Кириченко Андрій Анатолійович
| Андрі́й Кириче́нко | |
|---|---|
|
| |
| Андрій Кириченко під час виступу на фестивалі Next Sound у 2017 році | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 листопада 1976 (47 років) |
| Місце народження | Харків |
| Роки активності | 1995 — тепер. час |
| Громадянство |
 Україна |
| Професія | музикант, композитор, викладач |
| Жанр | experimental techno, ambient, electro-acoustic, idm |
| Офіційний сайт А.Кириченко | |
 Файли у Вікісховищі | |
Андрі́й Кириче́нко (нар. 13 листопада 1976, Харків) — композитор, музикант, засновник фестивалю прогресивної музики і медіа-арту Next Sound та лейблу Nexsound, автор проєктів RAYZ, Critikal, Sidhartha, NEX.
Біографія[ред. | ред. код]
Андрій Кириченко народився 1976 року в м. Харків (Україна). Розпочав творчий шлях у 1991 році як учасник рок-групи, з 1998 року став частиною електронної музичної сцени. Здобув вищу освіту за фахом Спеціаліста зі штучного інтелекту у Харківському Національному Університету Радіоелектроніки.
У 2000 році Андрій створив Nexsound Records як платформу для просування на світову музичну сцену експериментальної музики з України. У 2002 році був номінований як кращий ембієнт виконавець за версією Das Musik; у Німеччині. У 2006 році номінований французьким Qwartz Electronic Music Awards у двох категоріях — «Відкриття» та «Багатообіцяючий музикант», та нагороджений у категорії «Відкриття»[1].
У 2006—2007 роках був куратором фестивалю Деталі Звуку.
У 2007 році брав участь в українській експозиції на 52-му Венеціанському Бієнале[2]. У 2008—2009 роках керував виданням про сучасну музику Gurkit.
З 2013 року є директором фестивалю прогресивної музики і медіаарту Next Sound в Києві, який також тісно працював у колаборації з фестивалем «Книжковий арсенал» у частині організації музичних програм.
З 2019 року викладач саунд-арту та саунд-дизайну на кафедрі Медіакомунікацій в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна[3].
На сьогодні під різними псевдонімами Андрій встиг розширити свою дискографію понад 50 альбомами на таких лейблах, як: Staalplaat (Нідерланди), Ad Noiseam (Німеччина), Zeromoon (США), Spekk (Японія), Nexsound (Україна). Спільно працював з такими артистами, як: Francisco Lopez, Kim Cascone, Jeff Surak, Martin Brandmayr (Radian), Jason Kahn та ін. Провів живі виступи на фестивалях Club Transmediale (Німеччина), Ultrahang (Угорщина), Unsound (Польща), RX: TX (Словенія), RIXC (Латвія), Resistance (Словаччина) та на багатьох інших. Музика Андрія була використана у документальних та художніх стрічках Франції, Німеччини, України та Аргентини[4].
Дискографія[ред. | ред. код]
Сольні альбоми[5][ред. | ред. код]
- 2017 — Overt / Spekk
- 2012 — Chrysalis / Nexsound
- 2008 — Misterrious / Spekk
- 2007 — Mort Aux Vaches / Mort Aux Vaches
- 2006 — Stuffed With/Out / Nexsound
- 2005 — True Delusion / Nexsound
- 2004 — Interplays, In Between / Ad Noiseam
- 2003 — Bees & Honey / Zeromoon
- 2003 — Kniga Skazok / Ad Noiseam
- 2002 — 00.00 (A Suite Of The Midnight) / Autoplate
- 2001 — Sidhartha / Retinascan
Сингли та EP[5][ред. | ред. код]
- 2015 — Enough Heaven / Nexsound
- 2003 — Andrey Kiritchenko Interprets Second Violin / Zeromoon
- 2002 — Altocumulus Inhomogentus / Tu M'p3
- 2002 — Frequently Occurring Fault / Retinascan
Обрані спільні роботи[4][ред. | ред. код]
- 2012 — Foreli (Zhadan & Ojra & Kiritchenko)
- 2010 — Uncap Cocoons (Andrey Kiritchenko & Andrey Bogatyryev)
- 2010 — A Tangle Of Mokosha (Ojra & Andrey Kiritchenko)
- 2007 — There was no end (Saralunden & Andrey Kiritchenko)
- 2006 — s/t (Courtis/Kiritchenko/Moglass)
- 2005 — Curious Kitchen (Paul Kust/Kotra/Andrey Kiritchenko)
- 2002—2005 — Mavje (Francisco Lopez & Andrey Kiritchenko)
- 2005 — Live on EM-Vizija (Andrey Kiritchenko & Kotra)
- 2003 — The Moglass & Andrey Kiritchenko
- 2002 — fourfold symmetry (Kim Cascone/Andrey Kiritchenko/Andreas Berthling/Kotra)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Andrey Kiritchenko – musician, composer (укр.). Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Ukrainian Pavilion. ukrainianpavilion2007.org. Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ Співробітники | Центр медіакомунікацій і візуальних досліджень. Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ а б Discography – Andrey Kiritchenko (укр.). Архів оригіналу за 27 Січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
- ↑ а б Andrey Kiritchenko. Discogs (англ.). Архів оригіналу за 22 Квітня 2019. Процитовано 27 січня 2020.
|
