Кисельов Дмитро Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро Кисельов
Kiselyov, 2008.jpg
Народився 26 квітня 1954(1954-04-26) (59 років)
Москва[1]
Громадянство РРФСР РРФСРРосія Росія
Національність росіянин
Проживання Москва
Ім'я при народженні Дмитро Кисельов
Діяльність телеведучий
Батько Костянтин Кисельов
Нагороди
Орден Дружби
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Дмитро Кисельов про розгін Євромайдану та Віталія Кличко (рос. Дмитрий Киселев про разгон Евромайдана и Виталия Кличко), канал «Росія», PolitDokFilmTV, 8 грудня 2013 року
Nuvola apps kaboodle.svg Оскар за брехню Кисельову та телеканалу «Росія» — журналіст увірвався в ефір на Євромайдані (рос. Оскар для Киселева и телеканала «Россия» — журналист вворвался в эфир на Евромайдане), канал «Росія», StageDetails, 8 грудня 2013 року
Nuvola apps kaboodle.svg Кисельов розповів про українців, що чекають Санта-Клауса на «сморідному Майдані»[2], рос. Вести Недели про Украину, Дмитрий Киселёв (15.12.2013)
Nuvola apps kaboodle.svg Офіційна Росія вустами свого штатного пропагандиста Дмитра Кисельова погрожує США ядерною зброєю, канал «Росія», 16 березня 2014[3]

Дмитрó Костянти́нович Кисельóв (рос. Дмитрий Константинович Киселёв; 26 квітня 1954) — російський журналіст, заступник генерального директора ВДТРК2008).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Москві. У 1978 році закінчив відділ скандинавської філології філологічного факультету Ленінградського державного університету імені А. О. Жданова.

Робота на радіо і ТБ[ред.ред. код]

Після університету працював в Центральному радіомовленні на зарубіжні країни Держтелерадіо СРСР у норвезькій, польській редакціях. З 1988 по 1991 працював на Центральному телебаченні СРСР, де був кореспондентом програми «Час». З кінця 1989 по січень 1991 року ведучий інформаційної програми «Телевізійна Служба Новин», що виходила на Першій програмі Центрального Телебачення. З 1991 по кінець 1996 року ведучий нічного випуску новин Першого каналу, а з березня 1995 року ведучий актуального інтерв'ю «Година пік». З 2003 по 2006 рік ведучий щоденної інформаційно-аналітичної програми телекомпанії «Росія», «Вісті+», ведучий актуального інтерв'ю «Детально з Дмитром Кисельовим», ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Національний інтерес». У 2006–2008 роках співведучий вечірнього випуску новин (вів спільно з Марією Сіттель, при цьому хронометраж вістей було збільшено з 30 до 50 хвилин), продовжував вести програму «Національний інтерес». Також співпрацював з ARD, RTL, японською телекомпанією NHK.

Ведучий програми «Година пік»[ред.ред. код]

3 березня 1995 року, після вбивства Лістьєва, був призначений ведучим програми «Година пік», яка йшла на Першому каналі Останкіно, а з 3 квітня — на щойно створеному каналі ГРТ. Спочатку вів програму по черзі з Сергієм Шатуновим, але після його відходу, з 25 квітня по 28 вересня 1995 року вів програму одноосібно. Паралельно був ведучим програми «Вікно в Європу». З початку жовтня 1995 вів програму по черзі з Андрієм Разбашем. Остаточно пішов з програми 25 вересня 1996 року.

1997–2003[ред.ред. код]

З 1997 по 2003 вів ток-шоу «Національний інтерес», яке виходило спочатку на РенТБ, потім на телеканалі РТР з вересня 1997 по травень 1998 року, потім на ТВЦ (як «Національний інтерес-2000»),[4] а потім на каналі ICTV. З 1999 по 2000 рік ведучий нічного випуску інформаційної програми телекомпанії ТВЦ «Події», актуального інтерв'ю «В центрі подій», суспільно-політичного ток-шоу «Національний інтерес». З 2000 по 2003 рік ведучий актуального інтерв'ю телекомпанії ICTV «Детально з Дмитром Кисельовим», ведучий суспільно-політичного ток-шоу «Національний інтерес», головний редактор служби інформації телекомпанії ICTV. У 2003 році заснував фестиваль Джаз Коктебель.

Робота на телеканалі «Росія»[ред.ред. код]

Потім працював над програмами «Ранкова розмова», «Авторитет»[5] і з документальними програмами. З 2005 року — ведучий програми «Вісті+».[6] З 2006 року — ведучий програми «Вісті» в парі з Марією Сіттель. Також був автором і ведучим ток-шоу «Національний інтерес» на каналі «Росія».[7]

З серпня 2008 по серпень 2012 року був заступником генерального директора ВДТРК, при цьому він залишив програму «Вісті».[8] У березні 2012 замінив Сергія Кургіняна в програмі «Історичний процес».

З серпня 2012 року — ведучий програми «Вісті тижня».[9]

Критика[ред.ред. код]

З приходом на державний телеканал, Кисельов, будучи у 1990-х однією з осіб незалежної журналістики, людиною абсолютно західних ліберальних поглядів, почав відкрито підтримувати державну політику, партію «Єдина Росія» і Володимира Путіна[10].

7 жовтня 2012 року (в день 60-річчя Путіна) в ході програми «Вістей тижня» Дмитро Кисельов присвятив цій події коментар тривалістю 12 хвилин 41 секунда. В ньому він порівняв президента з Йосипом Сталіним:

«За масштабом діяльності Путін-політик зі своїх попередників ХХ століття співставний лише зі Сталіним. Методи — принципово інші. Ціна сталінського прориву неприйнятна, але масштаб завдань з облаштування країни такий. Після Сталіна кожен наступний кремлівський лідер знижував планку амбіцій, і до зміни тисячоліть Росія підійшла знекровленою, деморалізованою і розірваною… У результаті загнемо пальці: боєздатність армії відновлена, ядерний баланс підтверджений, територіальна цілісність збережена, зарплата росіян зросла в рублях у 13 разів, пенсія — у 10. Росія при цьому вільна як ніколи в своїй історії».

Оригінальний текст (рос.)

По масштабу деятельности Путин-политик из своих предшественников ХХ века сопоставим лишь со Сталиным. Методы — принципиально другие. Цена сталинского прорыва неприемлема, но масштаб задач по обустройству страны таков. После Сталина каждый следующий кремлевский лидер снижал планку амбиций, и к смене тысячелетий Россия подошла обескровленной, деморализованной и разорванной… В результате загнем пальцы: боеспособность армии восстановлена, ядерный баланс подтвержден, территориальная целостность сохранена, зарплата россиян выросла в рублях в 13 раз, пенсия — в 10. Россия при этом свободна как никогда в своей истории[11].

Цей коментар викликав критику з боку деяких опозиційно налаштованих представників журналістської спільноти, вважаючи його автора лицеміром і конформістом[10].

Український журналіст Віталій Седюк у прямому ефірі новин «Росія-24» з Євромайдану у Києві передав телеканалу «Росія 24» і Дмитру Кисельову «Оскар» за брехню.[12]

9 грудня 2013 року Дмитро Кисельов, як один з головних російських провладних журналістів, указом Президента Росії був призначений генеральним директором новоствореного федерального державного унітарного підприємства Міжнародне інформаційне агентство «Росія сьогодні»[13].

Під час демократичних подій «Євромайдану» прийняв активну позицію на дезінформацію подій в Україні.

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений шостим[14] чи сьомим[15] шлюбом, має трьох дітей. Дружина - Марія; спільні діти Костянтин і Варвара, син Марії - Федір. Син Гліб від першого шлюбу [16].

Кисельов володіє чотирма іноземними мовами: англійською, французькою, норвезькою і шведською [17].

Дмитро Кисельов також має дачу в українському місті Коктебель в Криму.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вісті.Ru: новини, відео і фото дня (рос.)
  2. Кисельов розповів про українців, що чекають Санта-Клауса на «сморідному Майдані», УП, 16 грудня 2013
  3. Рупор Кремля Кисельов погрожує США ядерною зброєю, УП, 16 березня 2014
  4. Дмитро Кисельов — Toute l'actu!
  5. Авторитет з Дмитром Кисельовим / Передача / Russia.tv
  6. Дмитро Кисельов: «Не потрібно виключати керівництво каналу із процесу» — Відомості (рос.)
  7. Зустріч з Дмитром Кисельовим, ВДТРК (Бішкек, Киргизстан) | Новий репортер.org
  8. Ъ-Газета — Дмитро Кисельов став топ-менеджером ВДТРК (рос.)
  9. Ъ-Довідник (рос.)
  10. а б «Людина з телевізора», 20.10.2012 (рос.)| Радіостанція Ехо Москви
  11. Газета Комерсант. Володимира Путіна привітали по телевізору (рос.)
  12. Телеканалу «Росія 24» і Кисельову передали «Оскар» за брехню у прямому ефірі Українська Правда, 8 грудня 2013 р.
  13. На базе РИА Новости создается международное ИА «Россия сегодня», его возглавит Дмитрий Киселев (рос.)
  14. [1]
  15. [2]
  16. [3]
  17. [4]