Китенська річка
| Китенська річка | |
|---|---|
 | |
| 42°13′33″ пн. ш. 27°46′41″ сх. д. / 42.22611111002777307° пн. ш. 27.77833333002777749° сх. д. | |
| Витік | Босна (кряж) |
| • висота, м | 331 |
| Гирло | затока Караагач |
| • координати | 0°00′00″ пн. ш. 0°00′00″ сх. д. / 0.00000° пн. ш. 0.00000° сх. д. |
| • висота, м | 0 |
| Басейн | 182 |
| Країни: | Болгарія |
| Регіон | Бургаська область |
| Довжина | 30,5 |
| Площа басейну: | 182 км² |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Китенська ріка (або Орляцька річка, до 1 квітня 1980 Караагач, Брястовиця)[1] — річка в південно - східній Болгарії, Бургаській області - громад Малко Тирново, Царево і Приморсько, що вливається в затоку Караагач Чорного моря. Її довжина становить 30,5 км (36 км за іншими даними).
Караагач бере начало під назвою Стара Визиця від системи Странджа на кряжі Босна 331 м над рівнем моря, приблизно в 400 м північного - сходу від гори Демір (424 м). Майже вся її довжина (за винятком самого нижнього потоку) тече в глибокій і лісистій долині. Спочатку вона протікає на схід, в його середньому перебізі називається Орляшка — на північний схід. В нижній течії, після гирла лівої притоки річки Узунчаирська - знову на схід, вже під назвою річка Китен. Впадає в південно-східну частину затоки Караагач, на Чорному морі, близько 800 м на південь від Китена. На її гирлі утворюється глибокий лиман, який місцями досягає 11-14 м глибини.
Площа водозбору річки Кітен становить 182 км 2, а межі її водозбірної території такі:
- на північ і захід - до водозбору річки Дьявол;
- на південний захід і на південь, уздовж кряжа Босна - до водозбіру річки Велека;
- на схід - до водозборів невеликих і коротких річок, що прямують безпосередньо в Чорне море.
Основні притоки: → ліва притока, ← права притока
- → Річка Теклеш
- → Річка Ілієва
- ← Річка Тріон
- → річка Узунчаир (найбільша притока)
Річка має яскраво виражений зимовий максимум - січень та лютий, а мінімум - серпень, часто висихаючи в середньому потоці.
Вздовж річки поселень немає.
Річка Китен надзвичайно багата рибою та рідкісними видами рослин і тварин. Вона проходить через карстову зону, що є причиною втрати води в її руслі.
Топографічна карта[ред. | ред. код]
- Аркуш карти K-35-68 Мичурин. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1986 р. (рос.)
)/K35-068%20%20%20МИЧУРИН%20%2080-86%20%20(150dpi).jpg){kind=link}
Джерела[ред. | ред. код]
- Науково-інформаційний центр "Болгарська енциклопедія". Велика енциклопедія "Болгарія". Том 6. Софія, Видавництво Труд, 2012. ISBN 9789548104289. стор 2328.
- Мітчев, Н. і Ц. Михайлов, І. Вапцаров і вул. Кіраджієв, Географічний словник Болгарії, Софія 1980, с.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |