Кислотно-основні реакції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кислотно-основні реакції — це хімічні реакції між кислотою і основою[1]. Існує декілька концепцій опису механізму реакцій цього типу. Так за теорією Бренстеда-Лоурі — це хімічні реакції між молекулами, чи йонами з переносом протонів (йонів водню) H+. Оскільки при цьому типі реакцій одна частинка віддає протон, а інша приєднує, називають такі реакції також протолізом.

Отже при типовій кислотно-основній реакції відбувається передача одного або декількох протонів (йонів водню) H + між частинками речовини. Ці частинки речовини можуть бути як електрично нейтральними (тобто молекули: води H2O, оцтової кислоти CH3CO2H і т. ін.), так і зарядженими (тобто йонами: амоняку NH4+, Гідроксид-іоном OH-, карбонат-йоном СО32−;т. ін.)[1].

При цьому в більш загальному випадку у кислотно-основній реакції можуть брати участь молекули і йони, що мають кислотний характер, але не виділяють іонів водню (наприклад такі як хлорид алюмінію AlCl3, іон срібла Ag+) .

Протоліз[ред. | ред. код]

Механізм протолізу кислотно-основної реакції можна поділити на дві частини:

  1. Віддача протона:
  2. Приєднання протона:

При розчиненні хлороводню у воді утворюється соляна кислота.

При цьому HCl віддає один H+ і стає Cl Вільний H+ приєднується до H2O та утворює H3O+. У іншому випадку амоняк реагує з амфолітом водою, що виступає в ролі кислоти та стає основним розчином:

Реакції нейтралізації[ред. | ред. код]

Реакція нейтралізації амоняку соляною кислотою

Окремим випадком кислотно-основних реакцій є реакція нейтралізації, при якій кислий розчин реагує з основним з утворенням нейтрального. Таким чином основною частиною реакції, що є у цьому випадку, це реакція йону оксонію (кислота) як донора протонів з гдроксид-іоном (основа) як акцептора протонів з утворенням нейтральної молекули води:

Іншим прикладом може служити реакція газоподібного хлороводню з газоподібним амоняком з утворенням твердої речовини хлориду амонію:

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Г. П. Хомченко. Посібник з хімії для вступників до вузів. К.: А. С.К. 2003. С. 148. ISBN 966-539-424-X