Київська телевежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київська телевежа
Киевская телебашня.JPG
Київська телевежа
Інформація
50°28′16″ пн. ш. 30°27′12″ сх. д. / 50.471111111138775° пн. ш. 30.45333333336077786° сх. д. / 50.471111111138775; 30.45333333336077786Координати: 50°28′16″ пн. ш. 30°27′12″ сх. д. / 50.471111111138775° пн. ш. 30.45333333336077786° сх. д. / 50.471111111138775; 30.45333333336077786
Розташування Україна Україна, Київ, вул. Дорогожицька 10
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Статус збудовано
Початок будівництва 1968
Завершено 1973
Відкрито 1973
Використання Телевежа, радіовежа
Висота
Антена/Шпиль 380 м
Інше
Архітектор Віталій Шимановський
Власник Київська філія Концерну РРТ
Сторінка на SkyscraperPage 1541

CMNS: Київська телевежа у Вікісховищі

Ки́ївська телеве́жа — суцільнометалева просторова ґратована висотна споруда висотою 380 метрів[1] у Києві, побудована в 19681973 роках у Києві для трансляції радіо та телебачення. Найвища решітчаста вільностояча конструкція світу на момент спорудження[2] та найвища споруда України[3].

Розташування[ред. | ред. код]

Телевежа розташована у Шевченківському районі столиці, історичній місцевості Сирець біля Бабиного Яру, станції метро Дорогожичі, Лук'янівського меморіального комплексу.

Історія будівництва[ред. | ред. код]

Телевежа споруджена за проєктом київського інституту «УкрНДІпроектстальконструкція ім. Шимановського». Розроблена спершу для столиці СРСР Москви, у початковому варіанті проєкту вежа мала висоту близько 500 метрів. Київський проєкт у Москві було відхилено 1958 року через «естетичну невідповідність», а через декілька років, коли виникла потреба у власній київській телевежі, її проєкт був взятий майже у готовому вигляді, адже на замовлення радянської влади заплановану висоту вежі було зменшено до теперішніх 385 метрів[4][5].

Будівництво почалось 1968 року, 30 липня[6] 1973 башню було відкрито. Маса металоконструкцій вежі — 2700 т. Телевежа цілком складається зі сталевих труб різного діаметра. Нижня частина вежі (база) складається з чотирьох нахилених ґратованих опор, що підтримують призматичну ґратовану частину. У центральній частині вежі розташована вертикальна труба діаметром 4 метри. Вона слугує шахтою ліфту та плавно переходить в антенну частину. На вежі встановлено два ліфти, один з яких працює до позначки 200 метрів, а другий — 329 метрів. На позначках 80 і 200 метрів знаходяться дві технічні споруди.

Вигляд телевежі зблизька

Особливістю конструкції київської телевежі є те, що для монтажного з'єднання трубчатих елементів вежі не використовувалися болти чи заклепки. Усі монтажні з'єднання виконані шляхом електрозварювання. Будівництво вежі здійснювалося унікальним методом надбудови «з гори до низу»[4][2] без використання підіймальних кранів та ґвинтокрилів. Усі металоконструкції виготовлено в Українській РСР, проєктні, монтажні та будівельні роботи здійснені також силами радянських інженерів.

Перший директор Київського радіотелевізійного передавального центру (1972—2004) — Валеріан Олександрович Сидоренко (1932—2012).

Ракетний удар по вежі[ред. | ред. код]

Російський ракетний удар 1 березня 2022 року

1 березня 2022 року російські війська, що вторглися до України, випустили по структурах телевежі декілька ракет. Одна ракета влучила в апаратну на самій вежі, а інша — в трансформаторну підстанцію, яка живить вежу електроенергією[7]. Унаслідок обстрілу 5 осіб загинули (серед них —телеоператор Євген Сакун) та 5 осіб отримали поранення, а також після влучення деякий час не працювали всі українські телеканали[8]. В той же день трансляцію деяких каналів у регіонах вдалося відновити[9].

Антени[ред. | ред. код]

Висота антен вежі забезпечує для трьох 50-кіловатних передавачів метрового та дециметрового діапазонів передачу якісного телесигналу на відстань до 90-110 кілометрів. Цікаво, що безпосередньо під телевежею розташована так звана «мертва зона», прямий сигнал туди не потрапляє, тільки відбиті, і щоб «подивитися телевізор», потрібно шукати місце, де антена «зловить» сигнал[10].

Крім теле- і радіомовлення, з вежі здійснюється прийом-передача сигналів радіорелейних ліній (величезні «прожектори» без скла — це і є антени радіорелейного зв'язку). Також вежа забезпечує поліційний і митний зв'язок, зв'язок для Київенерго, ДАІ та багатьох інших відомств. З телевежі здійснюється і передача даних бездротового Інтернету. На телевежі немає антен мобільних операторів — для них величезна висота не потрібна[10].

Рекорди[ред. | ред. код]

  • Перша у світі суцільнометалева вежа.
  • Найвища споруда України.
  • Найвища вільна ґратована (решітчаста) телевежа у світі.
  • Друга найвища у Європі вежа після Останкінської телевежі (Москва, Росія).
  • Друга за висотою телевежа у світі на момент спорудження (1973 рік).
  • Десята за висотою телевежа у світі на 2012 рік.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Київська телевежа "Олівець" - найвища споруда України. kyiv-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 Січня 2021. Процитовано 15 грудня 2020. 
  2. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 18 Серпня 2016. Процитовано 18 Липня 2016. 
  3. Сторінка вежі на сайті SkyscraperPage.com SkyscraperPage.com — Kyiv TV Tower. Архів оригіналу за 11 Листопада 2012. Процитовано 10 Грудня 2008. 
  4. а б Викрадачі спокою наших осель. umoloda.kyiv.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 Березня 2022. Процитовано 2 березня 2022. 
  5. І. Мащенко, «Гулівери земних споруд» [Архівовано 30 травня 2012 у Archive.is], Дзеркало тижня, #16 (340) 21-27.04.2001
  6. Киевская телебашня стала приютом для соколов и стоит без единого болта. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018. 
  7. Орлова В. (1 березня 2022). Росіяни вдарили по телевежі у Києві: цілилися в апаратну з людьми (фото, відео). УНІАН. Архів оригіналу за 1 Березня 2022. Процитовано 1 Березня 2022. 
  8. Жертвою ракетного удару по Київській телевежі став телеоператор. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 Березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  9. Атака на телевежу: відновлено трансляцію частини телеканалів у регіонах. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 Березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  10. а б Дмитро Хилюк. Київська телевежа: вигадки і реальність [Архівовано 22 травня 2012 у Wayback Machine.] for-ua.com. Перевірено 6 травня 2012.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]