Китайська кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Китайська кішка
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Кіт (Felis)
Вид: F. bieti
Біноміальна назва
Felis bieti
Milne-Edwards, 1892
Розповсюдження китайської гірської кішки (зеленим)
Розповсюдження китайської гірської кішки (зеленим)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Felis bieti
ITIS logo.jpg ITIS: 183789
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 458418
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Felis bieti
Fossilworks: 224044

Китайська (гобійська) гірська кішка (Felis bieti) — вид тварин родини котячих. Друга назва цієї кішки — пустельна, проте в пустелях вона практично не живе.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Китайська назва для цього виду кота — «Huang mo mao», що в перекладі означає: «кіт, який проживає в пустинній місцевості з нечисленною рослинністю». У їх назві було використано два прозивні імена: «Китайський пустинний кіт», вказуючи на проживання в пустинних районах, і «Китайський гірський кіт», вказуючи на випадки його підняття високо в гори. На спеціальному засіданні експерти вирішили, що у зв'язку з тим, що даний вид рідко зустрічається в пустельних районах, а переважно в гірських, з 1992 року привласнити даному виду ім'я китайської гірської кішки. В неволі найбільша численність утримується у зоопарку Сінін.

Китайська гірська кішка — ендемік Китаю — один з найменш вивчених котів. Цей кіт, трохи більший ніж домашній кіт і при першому знайомстві здається збільшеним екземпляром дикої європейської кішки (Felis silvestris), вони і справді дуже схожі. Своїми розмірами і вагою нагадує і очеретяного кота (що правда, лапи у гірської кішки коротші).


Ареал[ред.ред. код]

Китайська гірська кішка мешкає в степових і гірських районах північно-західного Китаю (провінції Ганьсу і Сичуань біля межі з Тибетом, Синьдзяном і Внутрішньою Монголією) і на півдні Монголії.

Морфологія[ред.ред. код]

Голова відносно широка, в порівнянні з іншими дрібними котами, з великими вухами. На вухах гірської кішки є пензлики (до 2,5 см). Хоча живе вона не в самій пустелі, а в прилеглому трав'яному степу, проте подушечок її лап все ж таки обволікає шерсть; правда, у цієї кішки «сандалі» не такі товсті, як у пустинної кішки. Шуба складається з довгої і щільної шерсті, з рясним підшерстям. Хвіст порівняно товстий, в нижній його частині видно 4-6 поперечних кільця.

Череп дуже схожий на череп дикої європейської кішки, відрізняється лише істотно великими розмірами; крім того, лобова частина черепа і слуховий апарат займають більше місця (якщо зіставляти пропорції).

Забарвлення: Літнє забарвлення гірської кішки сіро-жовте, зимова шубка довша і густіша, ніж літня, сіро-коричневого кольору. Смуги і плями малопомітні, з боків вони збереглися трохи краще. Нижня частина тулуба влітку білувата, а взимку жовтувата. Кінчик хвоста чорний.

Розміри: Довжина тіла — 97,7 см — 1,4 м, з них третина (від 29 см до 35 см) припадає на хвіст. Висота в плечах — 30-35 см.

Вага: 4,5-5,9 кг. Дикий самець і самка, спіймані в природі і привезені в Пекінський зоопарк, важили: самець — 9,0 кг; самка — 6,5 кг

Тривалість життя: 10 — 12 років.

Екологія[ред.ред. код]

Декілька достовірних спостережень свідчать, що головні місцепроживання Китайської гірської кішки лежать в гористій місцевості; зокрема це альпійські луги, місцевість покрита чагарниками, лісові узлісся і горбисті степові ділянки. У справжніх пустинних місцепроживаннях не зустрічається. У гористій місцевості зустрічається на висотах з 2,800 м до 4,100 м над рівнем моря. Ці коти мешкають в місцевостях з одним з найжорсткішим кліматом світу, що характеризується дуже жаркою літньою температурою і дуже холодною зимовою, з сильними сирими або сухими вітрами, що дмуть впродовж всього року.

Вороги[ред.ред. код]

Головна загроза цьому котові — діяльність людини. Безліч кішок загинула від отрут, а також в результаті полювання на них.

Найголовніша причина зниження чисельності Китайської гірської кішки — вимирання основної здобичі. У Китаї починаючи з 1958 була проведена велика отруйлива кампанія, що переслідувала такі цілі: скоротити населення цокоров і інших гризунів, які розглядалися як важливі конкуренти місцевої худоби. Одним з головних хімікатів, які використовувалися в цій боротьбі був Фосфід цинку. Його використання було припинене в 1978 році, оскільки було встановлено, що ця отрута також вбиває також всіх тварин м'ясоїдних, що полювали на гризунів.

Їжа[ред.ред. код]

Харчується Китайська гірська кішка дрібними ссавцях, переважно гризунами: щурами, кротами, цокорамі, а також кроликами, комахами, рептиліями і птахами, зокрема фазанами.

Поведінка[ред.ред. код]

Завдяки обмеженій території її ареалу і відокремленому способу життя, Китайська гірська кішка рідко зустрічалася в природі. Інформація, яка була зібрана про гірську кішку, в основному виходить із спостережень в Зоопарку Синіна в Китаї, де були зібрані і вивчені 34 коти з 1973 по 1985 роки.

Китайська гірська кішка перш за все нічна тварина. Вони в основному активні в вечірній час і вночі. Самці і самки живуть окремо. Нори, населені самками, глибше і захищеніші, ніж нори самців, що мають тільки один вхід. Велику частину денного часу вони проводять в норах.

Китайська гірська кішка багато в чому залежать від свого чутливого слуху, що грає вирішальну роль у виявленні здобичі. У спеціально проведеному дослідженні, було виявлено, що вони здобувають підземних мешканців (цокоров і кротів), вислуховуючи їх, коли вони рухаються по своїх підземних тунелях на 3-5 см нижче за поверхню землі. Виявивши здобич, китайська гірська кішка швидко вириває гризунів з-під землі.

Соціальна структура[ред.ред. код]

Китайська гірська кішка не є соціальною твариною. Не було спостережено, щоб вони подорожували в зграях. За винятком періоду розмноження ці кішки ведуть одиночний спосіб життя, займаючи територію близько 12-15 км².

Розмноження[ред.ред. код]

Кошенята народжуються в лігві, яке влаштовується в скельних або земляних печерах і нішах, стовбурах порожнистих дерев (які поза періодом розмноження використовуються і для денного відпочинку), а також норах, зазвичай розташованих на південно-орієнтованих схилах. Ростуть кошенята швидко, а до віку 7-8 місяців вони вже повністю незалежні від матері.

Період розмноження[ред.ред. код]

Сезон шлюбного гону припадає на січень-березень, кошенята народжуються в травні. Статеве дозрівання: 8 — 12 місяців. Вагітність: 60 — 75 днів. Потомство: У посліді 2-4 дитинчата.

Користь/шкода для людини[ред.ред. код]

Хутро китайської гірської кішки іноді може бути знайдений на деяких китайських ринках — його використовують для створення традиційних капелюхів.

Китайський гірський кіт не представляє ніякої безпосередньої загрози людині або худобі.

Китайська гірська кішка має певне позитивне значення як хижак, керівник чисельністю популяції дрібних гризунів в областях, які вони населяють.

Популяція/статус збереження[ред.ред. код]

Китайська кішка — рідкісна тварина, серед 5 самих уразливих котячих миру. По вельми приблизних оцінках, чисельність Китайської гірської кішки — менше 10 тисяч дорослих статевозрілих особин, з тенденцією подальшого зменшення їх кількості.

Недавні генетичні аналізи дозволяють припустити, що всі сучасні коти розвились між 6,2 — 10,8 мільйонами років тому. Китайська гірська кішка відхилилася від своїх предків близько 6,2 мільйонів років тому.

Китайська гірська кішка — єдина з малих кішок, яка є повністю тубільним ендемічним видом в Китаї.

Існують три підвиди:

  • Felis b. bieti живе в Сичуане і провінціях Ганьсу,
  • Felis b. chutuchta походить з південної Монголії,
  • Felis b. vellerosa знайдений в північно-східній провінції Шеньси.

Посилання[ред.ред. код]