Китайська кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Китайська кішка
Chinese Mountain Cat (Felis Bieti) in XiNing Wild Zoo.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Кіт (Felis)
Вид: F. bieti
Біноміальна назва
Felis bieti
Milne-Edwards, 1892
Розповсюдження китайської гірської кішки (зеленим)
Розповсюдження китайської гірської кішки (зеленим)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Felis bieti
ITIS logo.jpg ITIS: 183789
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 458418
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Felis bieti
Fossilworks: 224044

Китайська (гобійська) гірська кішка (Felis bieti) — вид тварин родини котячих. Друга назва цієї кішки — пустельна, проте в пустелях вона практично не живе.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Китайська назва для цього виду кота — «Huang mo mao», що в перекладі означає: «кіт, який проживає в пустинній місцевості з нечисленною рослинністю». У їх назві було використано два прозивні імена: «Китайський пустинний кіт», вказуючи на проживання в пустинних районах, і «Китайський гірський кіт», вказуючи на випадки його підняття високо в гори. На спеціальному засіданні експерти вирішили, що у зв'язку з тим, що даний вид рідко зустрічається в пустельних районах, а переважно в гірських, з 1992 року привласнити даному виду ім'я китайської гірської кішки. В неволі найбільша численність утримується у зоопарку Сінін.

Китайська гірська кішка — ендемік Китаю — один з найменш вивчених котів. Цей кіт, трохи більший ніж домашній кіт і при першому знайомстві здається збільшеним екземпляром дикої європейської кішки (Felis silvestris), вони і справді дуже схожі. Своїми розмірами і вагою нагадує і очеретяного кота (що правда, лапи у гірської кішки коротші).


Ареал[ред.ред. код]

Китайська гірська кішка мешкає в степових і гірських районах північно-західного Китаю (провінції Ганьсу і Сичуань біля межі з Тибетом, Синьдзяном і Внутрішньою Монголією) і на півдні Монголії.

Морфологія[ред.ред. код]

Голова відносно широка, в порівнянні з іншими дрібними котами, з великими вухами. На вухах гірської кішки є пензлики (до 2,5 см). Хоча живе вона не в самій пустелі, а в прилеглому трав'яному степу, проте подушечок її лап все ж таки обволікає шерсть; правда, у цієї кішки «сандалі» не такі товсті, як у пустинної кішки. Шуба складається з довгої і щільної шерсті, з рясним підшерстям. Хвіст порівняно товстий, в нижній його частині видно 4-6 поперечних кільця.

Череп дуже схожий на череп дикої європейської кішки, відрізняється лише істотно великими розмірами; крім того, лобова частина черепа і слуховий апарат займають більше місця (якщо зіставляти пропорції).

Забарвлення: Літнє забарвлення гірської кішки сіро-жовте, зимова шубка довша і густіша, ніж літня, сіро-коричневого кольору. Смуги і плями малопомітні, з боків вони збереглися трохи краще. Нижня частина тулуба влітку білувата, а взимку жовтувата. Кінчик хвоста чорний.

Розміри: Довжина тіла — 97,7 см — 1,4 м, з них третина (від 29 см до 35 см) припадає на хвіст. Висота в плечах — 30-35 см.

Вага: 4,5-5,9 кг. Дикий самець і самка, спіймані в природі і привезені в Пекінський зоопарк, важили: самець — 9,0 кг; самка — 6,5 кг

Тривалість життя: 10 — 12 років.

Екологія[ред.ред. код]

Декілька достовірних спостережень свідчать, що головні місцепроживання Китайської гірської кішки лежать в гористій місцевості; зокрема це альпійські луги, місцевість покрита чагарниками, лісові узлісся і горбисті степові ділянки. У справжніх пустинних місцепроживаннях не зустрічається. У гористій місцевості зустрічається на висотах з 2,800 м до 4,100 м над рівнем моря. Ці коти мешкають в місцевостях з одним з найжорсткішим кліматом світу, що характеризується дуже жаркою літньою температурою і дуже холодною зимовою, з сильними сирими або сухими вітрами, що дмуть впродовж всього року.

Вороги[ред.ред. код]

Головна загроза цьому котові — діяльність людини. Безліч кішок загинула від отрут, а також в результаті полювання на них.

Найголовніша причина зниження чисельності Китайської гірської кішки — вимирання основної здобичі. У Китаї починаючи з 1958 була проведена велика отруйлива кампанія, що переслідувала такі цілі: скоротити населення цокоров і інших гризунів, які розглядалися як важливі конкуренти місцевої худоби. Одним з головних хімікатів, які використовувалися в цій боротьбі був Фосфід цинку. Його використання було припинене в 1978 році, оскільки було встановлено, що ця отрута також вбиває також всіх тварин м'ясоїдних, що полювали на гризунів.

Їжа[ред.ред. код]

Харчується Китайська гірська кішка дрібними ссавцях, переважно гризунами: щурами, кротами, цокорамі, а також кроликами, комахами, рептиліями і птахами, зокрема фазанами.

Поведінка[ред.ред. код]

Завдяки обмеженій території її ареалу і відокремленому способу життя, Китайська гірська кішка рідко зустрічалася в природі. Інформація, яка була зібрана про гірську кішку, в основному виходить із спостережень в Зоопарку Синіна в Китаї, де були зібрані і вивчені 34 коти з 1973 по 1985 роки.

Китайська гірська кішка перш за все нічна тварина. Вони в основному активні в вечірній час і вночі. Самці і самки живуть окремо. Нори, населені самками, глибше і захищеніші, ніж нори самців, що мають тільки один вхід. Велику частину денного часу вони проводять в норах.

Китайська гірська кішка багато в чому залежать від свого чутливого слуху, що грає вирішальну роль у виявленні здобичі. У спеціально проведеному дослідженні, було виявлено, що вони здобувають підземних мешканців (цокоров і кротів), вислуховуючи їх, коли вони рухаються по своїх підземних тунелях на 3-5 см нижче за поверхню землі. Виявивши здобич, китайська гірська кішка швидко вириває гризунів з-під землі.

Соціальна структура[ред.ред. код]

Китайська гірська кішка не є соціальною твариною. Не було спостережено, щоб вони подорожували в зграях. За винятком періоду розмноження ці кішки ведуть одиночний спосіб життя, займаючи територію близько 12-15 км².

Розмноження[ред.ред. код]

Кошенята народжуються в лігві, яке влаштовується в скельних або земляних печерах і нішах, стовбурах порожнистих дерев (які поза періодом розмноження використовуються і для денного відпочинку), а також норах, зазвичай розташованих на південно-орієнтованих схилах. Ростуть кошенята швидко, а до віку 7-8 місяців вони вже повністю незалежні від матері.

Період розмноження[ред.ред. код]

Сезон шлюбного гону припадає на січень-березень, кошенята народжуються в травні. Статеве дозрівання: 8 — 12 місяців. Вагітність: 60 — 75 днів. Потомство: У посліді 2-4 дитинчата.

Користь/шкода для людини[ред.ред. код]

Хутро китайської гірської кішки іноді може бути знайдене на деяких китайських ринках — його використовують для створення традиційних капелюхів. Ця тварина не несе ніякої безпосередньої загрози людині або худобі. Китайська гірська кішка має певне позитивне значення як хижак, керівник чисельністю популяції дрібних гризунів в областях, які вони населяють.

Популяція/статус збереження[ред.ред. код]

Китайська кішка — рідкісна тварина, серед 5 самих уразливих котячих миру. По вельми приблизних оцінках, чисельність Китайської гірської кішки — менше 10 тисяч дорослих статевозрілих особин, з тенденцією подальшого зменшення їх кількості.

Недавні генетичні аналізи дозволяють припустити, що всі сучасні коти розвились між 6,2 — 10,8 мільйонами років тому. Китайська гірська кішка відхилилася від своїх предків близько 6,2 мільйонів років тому.

Китайська гірська кішка — єдина з малих кішок, яка є повністю тубільним ендемічним видом в Китаї.

Існують три підвиди:

  • Felis b. bieti живе в Сичуане і провінціях Ганьсу,
  • Felis b. chutuchta походить з південної Монголії,
  • Felis b. vellerosa знайдений в північно-східній провінції Шеньси.

Посилання[ред.ред. код]