Київський академічний Молодий театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський академічний Молодий театр
Київський академічний Молодий театр, листопад 2009
Київський академічний Молодий театр, листопад 2009

50°26′53″ пн. ш. 30°31′01″ сх. д. / 50.44828889000000061° пн. ш. 30.517091669999999226° сх. д. / 50.44828889000000061; 30.517091669999999226Координати: 50°26′53″ пн. ш. 30°31′01″ сх. д. / 50.44828889000000061° пн. ш. 30.517091669999999226° сх. д. / 50.44828889000000061; 30.517091669999999226
Країна Україна Україна
Місто
Адреса
вул. Прорізна, 17
Тип театр, Трупа
Статус академічний
Відкрито 26 квітня 1980
Колишні назви Київський молодіжний театр
Керівництво Художній керівник театру Андрій Білоус
molodyytheatre.com

CMNS: Київський академічний Молодий театр на Вікісховищі

Ки́ївський академі́чний Молоди́й теа́тр — театральний колектив, що працює у Києві з моменту заснування у 1979 році. Із 1985 по сьогоднішній день театр займає особняк по вулиці Прорізній, будинок 17, в якому у різні роки розташовувалися прибутковий будинок, офіцерський клуб, Молодий театр (Леся Курбаса), кінотеатр «Комсомолець України».

Історія театру[ред. | ред. код]

Восени 1978 року на ХХІІІ з'їзді ЛКСМУ (Ленінський комуністичний союз молоді України) Володимир Щербицький виступає з промовою, в якій зазначає, що Києву необхідний молодіжний театр. У 1979 році вийшов наказ Міністерства культури УРСР про створення Молодіжного театру. Отже, феномен київського Молодого театру полягає в тому, що його було організовано згори, тобто не студійним порядком, як був організований, наприклад, «Совремєннік» у Москві чи Молодіжний театр у Чернігові, а саме за директивою згори[1].

Днем народження театру вважається 14 грудня 1979 року, коли відбулись перші збори трупи театру. Перша вистава Молодіжного театру відбулась 26 квітня 1980 року — це був спектакль «… З весною я до тебе повернусь!». У 1995 році відбулась зміна назви театру на Молодий театр — данина пам'яті видатному українському режисеру-реформатору Лесю Курбасу, який у 20-х роках XX століття заснував «Молодий театр», який до того ж працював у цьому самому приміщенні на Прорізній, 17. Спочатку вистави Молодіжного театру гралися у БК «Метробуд» (вул. Прорізна, 8). Через 6 років Молодіжний театр переїхав у будинок на вулиці Прорізна 17, а в 1995 році театр отримав назву Молодий.

За роки існування театру неодноразово змінювалися і керівники. Серед них Олександр Заболотний, Микола Мерзлікін, Володимир Оглоблін, Валентин Козьменко-Делінде.  Особливе місце серед його очільників посідає Віктор Шулаков, створивши «За двома зайцями» Михайла Старицького і «Сватання на Гончарівці», що стали візитівкою Молодого. Остання вистава й досі у діючому репертуарі театру, попри понад 30-літній вік. За цей час її зіграли більше 550 разів.

Завдяки Лесеві Танюку відбулося переселення Молодіжного до нинішньої споруди та присвоєння назви Молодий. Він також здійснив постановку низки вистав, серед яких славнозвісний  «Революційний етюд».

Рік 1996—2012. Театр очолює Станіслав Мойсеєв. Серед найвідоміших його постановок — «Дон Жун» Мольєра, «РЕхуВІлійЗОР» за Гоголем та Кулішем, «Четверта сестра» Гловацького, «Московіада» Андруховича, «Дядя Ваня» Чехова. Яскраві роботи швидко набули слави режисерові та театру. Завдяки політиці Мойсеєва, театр активно реформувався, суттєво оновився репертуар, на постановки стали запрошувати в тому числі і зарубіжних режисерів, налагоджувати зв'язки з театрами інших країн. «Молодий театр» бере активну участь в різних фестивалях в Україні та за кордоном. У 2012 році Станіслав Мойсеєв йде на пост художнього керівника театру ім. Франко. Підсумком 15-річного керівництва театром Станіславом Мойсеєвим називають зібраний гідний колектив і забезпечений цікавий репертуар.

З 2012 року художній керівник театру — Андрій Білоус. На цю позицію він переходить, будучи режисером театру драми і комедії. Молодий режисер збільшує кількість прем'єр до 10-ти за сезон, активно реалізує підтримку нового покоління режисерів, істотно реконструює будівлю театру, запускає потужний механізм гастрольної та фестивальної діяльності. Репертуар театру розширюється десятками вистав молодих режисерів на різних сценах «Молодого театру». Крім основної та камерної сцен, в 2014-му відкривається мікросцена для режисерських і акторських дебютів.

У 2014 році «Молодий театр» стає членом Європейської театральної конвенції, приймає участь в міжнародних проектах, налагоджує комунікації з європейськими театрами та режисерами. Співпрацює з відомими письменниками, драматургами, композиторами, художниками: письменники Олександр Ірванець, Юрій Андрухович, театральні художники Сергій Маслобойщиков, Андрій Александров-Дочевський, художник Олександр Войтович з арт-проектом Salome і не тільки… Вистави відрізняються різними стилями, формою та тематикою. В репертуарі класична і сучасна драматургія Карпенко-Карого, Бекета, Платонова, Гловацького, Сарояна, Шиллера, Шмітта, Чехова, МакДони та інших.

Перший склад трупи[ред. | ред. код]

У жовтні-листопаді 1979 року був проведений конкурсний відбір, у результаті якого до штату театру було зараховано таких акторів: Валерій Алексієнко, Світлана Бочарова, Алла Бурлюк, Володимир Волков, Микола Вороненко, Ярослав Гаврилюк, Григорій Гладій, Ярослав Гранко, Зоя Грищенко, Людмила Дементьєва, Наталя Заболотна, Володимир Кот, Микола Коржев, Ірина Кравченко, Валерій Легін, Валентин Макаренко, Олександр Недбайло, Олег Примогенов, Галина Стефанова, Світлана Телеглова, Людмила Ткаченко, Ярослав Чорненький, Валерій Шевченко, Валерій Шептекіта, Ігор Щербак.

Згодом (у першому сезоні театру) до трупи приєднались: Вікторія Авдєєнко, Сергій Джигурда, Олена Кривда, Маргарита Ніколаєва, Раїса Недашківська, Анатолій Петров, Тетяна Печонкіна, Луіза Филимонова, Оксана Швець, Тамара Яценко.

Персоналії театру[ред. | ред. код]

Художні керівники[ред. | ред. код]

Керівниками театру у різні роки були: Олександр Заболотний (1979—1981), Віктор Шулаков (1981—1983, 1990—1994), Микола Мерзлікін (1983—1986), Лесь Танюк (1986—1988), Володимир Оглоблін (1988—1990), Валентин Козьменко-Делінде (1994—1996), Станіслав Мойсеєв (1996—2012). З 2012 року художній керівник театру Андрій Білоус.

Трупа театру[ред. | ред. код]

У різний час в театрі працювали багато відомих і популярних акторів та режисерів, серед яких нині задіяні (за алфавітом, в дужках вказані дати служби в театрі):

Репертуар театру[ред. | ред. код]

  • 1980 — «…З весною я до тебе повернусь!» О. Казанцева (переклад Надії Гордієнко-Андріанової); режисер Олександр Заболотний
  • 1980 — «За двомя зайцями[ru]» М. Старицького; режисер Віктор Шулаков
  • 1981 — «Стійкий принц» П. Кальдерона; режисер Марк Нестантинер
  • 1989 — «Пригвождені» В. Винниченко; режисер Володимир Оглоблін
  • 1997 — «Дон Жун» Мольєра; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 1998 — «Синій автомобіль[ru]» (моновистава) Я. Стельмаха; режисер Ігор Славінський
  • 1999 — «РЕхуВІлійЗОР» М. Гоголя та П. Кулішем; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2000 — «Севільскі заручини» Р. Шерідана; режисер Євген Курман
  • 2000 — «Трагедія Гамлета, принца датского» В. Шекспіра; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2000 — «Русалонька» Л. Разумовської за Г. Андерсеном; режисер — Євген Курман
  • 2001 — «Гедда Габлер» Г. Ібсена; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2001 — «Лев і Левиця» Ірени Коваль; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2001 — «Стальна воля» М. Курочкина; режисер Дмитрий Богомазов
  • 2002 — «Любофф!» Мери Шизгал; режисер Тарас Криворученко
  • 2002 — «Хоровод любові» А. Шніцлера; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2003 — «Дядя Ваня» А. Чехова; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2004 — «Маринований аристократ» Ірени Коваль; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2005 — «В моїм завершенні — початок мій…» Ф. Шиллера; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2006 — «Московіада» Ю. Андруховича; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2007 — «Четверта сестра» Я. Гловацького; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2007 — «Empty Trash» (Спалюємо сміття) Т. Иващенко; режисер Юрій Одинокий
  • 2007 — «Голубка» Ж. Ануя; режисер Андрій Бакіров
  • 2007 — «Звичайна історія» М. Ладо; режисер Тарас Криворученко
  • 2008 — «Конотопська відьма» Богдана Жолдака за мотивами повісті Г. Квітка-Основ'яненко; режисер Микола Яремків
  • 2009 — «Торчалов» Микити Воронова; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2010 — «Доки мама не прийшла» Ремі Де Воса; режисер Крістоф Фьотріє
  • 2010 — «Інкрустації» Л. Костенко; режисер Олена Шапаренко
  • 2010 — «Сатісфакція» за п'єсою В. Шекспіра «Венеційський купець»; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2011 — «Той, та та інші» Іштвана Еркеня; режисер Бела Меро
  • 2012 — «Любовні листи Сталіну» Хуана Майорга; режисер Станіслав Мойсеєв
  • 2012 — «Афінські вечери» П. Гладиліна; режисер Ігор Славінський
  • 2013 — «Гоголь-моголь з двох яєць» М. Ердмана; режисер Олександра Меркулова
  • 2013 — «Загадкові варіації» Е. Шмітта; режисер Андрій Білоус
  • 2013 — «Ангельська комедія» за мотивами п'єси «Фердинандо» А. Ручелло; режисер Лев Сомов
  • 2014 — «Чекаючи на Ґодо» С. Бекет; режисер Ала Заманська
  • 2014 — «Підступність і кохання» Ф. Шиллера; режисер Андрій Білоус
  • 2014 — «В чьому диво, тьотя?» Надії Симчич; режисср Катерина Лобода
  • 2014 — «Потрібні брехуни!» за п'єсою «Мсьє Амількар, або людина, яка платить» Іва Жаміака; режисер Стас Жирков
  • 2014 — «Розпуста змії» А. Уеда; режисер Ірина Пастущак (мікросцена)
  • 2015 — «Сталкери» за п'єсою «На початку і наприкінці часів» П. Ар'є; режисер Стас Жирков
  • 2015 — «Фрекен Жюлі» А. Стріндберг; режисер Сергій Корнієнко (мікросцена)
  • 2015 — «Однорукий» по пьесе «Руковтинання в Спокані» М. Макдони; режисер Андрій Білоус
  • 2016 — «Піаніст» В. Леванова; режисер Валерія Городецька (мікросцена)
  • 2016 — «[[|Лихо з розуму|Горе з розуму]]» О. Грибоєдова; режисер Андрій Білоус
  • 2016 — «Попіл» І. Мераса; режисер Олександра Меркулова (мікросцена)
  • 2017 — «Саша, винеси сміття» Н. Ворожбит; режисер Тамара Трунова (мікросцена)
  • 2017 — «Різанина» Я. Рези; режисер Влада Бєлозоренко
  • 2018 — «Insenso» Дімитріса Димитриадіса; режисер Еммануїл Куцуреліс (Греція) (мікросцена)
  • 2018 — «Брехня» В. Винниченка; режисер Наталья Сиваненко (мікросцена)
  • 2018 — «Нічь Гельвера. Сволота» І. Вилквіста; режисер Андрій Білоус (мікросцена)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]