Кислота Льюїса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кисло́та Лью́їса — це хімічна сполука, що реагує з основою Льюїса з утворенням аддукту Льюїса. Тим часом, основа Льюїса — це будь-яка речовина, що є донором електронної пари кислоті Льюїса для утворення аддукту Льюїса. Наприклад, OH та NH3 є основами Льюїса, тому що вони можуть бути донорами електронної пари. В аддукті кислота Льюїса та основа Льюїса ділять електронну пару, надану основою Льюїса.

Переважно, назви кислота Льюїса та основа Льюїса надаються речовинам у контексті окремої реакції. Наприклад, у реакції між Me3B та NH3, з утворенням Me3BNH3, Me3B виконує роль кислоти Льюїса, а NH3 — роль основи Льюїса. Me3BNH3 є основою Льюїса. Термінологія використовуються для оцінки внеску Гілберта Н. Льюїса.

Молекулярна частинка, що є акцептором електронної пари й з основами Льюїса дає аддукти Льюїса, зв'язок з якими утворюється за рахунок успільнення електронної пари основи, пр., BF3, AlCl3.

R3B (кислота) + :NR3 (основа) →R3B–N+R3 (аддукт)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0


Chem template.svg Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.