Китаїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Китаївські ставки. Голосіївський ліс

Кита́їв — місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, оголошена археологічним заповідником. Розташований між Багриновою горою, Корчуватим і Мишоловкою. Головні вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вулиця Китаївська.

Історія[ред. | ред. код]

Відома археологічними пам'ятками — городищем (залишками давньоруської фортеці), курганами, печерами.

З XIV століття у Китаєві фігурує печерний монастир, заснований ченцями-пустельниками, а в XVII столітті підпорядкований Києво-Печерській лаврі і з того часу монастир відомий як Китаївська пустинь, відома перебуванням тут у 1776 знаменитого православного святого Серафима Саровського. Біля неї влаштовано низку ставків, названих Китаївськими.

У 1853 Китаївська пустинь перейменована на Троїцьку. Крім того, у XIX — на початку XX століття фігурує також хутір Китаїв (Китаївський), що в 1920 вилучений у Києво-Печерської лаври в державну власність і приєднаний до сільради с. Мишоловка.

Територія між Китаївською пустинню і Моторною вулицею (власне «житловий» Китаїв) почала інтенсивно заселятися на межі ХІХ—ХХ століть (сучасні вулиця і провулок Левітана, Китаївська вулиця, Червонопрапорний провулок, «нижня» частина проспекту Науки). У 1900—10-і роки існувала Дачна місцевість Китаїв, що, втім, розташовувалася біля Дніпра на території сусіднього Корчуватого (вздовж Набережно-Корчуватської вулиці).

В 1925 Китаїв фігурує як окреме село, в якому влаштовано сільгоспкооператив «Огородник», а в 1937 році — як хутір, на території якого створений будинок інвалідів. В подальшому як поселення із самостійним статусом Китаїв більше не згадується.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назва місцевості походить або від тюркського слова «китай» — укріплення, фортеця (мається на увазі городище), або від давнього імені Китай (може походити від давньослов'янського слова «кита» — «зв'язаний в пучок»). Легенда, відома з 2-ї половини XVIII століття, твердить, що на городищі мав свій двір Андрій Боголюбський. Легенда, очевидно, виникла завдяки підробленій у XVI столітті грамоті — єдиному документові, де вказується, що другим (нехристиянським) іменем князя було Китай.

Історичні духовні персоналії[ред. | ред. код]

Китаївську пустинь у 1776 році відвідав 22-х річний юнак Серафим Саровський з Курська. Відомий чернець-дівиця Досифей[ru] вказав юнаку на Саровську пустинь[ru], як місце постійного чернецтва. Прохор виконав настанови Досифея і увійшов у світову православну історію як святий чернець Серафим Саровський.

Християни Корчуватого трепетно зберігають пам'ять про ці важливі історичні події, оскільки знаменитий чернець, під час перебування в Китаївській пустині, проживав у віруючих селища Корчувате, що межує з відомими Китаївськими печерами, де постійно перебував чернець-дівиця Досифій.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

У Китаєві розташований Інститут захисту рослин, в якому працював Володимир Симиренко. Також тут розміщується Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 роки.


Посилання[ред. | ред. код]