Київська дитяча залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київська дитяча залізниця
Паровоз на КДЖД.jpg
Паровоз Гр-336 на Київській дитячій залізниці
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Місто Київ
Адреса вул. Парково-Сирецька, 4
Відкрита 2 серпня 1953
Протяжність 3,7 км (загальна довжина)
Кількість станцій 2, 1 зупиночна платформа
Штучні споруди віадук, 2 труби

Київська дитяча залізниця — дитяча залізниця (ДЗ), а також заклад позашкільної освіти в Києві, в якому діти проходять підготовку з залізничних спеціальностей.

Місцерозташування[ред. | ред. код]

З міркувань безпеки, місцерозташування тимчасово приховано.

Історія[ред. | ред. код]

Підготовка і будівництво[ред. | ред. код]

До відкриття залізниці була побудована петля довжиною 1,9 км. У місці, де сходилися обидві її гілки, була споруджена станція «Технічна» (пізніше — «Вишенька», нині — «Залізнична»). Крім одного головного шляху на ній був обгінний шлях і один тупиковий з оглядового канавою. В петлі було дві платформи без колійного розвитку, але, які гордо іменувалися станціями «Спортивна» (пізніше — «Яблунька», нині — «Київ-Пасажирський дитячий») і «Піонерська». Остання з них вважалася головною станцією дитячої залізниці.

2 серпня 1953 року, з нагоди Дня залізничника, по Малій Південно-Західної пройшов перший поїзд. Його провів легендарний машиніст-стаханівець, Герой Соціалістичної праці, начальник Південно-Західної залізниці — Петро Кривонос разом з юними машиністами Валерієм Арятінским, Анатолієм Стеценко і Вадимом Сухоніним. Але це було лише відкриття першої черги Київської дитячої залізниці. У день першої річниці Малої Південно-Західної, протяжність дитячої залізниці збільшилася більш ніж в півтора рази і досягла трьох з невеликим кілометрів. У різних джерелах зустрічаються суперечливі версії щодо протяжності дитячої залізниці в ті роки. Цифри коливаються від 4,5 до 6 км, проте ніяких документальних підтверджень цих цифр знайти не вдалося. У той же час, зі слів колишніх юних залізничників 1960-х років і відвідувачів дитячої залізниці того часу відомо, що лінія закінчувалася в дальньому кутку парку, у перетину вулиць Дорогожицької і Парково-Сирецької. Вимірювання довжини такої лінії по карті дає результат 3,1-3,2 км.

За цей рік силами тресту Мосторемтоннель був споруджений віадук для пропуску лінії другої черги через яр. Для дитячої залізниці це була грандіозна інженерна споруда. Його довжина становить близько 100 м, А висота 19,5 м — майже з п'ятиповерховий будинок!

Відкриття нової ділянки[ред. | ред. код]

З відкриттям нової ділянки збільшилася і кількість станцій. До існуючих раніше станцій додалася нова — «Комсомольська». На ній не було розворотного трикутника, через що паровоз так і продовжував ходити через рейс тендером уперед. В іншому ж колійне господарство дитячої залізниці того часу можна вважати зразковим. На шляху була розмітка, виконана у відповідності з усіма вимогами Правил технічної експлуатації залізниць та Інструкції з сигналізації. Крім пікетних і кілометрових стовпів були встановлені навіть покажчики ухилів і радіусів кривих, знаки початку і кінця гальмування. Рух по залізниці здійснювався за електрожезловою системою. На станції «Піонерській» — головній станції на той момент, був встановлений семафор з компенсатором і тросовим дистанційним приводом з приміщення чергового по станції. В кінці 1950-х років дитяча залізниця отримала в своє розпорядження тепловоз ТУ1-001, один з двох побудованих тепловозів цієї серії, що послужила прототипом для ТУ2. А кількома роками пізніше ще один тепловоз — ТУ2-021. Приблизно тоді ж старі дерев'яні вагони були замінені суцільнометалевими вагонами «PAFAWAG».

Забудова біля дитячої залізниці[ред. | ред. код]

Наприкінці 1960-х років почалася забудова місцевості Волейків. У зв'язку з цим постало питання про необхідність перенесення дитячої залізниці. Проект нової лінії, в районі ВДНГ, не знайшов підтримки у місцевої влади, оскільки для його реалізації потрібна була вирубка 1400 дерев, що для міста, визнаного найзеленішим у світі, було неприпустимо. Було прийнято рішення про збереження дитячої залізниці на колишньому місці, але зі значним укороченням. Не пізніше 1972 року (а швидше за все ще до 1969 року) ділянку лінії від віадука до станції «Комсомольська» та сама «Комсомольська» були розібрані, а на їх місці була побудована лікарня. Алею, по якій проходила ДЗ і фрагменти її насипу до сих пір можна побачити на території лікарні. Ділянку шляху, що залишилися відразу за мостом замкнули в кільце. У цьому місці утворився короткий, але досить відчутний ухил. Протяжність лінії скоротилася до 2,8 км. При цьому рух потягів здійснювався як по великому, так і по малому кільцю. У 1986 році рух поїздів по малому кільцю було закрито, а шлях використовувався тільки для відстою рухомого складу.

Дитяча магістраль у кінці 1980-х на початку 1990-х[ред. | ред. код]

В середині 1980-х років почалося оновлення парку рухомого складу дитячої магістралі. Залізниця отримала чотири пасажирські вагони ПВ-51. Але через занадто низький рівень комфорту в порівнянні з вагонами «PAFAWAG», нові прослужили недовго. У 1991 році з Камбарського заводу прибуло два тепловоза ТУ7А (номера 3192 і 3197). При цьому на тепловозі ТУ7А — 3197 виявивили заводський дефект дизеля, через що локомотив кілька років простояв на запасній колії. У 1992 році тепловоз ТУ1-001 виконав свій останній рейс і теж встав «на прикол».

Тяжкі часи у кінці 1990-х на початку 2000-х[ред. | ред. код]

Після 1990-х років для залізниці настали важкі часи, але зусиллями начальника дитячої залізниці Анатолія Яковича Міщенко і залишившихся інструкторів її вдалося відстояти. Через деякий час працюваввший з дня відкриття дитячої залізниці паровоз Гр-336 був викуплений фірмою «Джерело» для катання іноземних туристів, а тепловоз ТУ1-001 встав «на прикол».

У 1999 році у новорічну ніч на станції «Піонерська» сталася пожежа — станційні будівлі і унікальний дерев'яний вокзал 1950-х років були повністю знищені. У 1999 році була розібрана станція «Піонерська», порізаний і зданий на металобрухт унікальний тепловоз ТУ1-001. Взимку 1999—2000 років «мисливці за кольоровими металами» дісталися і до тепловоза ТУ2-021, практично повністю розграбувавши його.

«Відродження» Київської дитячої залізниці[ред. | ред. код]

Учебники для ЮЖ.jpg
Станція "Київ-Пасажирський дитячий" - є головною станцією дитячої залізниці

Лише у 2001 році «чорна смуга» для дитячої залізниці закінчилася, і справи поступово пішли вгору. Вдалося відновити тепловоз ТУ2-021. В обслуговуюче тепловози дитячої залізниці локомотивне депо «Дарниця» був доставлений резервний тепловоз ТУ2-165, який призначався для дитячої залізниці, але на неї так і не потрапив. До початку сезону 2001 року було відновлено станція «Яблунька» (нині — «Київ-Пасажирський дитячий»), на станції «Вишенька» (нині — «Залізнична») почалося будівництво депо, був побудований навчальний корпус з двома класами і комп'ютерним кабінетом. були відремонтовані 3 вагони «Pafawag», але на четвертий не вистачило коштів, і згодом він був вивезений. За тиждень до відкриття літнього сезону 2005 року дитяча залізниця розпрощалася з тепловозом ТУ2-021. Його кузов був розрізаний на три частини і вивезений для здачі в металобрухт, а через рік і резервний ТУ2-165 був повернений в Гайворон. Ера ТУ2 на дитячій залізниці закінчилася. Але зате, відкриття сезону ознаменувалося іншою, радісною, подією. У травні 2005 року, багато в чому завдяки зусиллям колишнього юного залізничника 1950-х років Анатолія Стеценко, на Київську дитячу залізницю повернувся паровоз Гр-336. Той самий, що відкривав рух тут понад півстоліття тому, є родзинкою столиці і виходить в рейс з ретро-складом на свята. Він пройшов серйозний ремонт в локомотивному депо «Щорс», в ході якого, крім усього іншого, отримав дуже незвичайну для паровозів яскраво-червоний колір. У 2013 році на дитячу залізницю надійшло 2 вагона ПВ-40 і 1 ПВ-51, з них був сформований другий склад. Спочатку передбачався рух обох складів зі схрещенням по станції «Яблунька», однак тоді ці плани не були реалізовані.

Грандіозна реконструкція у 2019[ред. | ред. код]

Весною 2019 року оновлена ​​руками фахівців Південно-Західної залізниці, дитяча магістраль порадувала городян і гостей столиці численними сюрпризами. Найбільші з них — це вокзал на станції «Київ-Пасажирський дитячий» (міні-копія центрального міського вокзалу) і старовинний паровоз на гранітному постаменті біля входу в парк. У приміщенні вокзалу розмістилися приміщення чергового по станції, квиткові каси, дикторська, адміністративні приміщення, а також музей історії Південно-Західної залізниці, який можуть відвідати всі бажаючі. До старту нового сезону на дитячій магістралі залізничники повністю оновили пасажирські платформи на станціях «Залізнична» і «Київ-Пасажирський дитячий» (колишні Вишенька і Яблунька), причому обидві платформи вперше в мережі дитячих залізниць України отримали спеціальну інфраструктуру для без бар'єрного доступу пасажирів. На всій протяжності дитячої залізниці, а це 3,7 км, побудували дев'ять сучасних і безпечних пішохідних переходів. З'явився також новий залізничний переїзд з звуковою та світловою сигналізацією і новий дитячий майданчик, який, безсумнівно, подобається дітворі. Капітально відремонтовано рухомий склад малої магістралі — тяговий і вагонів, а ще колійне господарство, пристрої СЦБ, касові зали. Якщо колір паровоза повернули до історичного чорно-білого, то інтер'єр шести пасажирських вагонів осучаснили за допомогою LED-освітлення, сучасних інформаційних моніторів і систем оповіщення пасажирів. Приємним подарунком для вихованців столичної дитячої залізниці стали капітально відремонтовані навчальні аудиторії з інтерактивними дошками і сучасними меблями, теплозберігаючими вікнами і дверима, оновлене приміщення локомотивного депо, а також повне зарежимлення території дитячої магістралі з введенням спеціальних пластикових карт для входу на службову територію. Київська дитяча залізниця стала рекордсменом світового рівня, маючи копію діючого залізничного вокзалу, якого немає на інших дитячих залізницях. Змінився й маршрут прямування: час маршруту складає 30 хвилин, а протяжність — 5,6 км.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

  • Локомотиви: паровоз Гр-336, тепловози ТУ7А-3192, ТУ7А-3197;
  • вагони:
    • пасажирські: 3 вагони «Pafawag», 8 вагонів ПВ-40;
    • вантажні: вагон-платформа, критий вагон;
  • вузькоколійна ручна дрезина.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

СЦБ і зв'язок:

  • автоблокування;
  • поїзний, станційний та диспетчерський радіозв'язок;
  • радіофікація станцій.

Штучні споруди:

  • Віадук (довжина 100 м, висота — 19,5 м);
  • 2 труби.

Навчально-виробнича робота[ред. | ред. код]

Для навчання юних залізничників на дитячій залізниці діє 4 навчальні аудиторії з інтерактивними дошками та комп'ютерами. На території локомотивного депо є діючі макети світлофорів, стрілочного переводу, переходу і переїзду, макети зчіпних пристроїв і ходової частини. Склад юних залізничників розділений на 6 змін. Кожною зміною керує майстер виробничого навчання (інструктор). На дитячій залізниці викладаються такі дисципліни:

  • Загальний курс залізниць
  • Колійне господарство
  • Локомотивне господарство
  • СЦБ і зв'язок
  • Управління процесами перевезень
  • Практичні роботи з організації руху поїзів по станції
  • Практичні роботи з організації маневрової роботи станції
  • Вагонне господарство
  • Організація пасажирських перевезень
  • Моделювання залізничного транспорту.

Крім майстрів виробничого навчання та штатних інструкторів, навчанням юних залізничників під час поїзної практики займаються відряджені інструктори — машиністи, електромеханік СЦБ.

Організація руху поїздів[ред. | ред. код]

Рух поїздів на дитячій залізниці проводиться: Червень, липень, серпень - з четверга по неділю;

Вересень, жовтень - по вихідним дням;

З грудня по січень: у вихідні, а під час канікул — щоденно.

Четвер, п'ятниця - з 10:30 до 17:10;

Субота, неділя - з 10:30 до 18:50.

Керівний та викладацький склад[ред. | ред. код]

  • Полях Вікторія Віталіївна — начальник залізниці
  • Абашидзе Аміран Джумберович — заступник начальника залізниці, керівник Ради юних залізничників
  • Степанюк Ангеліна Юріївна — старший майстер виробничого навчання, керівник 1 зміни
  • Бурдюженко Наталія Миколаївна - старший інструктор з безпеки руху, керівник 3 зміни, викладач дисципліни «Управління процесами перевезень»
  • Малиновська Анна Миколаївна — методист
  • Федоренко Тетяна Вікторівна — керівник 2 зміни, викладач дисципліни «Колійне господарство»
  • Сохань Валерій Олексійович — керівник 4 зміни, викладач дисципліни «Вагонне господарство»
  • Ганношин Анатолій Петрович — керівник 5 зміни, викладач дисципліни «Локомотивне господарство»
  • Гапонов Володимир Олегович — начальник станції "Київ-Пасажирський дитячий", інструктор з безпеки руху, викладач
  • Лапінська Алла Василівна  — начальник станції "Залізнична", інструктор з безпеки руху, викладач
  • Кириченко Олексій Миколайович  — інструктор з безпеки руху, викладач
  • Демченко Олена Сергіївна - начальник вокзалу станції "КИїв-Пасажирський дитячий"

Рада юних залізничників[ред. | ред. код]

Рада юних залізничників є керівним органом самоврядування дитячої залізниці, який стежить за роботою змін, проходженням практики та теоретичного навчання юними залізничниками, організовує заходи, приймає рішення пов'язані з роботою юних залізничників. Рада збирається серед найактивніших юних залізничників всіх змін дитячої залізниці. Рада розділяється на 5 секторів і керівництво.

Сектори Ради юних залізничників[ред. | ред. код]

  • Навчально-виробничий
  • Культурно-масовий
  • Інформаційний
  • Спортивний
  • Екологічний

Керівництво Ради юних залізничників[ред. | ред. код]

  • Голова Ради юних залізничників — Явтушенко Олександр
  • В.о. заступника Голови Ради юних залізничників — Кононенко Богдан
  • Секретар Ради юних залізничників — Обезюк Данило
  • Керівник Ради юних залізничників, заступник начальника залізниці — Абашидзе Аміран Джумберович

Керівництво секторів Ради юних залізничників[ред. | ред. код]

  • Голова навчально-виробничого сектора — Кононенко Богдан
  • Голова культурно-масового сектора — Міненко Андрій
  • Голова інформаційного сектора — Пономарьов Олег
  • Голова спортивного сектора — Юла Роман
  • Голова екологічного сектора — Чернишов Ілля

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]