Кисіль Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кисіль Василь Іванович
Народився 28 жовтня 1948(1948-10-28)
Григорівка, Обухівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер 7 серпня 2019(2019-08-07)
Діяльність адвокат, професор, арбітр
Галузь Міжнародне приватне право
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Знання мов українська, французька і російська
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня

Василь Іванович Кисі́ль (28 жовтня 1948, с. Григорівка, Обухівського р-ну, Київської обл[1] — 7 серпня 2019, місто Київ[2]) — український юрист, доктор юридичних наук (2002[2]), професор катедри міжнародного приватного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002[2]), адвокат[3], старший партнер юридичної фірми «Василь Кісіль і Партнери».

Василь Кисіль був одним з провідних українських експертів у сферах міжнародного приватного права, цивільного права та законодавства про інвестиції. Неодноразово очолював списки найкращих юристів України. Досліджував проблеми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві, правового регулювання зовнішньо-економічних відносин, цивільно-правові засади регулювання господарської діяльності[2].

Освіта[ред. | ред. код]

В 1976 закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка[2] за спеціальністю міжнародне право.

На вибір професії істотно вплинула робота Г. Ф. Шершеневича «Історія філософії права»[4].

Під час навчання найбільший вплив на світосприйняття та відношення до майбутньої професії справив професор Г. К. Матвєєв, завдяки якому Василь Кисіль обрав викладацьку кар'єру[5].

У 1980 захистив кандидатську дисертацію[6]. У 2001 році захистив докторську «Механізми колізійного регулювання у сучасному міжнародному приватному праві»[7].

Крім української та російської також володів французькою мовою[8].

Професійна й громадська діяльність[ред. | ред. код]

Після закінчення університету в 1976 році працював викладачем на катедрі міжнародного приватного права[2].

У 1986 спільно зі своїми учнями створив юридичну фірму, яка стала у майбутньому першою приватною юридичною фірмою в Україні, а згодом переросла в адвокатське об'єднання. Колишні студенти стали партнерами Василя Кисіля.

Василь Кисіль був:

  • членом Київської міської колегії адвокатів,
  • головою правління юридичної фірми «Юрзовнішсервіс» у Києві з 1987 по 1992 роки[2];
  • старшим партнером адвокатського об'єднання «Василь Кісіль і Партнери» з 1992 року[2];
  • одним із розробників Закону України «Про господарські товариства»[9][2],
  • членом громадської ради при Міністерстві юстиції України, утвореної на виконання указу Президента України, протягом її існування з 4 лютого 2009[10] до 16 червня 2011 року[11],
  • одним із засновників в 1992 році[12] та членом наглядової ради[13] Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація»,
  • членом Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президенті України протягом її існування з 9 грудня 2010[14] до 20 лютого 2015 року[15],
  • членом Науково-консультаційної ради при Верховному суді України з 5 жовтня 2007 року[16] до припинення його діяльності 15 грудня 2017 року[17] та Науково-консультативної ради при Верховному Суді з 30 березня 2018 року[18],
  • членом Науково-консультаційної ради при Вищому господарському суді України з 28 лютого 2003 року[19][20][21] до припинення роботи суду 15 грудня 2017 року[17], а поки існували секції з 28 лютого 2003 до 25 лютого 2011 року входив у секцію процесуального законодавства і законодавства про інтелектуальну власність[19],
  • членом Науково-консультаційної ради при Вищому адміністративному суді України з 28 грудня 2006 до 28 лютого 2013 року[22][23],
  • членом редакційної колегії друкованого органу Вищого адміністративного суду України[24][25][26] до припинення роботи суду 15 грудня 2017 року[17],
  • членом Постійної палати третейського суду в Гаазі з 26 квітня 2004 року по 2013 рік[27],
  • членом Довірчої Ради Національного університету «Києво-Могилянська академія» у 2010—2015 роках[28],
  • членом робочої групи з питань удосконалення підготовки фахівців з вищою освітою за напрямом «Міжнародне право», утвореної Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України в 2012 році[29],
  • членом спеціалізованої вченої ради з юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка[30].

Брав участь у підготовці проектів законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про лізинг», «Про режим іноземного інвестування», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»[2].

В. І. Кисіль вважав: Україні, щоб приєднатися до Європейського Союзу, треба усвідомити суть і значення принципу та концепції верховенства права, за яким прагне жити цивілізована Європа[1].

Професійне визнання[ред. | ред. код]

Отримав нагороду «Market Maker in Ukraine», засновану CEE Legal Matters — авторитетним інформаційним виданням про юристів та юридичні ринки Центральної та Східної Європи, яка вручається найбільш досвідченим правникам за особливі досягнення і впливову роль у становленні ринку юридичних послуг в країні[31][32].

«Ми маємо за велику честь зібрати разом найбільш впливових, загальновизнаних, високоповажних та надзвичайно талановитих правників з усієї Центральної та Східної Європи. Ці професіонали не лише спостерігали за розвитком їхніх ринків, а й значною мірою впливали на процес. В ході дослідження, проведеного у 22 країнах, ми виявили, що лауреати премії Market Makers отримали одностайне визнання колег завдяки їх успіху та репутації, професіоналізму, самовідданості та неухильному дотриманню найвищих стандартів адвокатської етики»[33].
—Девід Стакі, виконавчий редактор видання CEE Legal Matters

Довідник «The PLC Cross-border Mergers & Acquisitions Handbook 2006/07» визнав Василя Кисіля провідним українським фахівцем у сфері злиттів та поглинань.

Кисіль В. І. декілька років поспіль очолював перелік найвідоміших юристів України, складений щорічним оглядом ринку «Юридичні фірми України», визнаний довідником «Ukrainian Law Firms» (a Handbook for Foreign Clients) провідним експертом із інвестиційних питань протягом всіх років існування даної номінації, входив до списку 50 найкращих юристів за версією дослідження «Юристи України 2008. Вибір клієнта», що проводиться «Юридичною газетою».

Довідник «The PLC WHICH LAWYER? YEARBOOK 2008» відзначив Василя Кисіля серед провідних спеціалістів в області банківської справи й фінансів, а також злиття й поглинання.

Щорічним виданням «The International Who's Who of Business Lawyers», що ґрунтується на незалежних рекомендаціях колег і клієнтів, Василь Іванович Кисіль неодноразово вказувався серед провідних світових фахівців з корпоративного управління.

Згідно з міжнародним довідником Chambers Europe 2008 пан Кисіль був одним із найкращих українських юристів в області корпоративного й комерційного права: "…партнер Василь Кисіль …характеризувався опитуваними як «наставник — більшість інших передових українських юристів училися в нього, а він як і раніше провідний авторитет».

У 2013 році став лауреатом почесної відзнаки Асоціації правників України «За честь і професійну гідність»[34].

Наукова і викладацька діяльність[ред. | ред. код]

Кисіль В. І. є автором підручників, монографій і публікацій, серед яких:

  • «Розірвання шлюбу в міжнародному приватному праві», 1980[6][35];
  • «Права й обов'язки іноземних громадян в СРСР», 1982[36];
  • «Права і обов'язки батьків і дітей», 1985[37][38];
  • «Зближення й уніфікація колізійних норм країн — членів РЕВ: проблеми, методи й перспективи», 1986[39];
  • «Уніфікація колізійних норм про розірвання шлюбу в договорах про правову допомогу між СРСР й іншими соціалістичними державами», 1987[40];
  • «Перспективи кодифікації міжнародного приватного права СРСР», 1989[41];
  • «Правова реформа в СРСР та деякі аспекти міжнародного приватного права», 1990[42];
  • «Молодим про сімейне законодавство», 1990[43][44];
  • «Міжнародне сімейне право: посібник для студентів», 1993[45][неавторитетне джерело];
  • «Зворотне відсилання в міжнародному приватному праві», 1999[46];
  • «Проблеми конфлікту кваліфікацій в міжнародному приватному праві», 1999[47];
  • «Деякі питання кодифікації та правозастосування у сфері інтерперсональних колізій в міжнародному приватному праві», 2000[48];
  • «Перші кодифікації міжнародного приватного права», 2000[49];
  • «Загальні тенденції кодифікації міжнародного приватного права», 2000[50];
  • «Становлення та розвиток колізійного принципу Іех реrsonalis в міжнародному приватному праві», 2000[51];
  • «Колізійне регулювання в сучасному міжнародному праві», 2000[52];
  • «Принцип найбільш тісного зв'язку та законодавче регулювання в міжнародному приватному праві», 2000[53];
  • «Міжнародне приватне право: питання кодифікації», 2000[54];
  • «Законодавче регулювання вирішення колізійних питань шлюбно-сімейних правовідносин», 2001[55];
  • «Форми кодифікації міжнародного приватного права: історія, сучасність, перспективи», 2001[56];
  • «Особливостi кодифкацiï мiжнародного приватного права в краïнах германськоï правовоï сiм`ï», 2001[57];
  • «Новітні тенденції кодифікації міжнародного приватного права у Великобританії», 2001[58];
  • «Категорія публічного порядку в міжнародному приватному праві», 2001[59];
  • «Колізійне регулювання у сфері зобов'язальних відносин», 2001[60];
  • «Судова практика як чинник розвитку норм та інститутів міжнародного приватного права», 2001[61];
  • «Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві», 2001[62][7];
  • «Право, що застосовується до зовнішньоторговельних договорів: тенденції розвитку законодавчого регулювання», 2004[63];
  • «Міжнародне приватне право: питання кодифікації», 2005[64][65],
  • «Федеральний закон Швейцарської конфедерації про міжнародне приватне право від 18 грудня 1987 р.», 2005[66].

Він також є співавтором у таких працях:

  • «Іноземці і радянський закон», 1982[67];
  • «До тенденції з уніфікації колізійних норм в законах соціалістичних держав про міжнародне приватне право», 1983[68];
  • «Деякі аспекти кодифікації міжнародного приватного права в зарубіжних соціалістичних державах», 1986[69];
  • «Міжнародне приватне право: підручник», 1986[2];
  • «Цивільне право в запитаннях та відповідях», 1987[70][71];
  • «Правовий статус іноземців в СРСР», 1987[72];
  • «Міжнародне гуманітарне співробітництво й актуальні проблеми розвитку радянського колізійного сімейного права», 1990[73];
  • «Правове регулювання зовнішньоторговельної діяльності в українському та фінському законодавстві», 1991[74];
  • «Реалізація міжнародно-правових норм у внутрішньому праві», 1992[75][76];
  • «Договірний процес у зовнішньоекономічній діяльності України», 1992[77];
  • «Захист іноземних інвестицій в Україні (теоретичні та практичні аспекти)», 1994[2];
  • «Міжнародно-правова уніфікація в регулюванні основних питань міжнародного комерційного арбітражу», 1995[78];
  • «Міжнародне приватне право», 2008[79]
  • «Міжнародне приватне право. Загальна частина: підручник», 2012[80];
  • «Міжнародне приватне право. Особлива частина: підручник», 2013[81];
  • «Сучасні механізми захисту прав людини», 2013[82];
  • «Міжнародне приватне право: підручник», 2014[83].

Він упорядкував збірку праць Матвєєва Г. К.[84]

Входив до редакційних колегій періодичних наукових видань:

  • «Актуальні проблеми міжнародних відносин» Інституту міжнародних відносин;
  • «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини».

Захоплення[ред. | ред. код]

Захоплювався театром і живописом[1][85].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Серб, Микола; Білейчук, Ярослав (2007). Юристи України. Правова еліта держави. Київ: Логос Україна. ISBN 978-966-2120-04-2. Архів оригіналу за 29 жовтень 2017. 
  2. а б в г д е ж и к л м н Л. А. Ведмідь. Кисіль Василь Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
  3. Кисіль Василь Іванович. Єдиний реєстр адвокатів України. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  4. В. І. Кисіль. Відчувати свою необхідність у міру своїх здібностей. Strategic Business Review (липень-серпень 2016). Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  5. Кисіль, Василь Іванович (2008). «Я себе аспирантов по приказу ректора не подбираю» [«Я собі аспірантів за наказом ректора не підбираю»]. Юридичний журнал (укр.) (Юстініан) (#7/2008). Архів оригіналу за 14 квітня 2016. 
  6. а б Кисіль, Василь Іванович (1980). Расторжение иностранных браков в международном частном праве [Розірвання шлюбу в міжнародному приватному праві] (Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03 — Цивільне право; Сімейне право; Цивільний процес; Міжнародне приватне право) (рос.). Київ: Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР. Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченко. 
  7. а б Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві [Текст]: дис… д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Кисіль Василь Іванович ; Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 396 арк. — арк. 380—396.
  8. Кісіль, Василь (2013). Адвокату, як і актору, доводиться працювати в різних жанрах. Інтерв'ю з Юлія Сахарова. Закон і Бізнес. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. https://zib.com.ua/ua/37001-vasil_kisil_advokatu_yak_i_aktoru_dovoditsya_pracyuvati_v_ri.html. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  9. Кисіль, Василь Іванович (2002). Інтерв'ю з Ірина Сєрова. «Закон «Про господарські товариства» вже не відповідає вимогам часу, однак існують альтернативи...». Юридичний журнал (Юстініан) (#2/2002). Архів оригіналу за 14 квітня 2016. https://web.archive.org/web/20160414063828/http://justinian.com.ua/article.php?id=424. 
  10. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження складу Громадської ради при Міністерстві юстиції України» від 4 лютого 2009 року № 184/5.
  11. Наказ Міністерства юстиції України «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 11.02.2011 N 510/5» від 16 червня 2011 року № 1607/5.
  12. Історія. Українська правнича фундація. Архів оригіналу за 13 вересня 2014 року. 
  13. Керівні органи. Українська правнича фундація. Архів оригіналу за 29 липня 2014 року. 
  14. Указ Президента України «Питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права» від 9 грудня 2010 року № 1116/2010.
  15. Указ Президента України «Про ліквідацію деяких допоміжних органів, утворених Президентом України» від 20 лютого 2015 року № 96/2015.
  16. Постанова Президії Верховного Суду України «Про затвердження персонального складу Науково-консультативної ради при Верховному Суді України» від 5 жовтня 2007 року № 34.
  17. а б в В Україні почав роботу новий Верховний Суд / Українські новини, 15 грудня 2017.
  18. Склад Науково-консультативної ради при Верховному Суді, затверджений постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2018 року № 3.
  19. а б Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про оновлення Науково-консультативної ради при Вищому господарському суді України та створення у її складі секцій» від 27 лютого 2004 року.
  20. Постанова пленуму Вищого господарського суду України «Про затвердження нової редакції положення про Науково-консультативну раду Вищого господарського суду України та визначення її персонального складу» від 25  лютого 2011 року № 4.
  21. Постанова пленуму Вищого господарського суду України «Про затвердження Положення про Науково-консультативну раду Вищого господарського суду України та визначення її персонального складу» від 10  липня 2014 року № 4.
  22. Склад Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, затверджений постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2006 року № 8.
  23. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про визначення персонального складу Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України» від 25 лютого 2013 року № 3.
  24. Постанова пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення зміни до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2007 року № 3 „Про склад редакційної колегії друкованого органу Вищого адміністративного суду України“» від 19 грудня 2011 року № 10.
  25. Постанова пленуму Вищого адміністративного суду України «Про склад редакційної колегії друкованого органу Вищого адміністративного суду України» від 12 вересня 2014 року № 11.
  26. Постанова пленуму Вищого адміністративного суду України «Про склад редакційної колегії друкованого органу Вищого адміністративного суду України» від 13 березня 2017 року № 8.
  27. З річних звітів ППТС з 2003 по 2013 роки:
  28. Наглядова рада. Національний університет «Києво-Могилянська академія». Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 08 жовтня 2019. 
  29. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України "Про утворення робочої групи з питань удосконалення підготовки фахівців за напрямом «Міжнародне право» від 10 жовтня 2010 року № 1088.
  30. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо діяльності спеціалізованих вчених рад від 21 листопада 2013 року» від 21 листопада 2013 року № 1609.
  31. Василь Кисіль отримав міжнародну нагороду Market Maker in Ukraine. 2 червня 2017. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  32. Radu Cotarcea (06-06-2017). Elite CEE Lawyers Gather in Warsaw for Market Makers Award Ceremony. CEE Legal Matters. Процитовано 25-06-2017. 
  33. Василь Кисіль отримав міжнародну нагороду Market Maker in Ukraine. Юридична газета. 12-06-2017. Процитовано 25-06-2017. 
  34. Відзнака АПУ. Асоціація правників України. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019. 
  35. Кисиль В. И. Расторжение брака в международном частном праве // Международное частное право / Под общей редакцией проф. Г. К. Матвеева. — К.: Вища школа, 1985.-С. 115—135.
  36. Кисиль В. И. Права и обязанности иностранных граждан в СССР // Радянське право. — 1982. — № 2.
  37. Кисіль, В.І. (1985). Права і обов’язки батьків і дітей. К.: Знання. 
  38. Права і обов’язки батьків і дітей. Vasil Kisil & Partners. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020. 
  39. Кисиль В. И. Сближение и унификация коллизионных-норм стран — членов СЭВ: проблемы, методы и перспективы // Советский ежегодник международного права. — 1984. — М., 1986. — С. 273—278.
  40. Кисиль В. И. Унификация коллизионных норм о расторжении брака в договорах о правовой помощи между СССР и другими социалистическими государствами // Вестник Киевского университета. — 1987. — № 24. — С. 78-84.
  41. Кисиль В. И. Перспективы кодификации международного частного права в СССР // Вестник Киевского университета. — 1989. — № 28. — С. 83-89.
  42. Кисиль В. И. Правовая реформа в СССР и некоторые аспекты международного частного права. // Советское государство и право. -1990.-№ 1.-С. 83-89.
  43. Молодим про сімейне законодавство. Vasil Kisil & Partners. Процитовано 2020-06-03. 
  44. Молодим про сімейне законодавство / В. І. Кисіль. — К. : Т-во ”Знання” УРСР, 1990. — 17, [1] с. — (Сер. II, Громадянин і закон; 9).
  45. Василь Кисіль. vkp.ua. Процитовано 2020-06-03. 
  46. Кисіль В. І. Зворотне відсилання в міжнародному приватному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 1999. — Вип. 13. — Частина І. -С. 91-99.
  47. Кисіль В. І. Проблеми конфлікту кваліфікацій в міжнародному приватному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. -1999, — Вип. 14. –Частина І. — С. 51-64.
  48. Кисіль В. І. Деякі питання кодифікації та правозастосування у сфері інтерперсональних колізій в міжнародному приватному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 2000. — Вип. 17. -Частина II.-С. 61-79.
  49. Кисіль В. І. Перші кодифікації міжнародного приватного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 2000. — Вип. 18. -Частина І. — С. 73-89.
  50. Кисіль В. І. Загальні тенденції кодифікації міжнародного приватного права // Вісник КУ. Міжнародні відносини. — 2000. — Вип. 16. — С. 5-11.
  51. Кисіль В. І. Становлення та розвиток колізійного принципу Іех реrsonalis в міжнародному приватному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 2000. — Вип. 22. — Частина 11. — С. 102—114.
  52. Колізійне регулювання в сучасному міжнародному праві / В. І. Кисіль // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — 2000. — Вип. 4. — С. 225—244. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvdau_2000_4_25
  53. Кисіль В. І. Принцип найбільш тісного зв'язку та законодавче регулювання в міжнародному приватному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 2000. — № 24. — Частина II. — С. 84-98
  54. Міжнародне приватне право: питання кодифікації [Текст] / В. І. Кисіль. — К. : Україна, 2000. — 429 с. — Бібліогр.: с. 415—426. — ISBN 966-524-092-7.
  55. Кисіль В. І. Законодавче регулювання вирішення колізійних питань шлюбно-сімейних правовідносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 2001. № 27. — Частина І. — С. 105—115.
  56. Кисіль В. І. Форми кодифікації міжнародного приватного права: історія, сучасність, перспективи // Держава і право. — 2001. — Вип. 9..-С. 412—421.
  57. Кисiль B.I. Особливостi кодифкацiï мiжнародного приватного права в краïнах германськоï правовоï сiм`ï // Мiжнародне приватне право. Актуальнi проблеми — К., 2001.
  58. Новітні тенденції кодифікації міжнародного приватного права у Великобританії / В. Кисіль // Право України. — 2001. — № 7. — С. 109—113. — укp.
  59. Кисіль В. І. Категорія публічного порядку в міжнародному приватному праві//Держава і право. — 2001. — Вип. 10. — С. 437—445.
  60. Кисіль В. І. Колізійне регулювання у сфері зобов'язальних відносин // Українське право. — 2001. — № 1.
  61. Кисіль В. І. Судова практика як чинник розвитку норм та інститутів міжнародного приватного права // Вісник Верховного суду України. -2001. -№ 3.
  62. Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві [Текст]: автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Кисіль Василь Іванович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 39 с.
  63. Кисіль, Василь Іванович (2004). Право, що застосовується до зовнішньоторговельних договорів: тенденції розвитку законодавчого регулювання. Юридичний журнал (Юстініан) (#2/2004). Архів оригіналу за 14 квітня 2016. 
  64. Міжнародне приватне право [Текст]: питання кодифікації / В. І. Кисіль. — 2. вид., доп. і перероб. — К. : Україна, 2005. — 480 с. — Бібліогр.: с. 461—472. — ISBN 966-524-213-Х.
  65. Міжнародне приватне право, питання кодифікації. Vasil Kisil & Partners. Процитовано 2020-06-03. 
  66. Кисіль В.І. Федеральний закон Швейцарської конфедерації про міжнародне приватне право від 18 грудня 1987 р. / В.І. Кисіль // Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – вид. 2 доп. і перероб.. – К. : Україна, 2005. – 480 с.
  67. Кисиль В. И., Кривобок В. Я. Иностранцы и советский закон. — К., 1982.-97 с.
  68. Кисиль В. И., Шретер И. К тенденции об унификации коллизионных норм в законах социалистических государств о международном частном праве // Вестник Киевского университета. — 1983. — № 16.
  69. Кисиль В. И., Калакура В. Л. Некоторые аспекты кодификации международного частного права в зарубежных социалистических государствах // Вестник Киевского университета. — 1986. — № 23. — С. 44-48.
  70. Матвєєв, Юрій Геннадійович; Довгерт, Анатолій Степанович; Кисіль, Василь Іванович (1987). Гражданское право в вопросах и ответах [Цивільне право в запитаннях та відповідях] (рос.). Київ: Політвидав України. 
  71. Цивільне право в запитаннях та відповідях. Vasil Kisil & Partners. Процитовано 2020-06-03. 
  72. Кисіль, Василь Іванович; Пастухов, Володимир Павлович (1987). Правовой статус иностранцев в СССР: учебное пособие для иностранцев, обучающихся в учебных заведениях СССР [Правовий статус іноземців в СРСР: навчальний посібник для іноземців, які навчаються в навчальних закладах СРСР] (рос.). Вища школа. 
  73. Кисиль В. И., Татищева Н. И. Международное гуманитарное сотрудничество и актуальные проблемы развития советского коллизионного семейного права // Торгово-экономические связи и вопросы международного частного права. — М., 1990. — С. 74-190.
  74. Кисіль В. І., Лехтінен Л. Правове регулювання зовнішньоторговельної діяльності в українському та фінському законодавстві (фінською мовою). — Тампере, 1991. — 38 с.
  75. Денисов, В. Н.; Евинтов, В. И., ред. (1992). Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве [Реалізація міжнародно-правових норм у внутрішньому праві] (рос.). Київ: Наукова думка. 
  76. Реалізація міжнародно-правових норм у внутрішньому праві. Vasil Kisil & Partners. Процитовано 2020-06-03. 
  77. Кисиль В. И., Шевченко А. Н. Договорный процесс во внешнеторговой деятельности Украины // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 180—204.
  78. Кисіль В., Приходько М. Міжнародно-правова уніфікація в регулюванні основних питань міжнародного комерційного арбітражу // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України.-1995.-№ 2.-С.218-225.
  79. Довгерт, А. С.; Кисіль, В. І.; Щітка, М. В.; Довгерт, А. (2008). У Довгерт, А. Міжнародне приватне право: наук.-практ. комент. Закону. Серія «Закони України». Харків: Одіссей. 
  80. Міжнародне приватне право. Загальна частина [Текст]: підручник / [А. С. Довгерт та ін.] ; за заг. ред. проф. А. С. Довгерта, проф. В. І. Кисіля ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. — К. : Правова єдність: Алерта, 2012. — 374 с. — Бібліогр. в кінці глав. — 2000 (1-й з-д — 1-1500) прим. — ISBN 978-617-566-152-9.
  81. Міжнародне приватне право. Особлива частина [Текст]: підручник / [А. С. Довгерт та ін.] ; за ред. проф. А. С. Довгерта, проф. В. І. Кисіля ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. — К. : Правова єдність, 2013. — 399 с. — Бібліогр. в кінці глав. — 1000 прим. — ISBN 978-617-566-239-7.
  82. Сучасні механізми захисту прав людини (До 75-ліття професора, доктора юридичних наук, Надзвичайного і Повноважного Посла України, заслуженого юриста України Володимира Василенка) [Текст] = Modern mechanisms for human rights protection. To the 75-th anniversary of professor Volodymyr Vasylenko, Doctor of law, Extraordinary Ambassador of Ukraine, honorary lawyer of Ukraine: [зб. наук. пр.] / Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад» ; [М. М. Антонович та ін. ; за ред. М. Антонович, В. Мицика]. — Київ: Києво-Могилян. акад., 2013. — 171 с. — Текст укр. та англ. — Бібліогр. в кінці ст. — ISBN 978-966-518-637-3.
  83. Міжнародне приватне право [Текст]: підручник / [А. С. Довгерт та ін.] ; за ред. проф. А. С. Довгерта, проф. В. І. Кисіля ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. — 2-е вид. — Київ: Правова єдність: Алерта, 2014. — 655 с. — Бібліогр. в кінці глав. — ISBN 978-617-566-282-3.
  84. Вибране / Г. К. Матвєєв ; [упоряд. Кисіль В. І.]. — К. : Україна, 2008. — Текст укр., рос.
  85. Кисіль, Василь. Інтерв'ю з Андрій Онисько. «Досвід вартий довіри». Міжнародник (ІМВ) (39). https://issuu.com/mik.iir/docs/mik__39__2_. Процитовано 08 жовтень 2019.