Китник лучний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Китник лучний
Kveten npr brouskuv mlyn 02.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Тонконогоцвіті (Alopecurusles)
Родина: Тонконогові (Alopecurusceae)
Підродина: Pooideae
Триба: Poeae
Підтриба: Alopecurinae
Рід: Китник (Alopecurus)
Вид: Китник лучний
Біноміальна назва
Alopecurus pratensis
L. 1753
Варитети, підвиди
Alopecurus pratensis subsp. alpestris (Wahlenb.) Selander
Alopecurus pratensis var. aquaticus (Dumort.) Mathieu
Alopecurus pratensis subsp. laguriformis (Schur) Tzvelev
Синоніми
Alopecurus alpestris Wahlenb. ex Steud.
Alopecurus altissimus Schur
Alopecurus arvensis Gromov ex Trautv.
Alopecurus brachyglossus Peterm.
Alopecurus candicans Salzm. ex Steud.
Alopecurus caudicans Salzm. ex Ball
Alopecurus lasiostachyus Link
Alopecurus laxiflorus Ovcz.
Alopecurus obscurus Schur.
Alopecurus pallidus Dumort.
Alopecurus phleiformis P.Beauv.
Alopecurus pronus Mitt. ex Hook.f.
Alopecurus scaber Opiz
Alopecurus seravschanicus Ovcz.
Alopecurus sericeus Gaertn.
Alopecurus soongaricus (Schrenk) Petrov
Alopecurus tauntoniensis Sinclair
Alopecurus trivialis Seidl ex Opiz
Alopecurus villosus Gilib.
Phalaris aristata Schousb. ex Willd.
Tozzettia pratensis (L.) Savi
Tozzettia vulgaris Bubani
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Alopecurus pratensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Alopecurus pratensis
EOL logo.svg EOL: 1114189
IPNI: 387176-1
ITIS logo.svg ITIS: 40438
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 15304
The Plant List: kew-391506

Ки́тник лучни́й[1][2], лисохві́ст лучни́й[3] (Alopecurus pratensis) — вид трав'янистих рослин родини Тонконогових.

Українські синоніми та народні назви[2][ред. | ред. код]

Китник луговий; батланчик, батлач(н)ик, батлачок, бор дивій, глашник, житниця водяна, жито дике, китник, китник левадний, лисохвост, мичка, мушка, мушка пшенична, перей, пирій, пирій луговий, сіянка, смішне зіллє, хвіст лисій, хвіст лисій луговий, хвіст мачкин, червонуха.

Опис[ред. | ред. код]

Ілюстрація китника лучного у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 6 (1832)
Волоть китника лучного
Колоски китника лучного
Пиляки китника лучного

Рихлокустовий, верховий багаторічний злак з коротким, повзучим кореневищем. Кущ прямий, середньорослий (80-120 см), з великою кількістю неплідних пагонів, рясно вкритих м'яким листям. Стебла прямі або знизу колінчасто-вигнуті, у вузлах дещо роздуті і округлі, порівняно тонкі, темно-пофарбовані. Листя подовжені (до 25 см), вузькі, рідко широколанцетні, мало опушені, темно-зелені, іноді сизі. Суцвіття — подовжено-веретеновидний або майже циліндричний щільний султан, біло-сірий або брудно-сірий, завдовжки 5-9 см, іноді 11-12 см. Колоски еліптичні, великі, 5-6 мм завдовжки. Колоскові луски з прямими, загостреними верхівками, що сходяться, з 3 зеленими жилками, опушені лише по кілю, рідше по жилах. Квіткові луски загострені, майже однакової довжини з колосковими, білуваті, з міцною, колінчасто зігнутою, що значно перевищує колосок остю. Пиляки 3 — 4 мм завдовжки. Насіння (несправжній плід) плівчасті, плоскі, легкі, вкриті жорсткими шипиками, несипучі. Маса 1000 насінин 0,5-0,7 г. Рослин озимо-ярового типу розвитку. Плодоносить з 2-го року. Цвітіння відбувається у травні-червні, дозрівання — у червні-липні. Вітро- і перехреснозапилювана рослина.

В арктичній Європі поряд з типовою зустрічається низькоросла форма з сизим, сильно потовщеним суцвіттям — Alopecurus pratensis subsp. alpestris (Wahlenb.).

Китник лучний можна сплутати з тимофіївкою лучною, але гілочки суцвіття у лисохвоста на відміну від тимофіївки не зростаються з головною віссю; і коли суцвіття згинати, воно розділяється в місцях згину.

Число хромосом — 2n = 4x = 24.

Поширення[ред. | ред. код]

Природний ареал[ред. | ред. код]

Ареал натуралізації[ред. | ред. код]

Культивування[ред. | ред. код]

Екологія[ред. | ред. код]

Мезофіт. Росте по берегах водойм, серед чагарників. Часто утворює великі лугові цілинні масиви по заплавах річок. Навесні добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 1,0-1,5 місяця. Зимо- і морозостійкий. Стійкий до весняних (-4 .. −6 °С) і осінніх (-5 ..- 6 °С) заморозків. Не стійкий до посухи. Найкращі для посіву ґрунти: забезпечені вологою, пухкі, досить родючі, суглинні, супіщані, торф'яно-глейові, наносні лугові, середньо- і слабокислі, осушені низинні торфовища. В Україні росте на луках (переважно заплавних) майже по всій території країни, крім степових районів.

Господарське значення[ред. | ред. код]

Одна з найкращих багаторічних скоростиглих злакових трав. Серед інших видів роду, що є добрими кормовими травами, має найголовніше значення. Відростає в другій половині квітня, придатний для пасіння на початку травня, для укосу — наприкінці. По живильній цінності стоїть вище тимофіївки, костриці і грястиці збірної.

Вирощування[ред. | ред. код]

Формує врожай зеленої маси — 150–350 ц/га, сіна — 45-75 ц/га, насіння — 1,5-4,0 ц/га. Протягом вегетаційного періоду дає 2—3 укоси. Врожайність збільшується при посівах в суміші з конюшиною червоною, грястицею збірною на сухіших ґрунтах і з конюшиною рожевою, стоколосом безостим або очеретянкою — на вологіших. Добре росте в співтоваристві з лядвенцем рогатого і мишачим горошком.

Найкращі сорти районовані (1980) в Україні: 'Хальяс', 'Дністровський' та місцеві[4].

Широкого поширення у виробництві не має, що пов'язано з труднощами ведення насінництва.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Флора СССР. В 30 т. / Гл. ред. акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Р. Ю. Рожевиц и Б. К. Шишкин — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1934. — Т. II. — С. 150–151. (рос.)
  • Цвелев Н. Н. Злаки СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л.: Наука, 1976. — 788 с.
  • Головкин Б. Н. Культигенный ареал растений. — М.: Наука, 1988. — 184 с. (рос.)
  • Государственный реестр сортов растений Украины. — Киев: Урожай, 1992. — 199 с.
  • Земельные ресурсы СССР. (Природно-сельскохозяйственное районирование территории областей, краев, АССР и республик). — М.:, 1990. — Ч. 1. — 260 с. (рос.)
  • Медведев П. Ф., Сметанникова А. И. Кормовые растения европейской части СССР. — Л.: Колос, 1981. — 336 с. (рос.)
  • Природно-сельскохозяйственное районирование и использование земельного фонда СССР. / Под ред. акад. ВАСХНИЛ А. Н. Каштанова. — М.: Колос, 1983. — 336 с. (рос.)
  • Шашко Д. И. Агроклиматическое районирование СССР. — М.: Колос, 1967. — 335 с. (рос.)
  • Шашко Д. И. Агроклиматические ресурсы СССР. — Л.: Гидрометеоиздат, 1985. — 248 с. (рос.)
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Chinese Academy of Sciences. 1959-. Flora reipublicae popularis sinicae. (англ.)
  • Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
  • Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (англ.)
  • Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. (ісп.)
  • International Seed Testing Association. 1982. A Multilingual Glossary of Common Plant-Names 1. Field crops, grasses and vegetables, ed. 2. (англ.)
  • Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (англ.)
  • Markle, G. M. et al., eds. 1998. Food and feed crops of the United States, ed. 2. (англ.)
  • Office of the Union. 2009. UPOV: International Union for the Protection of New Varieties of Plants. List of the taxa protected by the members of the Union. (англ.)
  • Ohwi, J. 1965. Flora of Japan (Engl. ed.). (англ.)
  • Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
  • Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. (англ.)
  • Soreng, R. J. et al. 2003. Catalogue of New World grasses (Poaceae): IV. Subfamily Pooideae. Contr. U.S. Natl. Herb. 48:105. (англ.)
  • Still, S. M. 1994. Manual of herbaceous ornamental plants, ed. 4. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. 5:241. [with two subspecies]. (англ.)
  • Ugarte, E. et al. 2011. Vascular alien flora, Chile. Check List 7:365-382. (англ.)
  • Welsh, S. L. et al. 1993. A Utah flora. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]