Київське водосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


водосховище і географічний об'єкт
Київське водосховище
Kiev Reservoir Girl Sails Optimist Dinghy.jpg
Київське водосховище у березні
50°54′23″ пн. ш. 30°29′58″ сх. д. / 50.90638888891677283° пн. ш. 30.49944444447177716° сх. д. / 50.90638888891677283; 30.49944444447177716Координати: 50°54′23″ пн. ш. 30°29′58″ сх. д. / 50.90638888891677283° пн. ш. 30.49944444447177716° сх. д. / 50.90638888891677283; 30.49944444447177716
Країна Flag of Ukraine.svg Україна і Flag of Belarus.svg Білорусь
Розташування Україна Україна
* Київська область
* Чернігівська область
Білорусь Білорусь
Річка Дніпро
Висота над р. м. 99 м
Довжина 110 км
Ширина 12 км
Площа 922 км²
Об'єм 3,7 км³
Найбільша глибина 15 м
Середня глибина 4,1 м
Басейн басейн Дніпра
Вливаються Дніпро, Прип'ять, Тетерів, Ірпінь
Виливається Днiпро
Гребля Київська ГЕС
Landsat Kiev Water Reservoir1.JPG
Київське водосховище. Карта розташування: Україна
Київське водосховище
Київське водосховище
Київське водосховище (Україна)
Київське водосховище. Карта розташування: Київська область
Київське водосховище
Київське водосховище
Київське водосховище (Київська область)
CMNS: Київське водосховище у Вікісховищі

Ки́ївське водосхо́вище, Київське море — одне з шести великих водосховищ у каскаді на річці Дніпро в межах Київської та Чернігівської областей України. Найвище за течією дніпровське водосховище.

Характеристика[ред. | ред. код]

Водосховище було створене в 1964-1966 роках і стало передостаннім з шести великих водосховищ на Дніпрі. Найбільша його ширина становить 12 км. Греблю розмістили на верхній ділянці Дніпра вище Києва в районі міста Вишгород. Воно розташоване по Дніпру - від Вишгорода до с. Дніпрова, по Прип'яті - від гирла до м Чорнобиля і по Тетереви - від гирла до с. Богдани. Площа водосховища перевищує 922 км, довжина - близько 110 км, найбільша ширина - 12 км, в деяких місцях - до 3 км. Найбільші глибини (до 15 м) знаходяться у греблі, середня глибина (4,1 м) і мілководді (до 2 м) займають майже половину всієї площі водосховища.

Різниця в висоті використовується Київської гідроелектростанцією для отримання електроенергії.

Опис[ред. | ред. код]

Водосховище утворено греблею Київської ГЕС. Заповнено у 1964-1966 роках.

Проєктні характеристики:

  • нормальний підпірний рівень — 103,0 м,
  • рівень мертвого об'єму — 101,5 м,
  • площа за умов НПР — 922 км²,
  • об'єм — 3,73 км³, довжина — 110 км,
  • найбільша ширина — 20 км.

Унаслідок замулення і заростання (передусім зони виклинювання) сучасна площа зменшилася до 824 км², довжина — до 96 км.[1]

Водосховище має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води — до 1,5 м.

Мінералізація води протягом року коливається в межах 196—374 мг/дм³.[2]

У водосховище впадають річки:

Створення водосховища покращило умови судноплавства. Використовується як регулятор стоку, для гідроенергетики, судноплавства, рибного господарства, рекреації.

Територію Київського водосховища можна розділити на кілька ділянок, кожен з яких має специфічні риси. Так, дніпровське плесо, що знаходиться вздовж русла Дніпра вище злиття Дніпра і Прип'яті, дуже мілководне. Це властиво і прип'ятському плесу, що тягнеться уздовж русла Прип'яті вище її гирла. Верхні, або руслові, частини даних плес - річки з дещо уповільненою течією і підвищеним рівнем води. За своїми особливостями вони мало відрізняються від ділянок Дніпра і Прип'яті, розташованих вище зони водосховища.

Нижні, розширені частини плес мають озероподібний характер. Їх мілководні ділянки (до 3 м) рясно заростають рослинністю і водоростями. Води прип'ятського плеса відрізняються від вод дніпровського кольором в зв'язку з підвищеним вмістом гумінових речовин. Тетерівськее плесо також мілководне. Але вплив вод Тетерева на водний режим, а також рослинний і тваринний світ водосховища менш відчутно, ніж Дніпра та Прип'яті. Це обумовлено різною наповненістю цих річок. З водами Тетерева в водосховище вноситься певна кількість речовин органічного походження з побутових і промислових стоків, що викликають «цвітіння» води.

Основне плесо водосховища, що знаходиться нижче місця злиття Дніпра з Прип'яттю, можна розділити на три частини. Нижньою межею верхньої частини основного плеса є с. Страхолісся. Тут мілководдя глибиною до 3 м займають майже 3/4 всієї площі. Вони рясно заростають рослинністю і нитчастими водоростями. Ця частина основного плеса знаходиться під великим впливом верхніх Дніпровського і Прип'ятського плес. Ось чому багато властивостей води по лівій стороні схожі з властивостями дніпровських, а по правій - прип'ятських вод.

Нижньою межею середньої частини основного плеса є Рудня-Толокунська. Ділянка глибоководна. Площі з глибинами до 3 м становлять трохи більше 1/3 площі. Властивості води залежать від змішування вод верхньої частини основного і Тетерівського плес.

Нижня частина основного плеса, що тягнеться від с. Рудня-Толокунська до греблі, найбільш глибоководна. Мілководдя становлять незначну частину, тому рослинність розвивається слабо.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Протягом року рівень води водосховища змінюється. Він знижується з січня до середини березня, потім в результаті надходження паводкових вод підвищується до середини квітня, після чого знову падає протягом квітня-червня. Його підвищення спостерігається лише на початку зими, що обумовлено осінніми дощами, а потім рівень води знову знижується.

Залежно від режиму рівнів у водосховищі розрізняють осушувану зону і зону постійного затоплення. В межах осушуваної зони виділяють дві підзони.

  • Підзона тимчасового затоплення виражена тільки у верхній частині водосховища. Вона затоплюється з середини березня до кінця червня. На її території розвивається лугова рослинність.
  • Підзона тимчасового осушення розташована нижче попередньої. Ці території звільняються від води тільки на початку вересня, в зв'язку з осіннім зниженням її рівня. Вони заростають переважно земноводною рослинністю.

Водообмін водосховища здійснюється 9-12 разів на рік і залежить від обсягу води, що надходить з Дніпра і Прип'яті. В період паводку (квітень-травень) водосховище мало відрізняється від річки. Лише з встановленням річної межені в Дніпрі (кінець червня-липень) проточність водосховища знижується, воно приймає озероподібни1й вигляд. Швидкість водообміну в червні-липні впливає на розвиток «цвітіння» води: при гарній проточності в поєднанні з невеликою похибкою водної маси і з деякими іншими факторами «цвітіння» води розвивається в меншій мірі, ніж при слабкій проточності і більшого прогрівання води. Характерною особливістю Київського водосховища, розташованого вище всіх інших дніпровських водосховищ, є те, що навесні виникає велика різниця рівнів між верхньою частиною водосховища і його основним плесом, яка може досягати 1,5-2 м. Влітку вода прогрівається до +20-24 ° C. Крижаний покрив встановлюється в грудні-січні і тримається до середини або кінця березня.

Затоплені населені пункти[ред. | ред. код]

При заповненні водосховища було затоплено багато сіл, переважно на лівому березі: Старосілля, Сваром'я, Ошитки, Тарасовичі, Чернин, Новосілки-на-Дніпрі, Окунінове, Новий Глибів, Старий Глибів, Бірки та декілька сіл — на правому березі: Борки, Толокунська Рудня, Ротичи, Домонтова.

Проблеми та заходи безпеки[ред. | ред. код]

Постійний контроль за станом безпеки греблі водосховища та гідроелектростанції здійснюють Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

Панорама водосховища[ред. | ред. код]

Панорама Київського водосховища та гідроелектростанції

Галерея[ред. | ред. код]

Київське водосховище

|Kiev Reservoir.jpg |DSC06393-Дніпро у Вишгороді.JPG |17-07-03-Ки́ївське водосхо́вище RR74568.jpg

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. І. Вишневський; С. А. Шевчук; А. Є. Бондар; І. А. Шевченко (2017). Сучасна площа дніпровських водосховищ. Український журнал дистанційного зондування Землі (14). с. 4—11. 
  2. Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]