «Міщани», «Ревізор», «Три сестри».

Знімався в головних ролях в кінофільмах «Живі і мертві», «Брати Карамазови», «Приборкання вогню», «Довіра», «Мій ласкавий і ніжний звір», «Майстер і Маргарита». Як режисер спільно з Михайлом Ульяновим зняв другу і третю серії фільму «Брати Карамазови» (першу знімав І. О. Пир'єв, але він помер під час зйомок фільму).

Був удостоєний Ленінської премії за втілення образу Леніна в радянському кінематографі і театрі протягом ряду років (1976—1982).

Після смерті Георгія Товстоногова за рішенням колективу став художнім керівником АБВТ.

Вступив в КПРС в 1946 році. Неодноразово обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Народний депутат СРСР (1989—1991) від Союзу театральних діячів СРСР. Очолював Ленінградське відділення Всесоюзного театрального товариства і Союзу театральних діячів СРСР. Президент Міжнародної конфедерації театральних союзів (з 1992 року).

Лауреат Державних премій СРСР і Росії. Герой Соціалістичної Праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Лауреат Премії Президента Росії «За внесок у розвиток кіномистецтва» (2000). Лауреат Царськосельської художньої премії (2004). Почесний громадянин Санкт-Петербурга.

Зібрав велику домашню бібліотеку з історії Росії і Петербурга.

З дитинства захоплювався спортом. Мав 1-й юнацький розряд з гімнастики. Чудово ходив на лижах, прекрасно фехтував. Уболівальник «Зеніту». Багато років був капітаном футбольної команди ВДТ. Помер 27 квітня 2007 в Санкт-Петербурзі після важкої хвороби.

Вшанування пам'яті

У січні 2000 року ім'я «Кирило Лавров» привласнено малій планеті 6764, відкритою Кримською обсерваторією 7 жовтня 1981 року.

Сім'я

Дружина — Миколаєва Валентина Олександрівна. Син — Лавров Сергій Кирилович (1955 р. н.). Дочка — Лаврова Марія Кирилівна (1965 р. н.). Внучка — Семенова Ольга Володимирівна.

Фільмографія

• 1955 — Максим Перепелиця
• 1955 — Шляхи і долі
• 1955 — Васьок Трубачов і його товариші
• 1956 — Назустріч пісні
• 1956 — Медовий місяць
• 1958 — Дорогою безсмертя
• 1958 — У дні Жовтня
• 1958 — Андрійко
• 1959 — Сварка в Лукашах
• 1960 — Додому
• 1960 — Повість про молодят
• 1960 — Третя, патетична
• 1960 — Дівча, з яким я товаришував
• 1963 — З вечора до полудня
• 1964 — Наречені і ножі
• 1963 — Живі і мертві
• 1965 — Залп «Аврори»
• 1965 — Вірте мені, люди
• 1967 — Довге щасливе життя
• 1967—1970 — Штрихи до портрета
• 1968 — Нейтральні води
• 1969 — Відплата
• 1969 — Брати Карамазови
• 1969 — Наші знайомі
• 1970 — Чайковській
• 1970 — Любов Ярова — Швандя
• 1971 — Хід білої королеви
• 1972 — Приборкання вогню — Башкірцев
• 1972 — Міщани
• 1974 — Океан
• 1974 — Ще не вечір
• 1976 — Повість про людське серце
• 1976 — Довіра — Ленин
• 1976 — Звичайний місяць
• 1977 — Зворотний зв'язок
• 1978 — Освідчення в коханні
• 1978 — Мій ласкавий і ніжний звір
• 1978 — Ярославна, королева Франції (князь Ярослав Мудрий)
• 1979 — Склянка води
• 1979 — Подорож в інше місто
• 1981 — Двадцяте грудня
• 1982 — На Гранатових островах
• 1982 — Ось знову вікно
• 1982 — Каракуми, 45 в тіні
• 1983 — З життя начальника кримінального розшуку
• 1983 — Побачення з молодістю
• 1983 — Магістраль
• 1983 — Відлуння дальнього вибуху
• 1984 — Преферанс по п'ятницях
• 1984 — Кольє Шарлотти
• 1984 — Три відсотка ризику
• 1985 — Таємна прогулянка
• 1985 — З ювілеєм зачекаємо
• 1986 — Червона стріла — Кропотов
• 1988 — Заборонена зона
• 1988 — Хліб — іменник
• 1989 — Благородний розбійник Володимир Дубровський
• 1991 — Шкура
• 1991 — Породження пекла
• 1997 — Шизофренія
• 1998 — Гірко!
• 2000 — Ніжний вік
• 2000 — Забійна сила (серіал)
• 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон (серіал; Юрій Міхєєв, «Барон»)
• 2001 — Вулиці розбитих ліхтарів
• 2005 — Майстер і Маргарита (серіал; Понтій Пілат)

Сценографія

• Директор
• Вороги
• Обрив
• Шостий поверх
• Коли квітне акація
• У пошуках радості
• П'ять вечорів
• Океан
• Горе від розуму
• Три сестри
• Піднята цілина
• Міщани
• Дядько Ваня
• На дні
• Макбет
• Підступність і любов
• Ревізор
• Любов під в'язами
• Останні
• Борис Годунов
• Перед заходом сонця