Київське дворянське зібрання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київське дворянське зібрання
рос. Киевское дворянское собрание
будівля київських дворянських зборів
будівля київських дворянських зборів
50°27′02″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.45056° пн. ш. 30.52444° сх. д. / 50.45056; 30.52444Координати: 50°27′02″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.45056° пн. ш. 30.52444° сх. д. / 50.45056; 30.52444
Країна Прапор Російської імперіїУРСРУкраїна
Місто Київ
Місце споруди Будинок профспілок України
Тип будівлі адміністративна споруда
Стиль класицизм
Автор проекту Беретті Олександр
Будівельник поміщик Маврикій Понятовський
Дата заснування 1795
Дата будівництва 1851
Стан не відновлен

Київське дворянське зібрання. Карта розташування: Київ
Київське дворянське зібрання
Київське дворянське зібрання
Київське дворянське зібрання (Київ)
Київське дворянське зібрання у Вікісховищі?

Київське дворянське зібрання, київські дворянські збори, КДЗ (рос. Киевское дворянское собрание, КДС) — втрачена історична будівля в Києві, побудована в 1851 році за архітектурним проектом Олександра Беретті в Російській імперії й зруйнована в 1976 році в УРСР. А також це була монархічна організація, котра дала цю назву споруді: дворянське зібрання Київщини, що утворилося після окупації Росією Київського воєводства. Ліквідація саме київського дворянського зібрання відбулося після оприлюднення Декрету Всеросійського ЦВК та РНК «Про знищення станів і цивільних чинів» 23(10) листопада 1917 року, з утворенням СРСР.

Історія[ред. | ред. код]

« Будинок цей являв собою в середині ХІХ ст. наглухо забиту безлюдну споруду. Як це вийшло? Будинок будував польський магнат Понятовський. Цьому вельможі якийсь ксьондз навіяв, що із завершенням споруди він помре. Переляканий вельможа припинив спорудження свого палацу, забив вікна й двері, а будинок перетворив на таку легендарну будівлю. Наприкінці 1850-х років з цього будинку зняли темну легенду, оживили його, відкрили вікна та двері. Тут була влаштована художня виставка. »


Перший поверх будівлі здавався різним користувачам, у тому числі і під крамниці[1].

  • У 1861 р. ця будівля була продана польським магнатом Ламбертом Понятовським Київському губернському дворянству під місце зборів (за дуже солідну суму)[2]. Знаходилася споруда на території садиби площею 703 кв. сажнів (близько 1500 м²). Однією стороною садиба виходила на Хрещатик, а іншою — на Хрещатицьку площу. На цій ділянці Беретті-син побудував будинок для дворянського зібрання. На гравюрах середини XIX ст. у районі Думської площі Києва були дві перші кам'яні будівлі центру сучасного Києва — Інституту шляхетних дівчат побудований за проектом Вікентія Беретті (батька) і Дворянське зібрання — проект Олександра Беретті (сина). Київське дворянське зібрання було шефом Київського дворянського училища. Бюджет губернського дворянського зібрання формувався з коштів самих дворян. Держава в цьому участі не брала. Тим не менш, дворянське зібрання для міських потреб зводило й утримувало «на свій кошт» навчальні заклади, громадські будівлі, храми, палаци, прибуткові будинки, особисті особняки, створювало різні комітети та інші приватні благодійні організації.
« На поважний лист Вашої Високоповажності маю честь відповісти, що для мене завжди буде приємно і вельми приємно сприяти всіма залежними від мене засобами виконанню всіх корисних для цього краю приречень, що знаменують управління Вашої Високоповажності. Поспішаю повідомити, що для приміщення в Києві Публічної Бібліотеки, на думку мою, здавалися б найзручніші в будівлі Дворянського будинку три кімнати, з яких дві крайні на Хрещатицькій вулиці, що з'єднуються між собою, кожна довжиною в 12, шириною в 9 аршин, з особливими входами з вулиці, і третя суміжна з ними ж кімната довжиною в 12, шириною в 4,5 аршини (1 аршин - 71 см). Якби згодом з розширенням Бібліотеки знадобилося більше приміщення, то можна буде додати четверту кімнату з двору, довжиною в 13, шириною в 12 аршин. Вугільні ж дві кімнати, зайняті під крамниці, незручні тому, що їх лишень дві і вони за розміром набагато менше перших. На початку січня 1865 р. зазначені три кімнати я постараюся за свій рахунок очистити, підлоги, двері, вікна пофарбувати і стіни обклеїти шпалерами, а також зобов'язуюсь поставити 11/2 сажні дров на опалення Бібліотеки. »
  • У 1888 р. «Будинок Дворянського Зібрання» значиться під номером 42 на «Старокиївській ділянці»[4].
  • Після 1917 р. — в ньому розміщувалася військова комендатура, друкарня, різні установи, офіси близько двох десятків комерційних організацій. Архів Київського дворянського зібрання вимушено деякий час зберігався в сім'ї Порай-Кошиць, який конфіскував НКВС.
  • 24 грудня 1991 р. — відродження Київського дворянського зібрання як монархічної організації почалося в другій половині 1990 року, коли в московських газетах стали з'являтися повідомлення про створення Союзу нащадків російського дворянства в РРФСР. Тон цих публікацій повсюдно був глузливим, іронічним і навіть знущальним з приводу «екзотичної» події періоду розпаду СРСР. А в Україні висловлювалися припущення як про п'яту колону Росії. Але через рік доктор медичних наук, потомствений дворянин Юрій Миколайович Квітницький-Рижов почав збирати навколо себе в м. Києві нащадків відомих і не дуже відомих дворянських родів. Вони зібралися і створили організаційний комітет для відтворення Київського Дворянського Зібрання. Це були люди, котрі зберегли дворянську самосвідомість, віру предків в умовах терору, репресій, дискримінації та еміграції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ковалинский Виталий, "Еженедельник 2000 — «Как киевлян читать приучали» (рос.)
  2. Недвижимость Украины — ПЛОЩАДЬ НЕЗАВИСИМОСТИ (рос.)
  3. Національна парламентська бібліотека України (укр.)
  4. «Київ тепер і колись» (репринтное изд. 1888 г. М. М. Захарченко), изд. ПВП «Задруга», г. Киев, 2006 г. ISBN 966-8282-95-7
  5. с. 187–188, 446, 512–513, табл. XIV (№ 3), «Киев (энциклопедический справочник)», под ред. А. В. Кудрицкого, гл. ред. УСЭ, изд. 3-е (доп.), г. Киев, 1986 г.
  6. А. П. Корелин, «Дворянское собрание» (рос.)
  7. Киевское дворянское собрание (рос.)
  8. Голубая кровь: Киевскому дворянскому собранию исполняется 15 лет (рос.)
  9. Киевское Дворянское Собрание-история создания (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. «Київ тепер і колись» (репринтное изд. 1888 г. М. М. Захарченко), изд. ПВП «Задруга», г. Киев, 2006 г. ISBN 966-8282-95-7
  2. «Київ (Погляд через століття)», фотопутівник, Павло Позняк і Сергій П'ятериков, вид. «Мистецтво», м. Київ, 1998 р. (укр.)
  3. «Устав Киевского дворянского собрания (Историко-архивные материалы XIX века)», 1872 г., 22 страницы. (рос.)
  4. с. 187–188, 446, 512–513, табл. XIV (№ 3), «Киев (энциклопедический справочник)», под ред. А. В. Кудрицкого, гл. ред. УСЭ, изд. 3-е (доп.), г. Киев, 1986 г. (рос.)
  5. Дворянство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]