Кислота Льюїса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кисло́та Лью́їса — це будь-яка хімічна сполука, яка веде себе як акцептор пари електронів з утворенням дативного зв'язку. Назва кислот Льюїса походить від хіміка Гілберта Нютона Льюїса, який вперше описав кислоти та основи, використовуючи теорію основ та кислот Льюїса у 1923 році. Зазвичай кислоти Льюїса мають тригональну планарну симетрію з вільною p-орбіталлю, як-от BR3, де R - це органічний ліганд або галоген. Кислоти Льюїса використовують найнижчу незаповнену молекулярну орбіталь (lowest unoccupied molecular orbital або LUMO) для утворення хімічного зв'язку.

Теорія Льюїса розглядає, що кислоти Льюїса взаємодіють з основами шляхом успільнення пари електронів без зміни ступеню окиснення всіх компонентів хімічної реакції.

Кисло́та Лью́їса реагує з основою Льюїса з утворенням аддукту Льюїса. Тим часом, основа Льюїса — це будь-яка речовина, що є донором електронної пари кислоті Льюїса для утворення аддукту Льюїса. Наприклад, OH та NH3 є основами Льюїса, тому що вони можуть бути донорами електронної пари. В аддукті кислота Льюїса та основа Льюїса ділять електронну пару, надану основою Льюїса.

Переважно, назви кислота Льюїса та основа Льюїса надаються речовинам у контексті окремої реакції. Наприклад, у реакції між Me3B та NH3, з утворенням Me3BNH3, Me3B виконує роль кислоти Льюїса, а NH3 — роль основи Льюїса. Me3BNH3 є аддуктом Льюїса.

Молекулярна частинка, що є акцептором електронної пари й з основами Льюїса дає аддукти Льюїса, зв'язок з якими утворюється за рахунок успільнення електронної пари основи, пр., BF3, AlCl3.

R3B (кислота) + :NR3 (основа) →R3B–N+R3 (аддукт)

Нейтральні або класичні кислоти Льюїса[ред. | ред. код]

До таких кислот відносяться BF3, AlCl3, а також будь-які молекули з неповним електронним октетом.

Катіонні кислоти Льюїса[ред. | ред. код]

До таких кислот відносять катіони, які здатні виступати акцепторами пари електронів, наприклад Cu2+, Fe2+, Fe3+. Катіони лужних металів Na+,K+, Li+ тощо, не можуть бути кислотами Льюїса, так як мають ступінь окиснення +1, що дає моживість прийняти лише 1 електрон.

Протон H+ як кислота Люїса[ред. | ред. код]

Протон H+ може розглядатися як кислота Льїюса, оскільки має незаповнену s-орбатіталь, що здатна прийтняти електронну пару. Таким чином протон може виступати акцептором електронів в хімічній реакції.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]