Киричок Петро Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петро́ Макси́мович Киричо́к (7 липня 1921(19210707) — 6 січня 2014) — український вчений-літературознавець, доктор філологічних наук (1988), професор (1992).

Киричок Петро Максимович
Киричок П..jpg
Народився 7 липня 1921(1921-07-07)
Червоне, Широківський район, Україна
Помер 6 січня 2014(2014-01-06) (92 роки)
Сімферополь
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність мовознавець
Alma mater Криворізький державний педагогічний інститут
Сфера інтересів літературознавство
Заклад Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Нагороди

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 липня 1921 року в селі Червоне Широківського району Дніпропетровської області. Учасник бойових дій у ВВВ з 1941 по 1945 рр. Обороняв Київ. Учасник оборони Ленінграду, рукопашних сутичок на Пулковських висотах та на Нєвському п'ятачку. Штурмував Кенігсберг де і закінчив війну. Мав три поранення, контузію.

У 1950 році закінчив філологічний факультет Криворізького державного педагогічного інституту, у 1953 році — аспірантуру при Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова.

Викладацьку діяльність розпочав у 1953—1955 рр. завідувачем кафедри української літератури, деканом філологічного факультету Криворізького державного педагогічного інституту. З 1955 р. по 1976 р. працював завідувачем кафедри української літератури Сімферопольського державного університету імені М. В. Фрунзе.

З 1976 року — доцент, професор кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1954 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Соціальні драми М. Л. Кропивницького», у 1988 році — докторську дисертацію на тему: «Українська драматургія 60-х — поч. 80-х р.р. XIX ст. Проблема художньої майстерності у зв'язку з творчою практикою письменників».

У 1955 році присвоєно вчене звання доцента, у 1992 році — професора.

Опублікував близько 200 наукових і методичних праць, найважливішими серед яких є:

  • Марко Кропивницький: Крит.-біогр. нарис. Сф., 1961;
  • Марко Кропивницький: Життя і творчість. К., 1968;
  • Марко Кропивницький літературний портрет (1985)
  • «Слово Шевченка на полі бою» (2001)
  • С. В. Руданський — поет, лікар, громадський діяч. Сф., 2002;
  • Марко Кропивницький в Криму. Сф., 2002;
  • «Марко Кропивницький у Криму: науково-методичний посібник» (2002) (у співавторстві)
  • «Степан Руданський і Крим» (2004)
  • Обдарований словом і духом (сучасне прочитання життєвого і творчого шляху Г. С. Сковороди). Сф., 2004;
  • Крим і українська театральна культура. Сф., 2005;
  • «Національної духовності сіяч» (2005) (у співавторстві)
  • «Крим театральний: навчальний посібник» (2006) (у співавторстві)
  • Крим літературний. Сф., 2006;
  • «Слово Т. Г. Шевченка на фронтах другої світової війни: навчальний посібник» (2006).
  • «Джерело вічного натхнення» (2004)[1]


Література про Петра Киричка[ред. | ред. код]

  • Новиков А. Патріарх українського літературознавства. До 85-річчя від дня народження Петра Киричка / Анатолій Новиков // Українська мова і література в школі. — 2006. — № 6. — С. 65.

Меморіальний сайт пам'яті Петра Киричка[ред. | ред. код]

http://petrokyrychok.wordpress.com/

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За оборону Ленінграда», «За оборону Києва», «За взяття Кенігсберга» та іншими.

У 1991 році удостоєний премії імені С. Руданського Кримського республіканського фонду культури за вагомий внесок у розвиток української культури Криму[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Джерело вічного натхнення»
  2. Хто є хто в Криму[недоступне посилання з липень 2019]

Посилання[ред. | ред. код]