Кирило (Говорун)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архімандрит Кири́ло
Кирило Говорун (cropped).jpg
Народився 28 січня 1974(1974-01-28) (48 років)
Золотоноша, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність богослов, викладач університету, публіцист
Галузь Історія християнства[1]
Alma mater Київська духовна семінарія
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов англійська, новогрецька, російська і українська
Заклад Київська духовна академія
Членство groupe Saint-Irénéed[2]
Конфесія православ'я

Архімандрит Кири́ло (у миру Сергі́й Микола́йович Говору́н; 28 січня 1974, Золотоноша) — доктор філософських наук за спеціальністю «Богослов'я»[3], професор університету Лойола-Мерімаунт в Лос-Анджелесі[4] (Каліфорнія, США), директор Екуменічного інституту Гаффінгтон (США)[4], професор Стокгольмської школи теології[5]. Автор багатьох наукових праць і декількох монографій, виданих англійською й українською мовами. Викладав у Єльському[6] і Колумбійському університетах в США, в університеті Альберти в Канаді[7].

Освіта[ред. | ред. код]

Науково-дослідницька діяльність[ред. | ред. код]

З 2012 по 2014 Кирило Говорун був науковим співробітником Єльського університету. Його проєкт був з еклезіології. Серед досліджень — сприйняття церкви у різні періоди її історичного шляху. Кирило Говорун використовував широкий спектр міждисциплінарних інструментів, у тому числі соціологію релігії та політологію.

Кирило (Говорун) є членом International Association of Patristic Studies (AIEP-IAPS), North American Patristic Society, Association for the Sociology of Religion, American Academy of Religion та Chester Ronning Centre for the Study of Religion and Public Life (University of Alberta), беручи участь у їхніх конференціях.

З лютого 2016 запрошений в Інститут Гаррімана (Колумбійський університет, м. Нью-Йорк). Предмет дослідження: релігійний вимір Майдану та війна на сході України.

Внески до науково-дослідних та видавничих проектів[ред. | ред. код]

20062010 Concepts and Practices of Freedom in the Biblical Traditions and Contemporary Contexts ~ Гейдельберзький університет за підтримки Фонду Джона Темплтона

20112012 Biblical Visions: Reading the Gospels with the Early Church ~ A guidebook to study Fathers of the Church in the ecumenical contextProject by the Commission on Faith and Order of the WCC

20112013 Православ'я і екуменізм: Посібник для богословської освіти ~ Співредактор проекту

2004 — дотепер Православна енциклопедія~ Багатотомний проект Московської патріархії Російської Федерації

2006 — дотепер The John Templeton Award for Theological Promise (пізніше Manfred Lautenschlaeger Award for Theological Promise) ~ Член ради оцінювачів

20092010 The Encyclopedia of Eastern Orthodox Christianity

2010 — дотепер Катехізис Руської Православної Церкви ~ Відповідальний за розділи, присвячені христології та еклезіології

2010 — дотепер Μεγάλη Ορθόδοξη Χριστιανική Εγκυκλοπαίδεια (Велика православна християнська енциклопедія)

2010 — дотепер Діалог між наукою та богослов'ям ~ Під егідою Фонду Джона Темплтона

2015 Критичне видання актів візантійських та після-візантійських соборів, у серії Corpus Christianorum та співпраці із La Fondazione per le scienze religiose Giovanni XXIII in Bologna

Професійний досвід[ред. | ред. код]

Досвід викладання[ред. | ред. код]

20022005 Ранні християнські традиції в Московській Духовній семінарії

Кирило (Говорун).jpg

20032007 Ранні християнські традиції в Московській духовній академії

20072012 Ранні християнські традиції в Київській духовній академії

20092012 Ранні християнські традиції та методологія досліджень в Загальноцерковній аспірантурі і докторантурі Російської Православної Церкви (Москва)

20152016 Політична теологія в Національному університеті «Києво-Могилянська академія»

2014 — дотепер Систематичне богослов'я в Sankt Ignatius Theological Academy, Stockholm

2015 — дотепер Систематичне православне богослов'я в Стокгольмській школі богослов'я

Сфера наукових інтересів[ред. | ред. код]

Кирило Говорун.jpg

Кирило Говорун займається науковою діяльністю у напрямку християнської традиції пізньої античності; екуменізму та зближення традицій; еклезіології; Видавав праці по політичній теології та соціальні етиці; соціології релігії; Писав публікації на тему діалогу між релігією та наукою; Вивчав нові форми навчання в мультикультурному середовищі а також міжнародне співробітництво духовних шкіл.

Читання лекцій в різних країнах світу, зокрема у Росії: Свято-Тихонівський гуманітарний університет, Москва, Смоленська духовна семінарія, Миколо-Угреська духовна Семінарія в Москві, Казанська духовна семінарія, Пензенська духовна семінарія, Саратовська духовна семінарія, Новгородська духовна семінарія. В Україні: Таврійська духовна семінарія (Сімферополь), Полтавська духовна семінаріяа та Національний університет «Києво-Могилянська академія». У духовній семінарії в Парижі. В США: Університет Вілланова, Принстонська богословська семінарія, Колумбійський університет. У Німеччині: Гейдельберзький університет. Викладав у Китайському університеті Гонконгу, Лютеранській семінарія в Гонконзі, Alliance Bible Seminary в Гонконзі.

Також викладав у Амстердамському вільному університеті, Оксфордському університеті. В Китаї: Пекінський університет, Університет Цінхуа в Пекіні, Університет Женьмінь в Пекіні, Університет Міньцзу в Пекіні, Нанкайський університет, Чжецзянський університет, Нанкінська богословська семінарія, Китайська академія соціальних наук, Пекінський педагогічний університет. Викладав в Уппсальському університеті, Швеція. В Канаді: Манітобський університет, Університет Віннпега, Реджайнський університет, Альбертський університет, Університет долини Фрейзер. Також викладав у Гарвардському університеті та Єльському університеті. Викладав у Мюнхенському університеті, Університеті Сент-Джозеф в Макао та Духовному коледжі та семінарії в Тайвані. Викладав в Університет Ісландії та університеті Ба́тлера (Індіанаполіс), а також у Даремському університеті.


Архімандрит Кирило (Говорун).jpg

Управлінський досвід[ред. | ред. код]

20012007 Відділ зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату (Російська Федерація). Кирило Говорун виступав експертом з внутрішньої та зовнішньої політики церкви, церковно-державних відносин, був відповідальним за відносини між Помісними православними церквами.

20072009 Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Російської Православної Церкви в Україні. Керував відносинами московської митроополії в Україні — найбільшої релігійної громади України, з іншими релігійними громадами, а також з урядом України, всіма основними політичними партіями і неурядовими організаціями.

20092012 Перший заступник голови Навчального Комітету Російської Православної Церкви. Проректор Загальноцерковної аспірантури і докторантури Російської Православної Церкви. Протягом приблизно трьох років був відповідальним за процес реформування системи освіти Російської Православної Церкви. Ця система включає в себе 1 докторську школу, 12 університетів, а також 80 семінарій в 9 країнах. У продовж адаптації російської системи відповідно до вимог Болонського процесу Кирило (Говорун) встановив численні міжнародні зв'язки російських духовних шкіл із західними університетами. Організував спільні програми PhD і магістратури з університетами в Амстердамі, Гельсінкі, Гейдельберзі, Левені, Фрібурзі в Швейцарії, та інших.

2013 — дотепер Координатор богословських програм в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». На сучасному етапі, Кирило Говорун розробляє магістерську програму з публічної еклезіології для НаУКМА.

2013 — дотепер Асоційований декан Sankt Ignatius Theological Academy, Швеція. Академія реалізує програму богословських досліджень для студентів сходних християнських традицій, у співпраці із Стокгольмською школою теології.

Екуменічний досвід[ред. | ред. код]

Представник Російської Православної Церкви:

  • Комісія «Віра і устрій» Всесвітньої Ради церков;
  • Православно-лютеранський діалог;
  • Православно-англіканський діалог;
  • Православно-римокатолицький діалог;
  • Православно-орієнтальний діалог;
  • Православно-юдейський діалог;
  • Діалог Православних Церков та Об'єднаних Біблійних Товариств

Книги[ред. | ред. код]

(2015) Meta-Ecclesiology, Chronicles on Church Awareness, (New York: Palgrave Macmillan).

(2014) 由安提阿到西安—聶斯托利派的演變 (From Antioch to Xi'an: an Evolution of ‘Nestorianism’). Hong Kong: Chinese Orthodox Press (in Chinese).

(2013) Orthodox Handbook on Ecumenism. Resources for Theological Education, Geneva: WCC-CEC-Volos Academy-Holy Cross School of Theology (co-editor).

(2013) Reading the Gospels with the Early Church. A Guide. Geneva: WCC (co-editor).

(2008) Will, Action and Freedom. Christological Controversies in the Seventh Century. Leiden — Boston: Brill The Medieval Mediterranean, 77.

Деякі статті в наукових журналах[ред. | ред. код]

(2015) «Church-State Relations: Dilemmas of Human Freedom and Coercion.» The Expository Times 126, no. 6 (March 2015).

(2014) «Церковь и идеология: разделения и редукции.» Государство, религия, церковь в России и за рубежом 32, no. 3 (October 2014): 225–46.

(2013) «Church and Nation: Looking through the Glasses of Post-Secularism», St Vladimir's Theological Quarterly 57 (November 3-4): 423—430.

(2013) «Influence of Neoplatonism on Formation of Theological Language», Studia Patristica 58: 13-18.

(2013) «Evolution of Church Governance: from the Diaspora-model to Pentarchy», Iura Orientalia IX: 91-99.

(2013) «Загальне та окреме в Церкві» (Common and Particular in the Church), Філософська думка: Sententiae IV: 194—201.

(2011) «Два значења слободе у источно-светоотачком предању» (Two Meanings of Freedom in the Patristic Tradition, in Serbian), Богословље 1: 8-19.

(2011) «Христианская этика: на пути от самодостаточности к самоопределению» (Christian Ethics on the Way from Self-Sufficiency to Self-Definition, in Russian), Труди Київської Духовної Академії 14: 55-59.

(2010) «Controversy on Energies and Wills in Christ: Between Politics and Theology», Studia Patristica 48: 217—220.

(2005) «Hristos — unic şi compus» (Christ — One and Composite, in Romanian), Studii Teologice, Bucureşti Seria A III-A, Anul I, Nr. 2: 101—121.

(2014) «The Church in the Bloodlands.» First Things, New York, October 2014. http://www.firstthings.com/article/2014/10/the-church-in-the-bloodlands [Архівовано 27 Січня 2016 у Wayback Machine.]

(2014) «Die Kirche auf dem Maidan: Die Macht des gesellschaftlichen Wandels.» Ökumenische Rundschau, no. 3 no. 3 (September 2014): 383—404.

(2013) «Factors of the Church Unity From the Orthodox Prospective.» Edited by Šimon Marinčák and Anthony O'Mahony. Orientalia et Occidentalia 13: 95-102.

(2013) «De regionale en universele Kerk in de huidige orthodox-katholieke dialoog», Digitaal Oecumenisch Theologisch Tijdschrift 20: 28-33.

(2011) «Εἴσοδος στὴν Ἐκκλησία: ἕνα ξεκίνημα γιὰ τὴν ὑπέρβαση τοῦ δυαλισμοῦ», Σύναξη 117: 68-75.

(2010) «Дальнейшие пути реформирования духовного образования» (Further Perspectives on Reformation of the Theological Education, in Russian), Церковь и время 2 (51): 57-62.

(2010) «Christ's Will and Freedom according to the Sixth Ecumenical Council», Lutheran Forum 44.2: 40-47.

(2009) «L'orthodoxie aujourd'hui: un espace pour la grâce», Irénikon LXXXII / 2-3: 193—211.

(2007) «The Cross: Fear of Death or Love to Life?» Sobornost, incorporating Eastern Churches Review 29.1: 60-66.

(2007) «One Europe: two humanisms», Istina 52.1-2: 257—260.

Глави книг[ред. | ред. код]

(2015) «Maximus, a Cautious Neo-Chalcedonian», in: Oxford Handbook of Maximus the Confessor. Edited by Pauline Allen and Bronwen Neil, (Oxford; New York: Oxford University Press, 2015): 106-26.

(2014) «Patristics after Neo-Patristics», in: A Celebration of Living Theology. Edited by Justin Mihoch and Leonard Aldea. Bloomsbury: 205—213.

(2012) «Convergence between Theology and Science: Patterns from the Early Christian Era», in: The Spirit in Creation and New Creation. Edited by Michael Welker. William B. Eerdmans Publishing Company: 111—119.

(2011) «Севир Антиохийский» (Severus of Antioch), in Книга еретиков. Санкт-Петербург: Амфора Александрийская библиотека: 258—266.

(2009) «Papstamt: Manöver zwischen Extremen», In: Stiftung Pro Oriente. Jahrbuch 2008, ed. by Stiftung Pro Oriente. Pro OrienteWien: Phoibos Verlag Wien: 166—171.

(2008) «Die Brester Union im Zusammenhang mit der Tätigkeit römisch-katolischer Missionare im Osten», in: Die Union von Brest (1596) in Geschichte und Geschichtsschreibung: Versuch einer Zwischenbilang. Edited by: Johann Marte, Олег Турій. Pro Oriente, Інститут Історії Церкви Українського Католицького Університету Львів: 41-48.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

  1. Архімандрит Кирило (Говорун): Служити в усіх проявах життя [Архівовано 26 Січня 2016 у Wayback Machine.]
  2. «СЛІД ПРИЙНЯТИ ЗБАЛАНСОВАНУ ПОЗИЦІЮ В ПЕРШУ ЧЕРГУ СТОСОВНО ПИТАННЯ ПРО ПРИМАТ В ЦЕРКВІ» [Архівовано 25 Січня 2016 у Wayback Machine.]
  3. «ЗАРАЗ ПРОСТО ЗНАТИ ОСНОВИ ПАСТИРСТВА — КАТЕХИЗМУ І ВМІННЯ ЗВЕРШУВАТИ БОГОСЛУЖІННЯ — НЕДОСТАТНЬО ДЛЯ СЛУЖІННЯ» — О. КИРИЛ (ГОВОРУН) [Архівовано 25 Січня 2016 у Wayback Machine.]
  4. «Слово уніат від самого початку не було образливим ні для кого, і я не бачу причин, щоб це слово сприймалося як образливе сьогодні»
  5. ВОРОЖНЕЧА ТА РОЗБРАТ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ЗОНАМИ КОМФОРТУ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ — О. КИРИЛ (ГОВОРУН) [Архівовано 22 Січня 2016 у Wayback Machine.]
  6. «Русский мир» — это набор политических лозунгов в религиозной обёртке, — Кирилл Говорун [Архівовано 9 Квітня 2016 у Wayback Machine.]
  7. Розмова з архімандритом Кирилом (Говоруном) про Церкву в історії та сучасному світі [Архівовано 7 Травня 2017 у Wayback Machine.]
  8. Архімандрит Кирил (Говорун): «Від вирішення українського питання у міжправославних стосунках багато залежить» [Архівовано 6 Лютого 2017 у Wayback Machine.]

Відео[ред. | ред. код]

  1. Церква у категоріях аналітичної філософії та феноменології — архім. Кирило (Говорун)
  2. XIII Успенські читання. Арх. Кирил (Говорун) про труднощі перекладу Св. Письма
  3. Архим. Кирилл (Говорун). Трудности перевода: читая Предание в эпоху постмодерна
  4. Публічна лекція архімандрита Кирила (Говоруна) «Церква в публічному просторі: релігія і ідеологія» [Архівовано 5 Липня 2020 у Wayback Machine.]
  5. II семінар «Актуальні проблеми сучасного богослов'я». Кирило Говорун — Святий Кирило Александрійський в термінах феноменології та аналітичної філософії
  6. ДУХ І ЛІТЕРА. В гостях отець Кирило (Говорун)
  7. Orthodox Ecclesiology [Архівовано 6 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
  8. Завдяки Майдану стала можливою українська публічна теологія — архімандрит Кирило Говорун
  9. Кирило говорун: «В моїй Церкві мало залишилось людей, які можуть говорити відверто. Якщо взагалі хтось залишився…» [Архівовано 20 Червня 2017 у Wayback Machine.]
  10. Лекція «Після Томосу»

Аудіо[ред. | ред. код]

  1. Засади політичної теології в українському контексті
  2. Кирил Говорун — Церква перед дзеркалом (Мета-еклезіологія)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  2. https://test.orthodoxie.com/communique-de-presse-de-la-5e-session-du-groupe-de-travail-catholiqueorthodoxe-saintirenee-vienne-18/
  3. Говорун С. М. (2019). Теоретичні засади православної еклезіології у її історичному розвитку. Автореферат дисертації (укр). Київ. 
  4. а б University, Loyola Marymount. Faculty - Loyola Marymount University. bellarmine.lmu.edu (англ.). Архів оригіналу за 29 Липня 2020. Процитовано 29 травня 2020. 
  5. Dr. Cyril Hovorun. Sankt Ignatios (амер.). Архів оригіналу за 28 Вересня 2020. Процитовано 29 травня 2020. 
  6. Cyril Hovorun | Yale University — Academia.edu. yale.academia.edu. Процитовано 29 травня 2020. 
  7. Архімандрит Кирило Говорун. Дух і літера (ua). Архів оригіналу за 29 Вересня 2020. Процитовано 29 травня 2020. 
  8. Дисертація: «Движение колливадов в Греции в XVIII веке и его влияние на развитие Элладской Церкви».
  9. Дисертація: Theological Controversy in the Seventh Century Concerning Activities and Wills in Christ. University of Durham, UK. Supervisor: Andrew Louth. Published by Brill: Cyril Hovorun. 2008. Will, Action and Freedom