Кирпа Галина Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кирпа Галина Миколаївна
Галина Кирпа.jpg
Народилася 1 січня 1950(1950-01-01) (67 років)
с. Любарці, Бориспільський район Київська область
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Проживання Київ
Діяльність поетеса, прозаїк, перекладач, літературний редактор
Чоловік Дмитро Чередниченко
Діти Оляна Рута
Нагороди

Галина Миколаївна Ки́рпа (* 1 січня 1950, с. Любарці, Бориспільський район, Київська область) — українська поетеса, прозаїк, перекладач, літературний редактор. Член Національної спілки письменників України (1986). Авторка віршів і прози для дітей і дорослих.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 1 січня 1950 в селі Любарці Бориспільського р-ну Київської області. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1976). Працювала на видавничій (19691978) та журналістській (1978–1989) роботі.

Творчість[ред.ред. код]

Автор поетичних книжок «День народження грому» (1984), «Гостини» (1986), «Цвіт королевий» (1988), «Ковток тиші» (1999), «Слон мандрує до мами» (2001), «Профіль вечора» (2013), збірок ліричних новел «Катруся з роду Чимчиків» (1992) та «Будинок старий, як світ»(1999), віршів та оповідань у книзі «Чарівний вузлик» (2000), народознавчої книжки для дітей «Забавлянки мами Мар'янки» (1992, у співавторстві), «Ну й гарно все придумав Бог» (2003, видання отримало Грамоту Президента Форуму видавців у Львові), книжки вибраного для дітей «Місяць у колисці» (2012), книжки-білінгви «Скільки? / How many?» (2014), оповідання «Мій тато став зіркою» (2015), повісті «Тринадцятий місяць у році» (2016).

Також Галина Кирпа є автором шкільних читанок «Ластівка», «Біла хата», «Писанка», «Зелена неділя», «Короткого біографічного довідника» авторів цих читанок (під спільним псевдонімом Оксана Верес — разом із Дмитром Чередниченком), посібника з етики для початкової школи «Андрійкова книжка» (для 1, 2 кл. — 1992, для 3 кл. — 1993, для 4 кл. — 1996; у співавторстві), тритомної читанки-хрестоматії для дошкільнят «Український садочок» (спільно з Дмитром Чередниченком), хрестоматії школяра «Про маму» (2001), антології поезії української діаспори «Листок з вирію» (спільно з Дмитром Чередниченком — 2001, 2002), хрестоматії світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» у трьох томах (2007).

Твори Галини Кирпи перекладено албанською, англійською, білоруською, польською, російською та французькою мовами. Друкувалася в Польщі, Білорусі, Чехії, Словаччині, Канаді, США.

Переклади[ред.ред. код]

Перекладає з білоруської, данської, німецької, норвезької та шведської мов. У її перекладі побачили світ твори:

  • Валентин Лукша — «Літо цілий рік», вірші та казки (1985) (з біл.);
  • Джеймс Крюс — «Флорентіна» (1983, 1991) (з нім.);
  • Ян Екгольм — «Людвігові Чотирнадцятому — ура!» (1989, друге видання «Людвіґові Хитрому — ура, ура, ура!», 2009) (зі шв.);
  • Єста Кнутсон — повісті про Пелле Безхвостого (2005–2010) (зі шв.);
  • Бенні Андерсен — «Пригоди Невсідомика» (2005) (з дан.);
  • Ганс Християн Андерсен — «Казки» (2006) (з дан.);
  • Кнут Гамсун — «Містерії» (2007) (з норв.);
  • Кристіна Фалькенланд — «Моя тінь» (2004) (зі шв.);
  • Марія Ґріпе — «Ельвіс Карлсон» та «Діти склодува» (2006) (зі шв.);
  • Турмуд Гауґен — «Цепелін» (2006) (з норв.);
  • Клаус Гаґеруп — «Маркус і Діана» та «Маркус і дівчата» (2006) (з норв.);
  • Ева-Марія Люнд — «Викрадач ангелів» (2007) (з норв.);
  • Ґру Дале — «Хтозна-що, або свято першого зуба» (2007) (з норв.);
  • Ульф Старк — «Мій друг Персі, Бофало Біл і я» (2008), «Диваки і зануди» (2015), «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» (2016), «Маленька книжка про любов» (зі шв.);
  • Ганна Гаґеруп, Клаус Гаґеруп — «У страху великі очі» (2009) (з норв.);
  • Свен Нордквіст — «Петсон, Фіндус і намет», «Полювання на Лиса» (2009), «Петсон, Фіндус і торт на іменини», «Як Фіндус загубився», «Петсон, Фіндус і переполох на городі» (2010), «Різдво у Петсона» (2012) (зі шв.);
  • Оле Лун Кіркеґор — «Отто — носоріг» (2010) (з дан.);
  • Пер Петтерсон — «Верхи на крадених конях» (2010) (з норв.);
  • Оке Гольберґ — «Туре Свентон, приватний детектив» (2010) (зі шв.);
  • Астрід Ліндґрен — «Сонячна галявина», «Домовичок Нільс Карлсон», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці» (2010) (зі шв.);
  • Марія Парр — «Вафельне серце» (2011) (з норв.);
  • Клаус Гаґеруп — «Маркус і велика футбольна любов» (2011) (з норв.);
  • Марія Парр — «Тоня Ґліммердал» (2012) (з норв.);
  • Кнут Гамсун — «На зарослих стежках» (2013) (з норв.);
  • Барбру Ліндґрен — «Лоранґа» (2015) (зі шв.).

Переклала трилогію Сергія Граховського «Зона мовчання» (невидана), окремі твори Максима Танка, Володимира Короткевича, Сергія Панізника, Казимира Камейші, Миколи Малявки, Ніни Матяш, Сергія Тарасова (з біл.); Інґер Сандберґ, Ґуннель Лінде, Ульфа Старка, Едіт Седерґран, Бу Сеттерлінда, Бенґта Шердемана, Артура Лундквіста, Юйї і Томаса Віесландерів, Ґуннара Екелефа, Вільгельма Екелунда, Еріка Блумберґа, Вернера Аспенстрема, Гаррі Мартінсона, Ельмера Діктуніуса, Інґрід Шестранд, Сів Відерберґ, Маріанне Сандельс, Яльмара Седерберґа, Астрід Ліндґрен, Пера Родстрема (зі шв.); Лісбет Торп (з дан.); Йо Тенфюрд, Альфа Прейсена, Арнульфа Еверланна, Гюнвор Гофму; Крістіни Бусти, Фрідріха Шиллера, Інґеборґ Бахман, Вільгельма Сабо, Моріца Гартмана (з нім.) та ін.

Літературознавство[ред.ред. код]

Автор статей: про шведських письменників — Сару Лідман «Мистецьке кредо — правда» (у виданні «Острів. Я і мій син», «Дніпро», 1984, переклад Ольги Сенюк); — Авґуста Стріндберґа «Поет і сумління епохи» (у виданні «Червона кімната», «Фоліо», 2009, переклад Ольги Сенюк); — про Віктора Близнеця, Миколу Вінграновського, Ольгу Сенюк (у газеті «Слово Просвіти»); — про Наталку Поклад, Людмилу Задорожну, Ольгу Мак, Лесю Храпливу (у журналі «Наше життя», США) та ін.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Рецензії[ред.ред. код]