Київський вантажний тролейбус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київський вантажний тролейбус
KTG-1 in Lviv, Ukraine.jpg
Виробництво
Проект, р. 1976
Випуск, роки 1975 — 1993
Екземпляри, шт 719
Характеристики маси
Швидкісні характеристики
Місткість
Нормальна місткість
(5 чоловік/м²)
2-8
Повна місткість
(8 чоловік/м²)
9-10
Габаритні розміри
Довжина, мм 8-9.5 м
Ширина по молдінгу, мм 2340
Висота по даху, мм 670
Двигун
Потужність, кВт 110 (електродвигун)
Напруга і ізоляція

Ки́ївський ванта́жний троле́йбус (КТГ) — марка вантажних тролейбусів (тролейвозів), що вироблялися на Київському заводі електротранспорту у 19781993 роках[1]. Усього виготовлено понад 719 машин КТГ різних модифікацій, що використовуються у 80 містах пострадянського простору[2], близько 140 із них перебувають на території України, хоча більшість із них списано: нині не працюють через значну застарілість, серйозні технічні проблеми або непотрібність[3].

Історія[ред.ред. код]

Проект випуску вантажних тролейбусів у Києві відносять приблизно до 1972 року[1]. Прикладом послугував Ярославський моторний завод, що свого часу випускав тролейбуси марки «ЯТБ вантажний» із кузовами закритого вагонного типу та, в одній з модифікацій, із відкритим кузовом[4].

Серійно тролейбуси КТГ почали випускатися з 1975 року, набувши найбільшої популярності у містах Радянського Союзу, таких як Москва (нині 24 машини), Чебоксари, Алмати, Київ, Донецьк. Протягом 1980-х були створені нові моделі — КТГ-2 (1980[5]), КТГ-4 (1982[6]) та КТГ-6 (1984), призначені для поливу автошляхів водою, вантажних цілей, ремонту доріг, контактних мереж або несправних пасажирських тролейбусів.

З 1990-х років виробництво КТГ припиняється через непотрібність цих машин і їх застарілість. Додатковою причиною припинення виробництва стала і заміна вантажних тролейбусів вантажівками техобслуговування, які вільніше пересувалися, не були обмежені контактними мережами. А в 2000-них роках КТГ використовуються епізодично: часто списуються через застарілість (деяким з них понад 30 років), або простоюють у тролейбусних депо, зрідка виїжджаючи на виклик.

Моделі та модифікації КТГ[ред.ред. код]

КТГ-1[ред.ред. код]

Докладніше: КТГ-1

Це 9-метровий вантажний тролейбус із кузовом фургонного типу, що випускався на Київському заводі електротранспорту у 19751991 роках. За основу кузова взято кузов тролейбуса ЗІУ-9[7].

Основним його призначенням було надання технічної допомоги зламаним пасажирським тролейбусам, проте він міг виконувати і простіші функції — наприклад, бути складом для продуктів харчування або підвозити легкі товари до магазинів.

Як і більшість вантажних тролейбусів, ця модель має як електромотор, так і дизельний двигун. Він починає працювати при значному відхиленні від контактних мереж або при їхній відсутності. У цього тролейбуса доволі довгі штанги (тролеї) — до 7 метрів, а максимальне відхилення від контактної мережі становить 5—7 метрів.

Кабіна водія повністю відокремлена від салону, у ній є два сидіння та невеликий багажний відсік для ремонтного обладнання. Панель приладів невелика. На ній встановлено спідометр (остання позначка на ньому — «60 км/год»), вольтметр робочої напруги, ввімкнення/вимкнення фар, перемикач повороту і кнопка очищення скла склоочисниками. Двері відчиняються вручну. У салоні розміщені дві секції сидінь для робітників і пасажирів, одночасно тут може перебувати до 8 чоловік. Також тут зазвичай зберігається обладнання для ремонту. У кабіну з салону ведуть розсувні ручні двері. Двері назовні розташовані з лівого боку тролейбуса (вони вмонтовані для вивантаження великогабаритного обладнання). З лівого боку розташовано також паливний бак. Його місткість — 150 літрів. Максимальна швидкість тролейбуса — 53 км/год.[8]

Часто такі тролейбуси розфарбовувалися як стандарті технічні машини — у яскраві жовтий і червоний кольори. Тролейбус має лише 8 габаритних вогнів — дві фари середньої потужності спереду і 6 фар ззаду.

Робоча напруга  — 600 вольт.

Станом на 2016 рік в Україні таких тролейбусів КТГ-1 40 штук, але більша частина таких тролейбусів розкомплектована або у неробочому стані.

КТГ-2[ред.ред. код]

Докладніше: КТГ-2

Вироблявся на Київському заводі електротранспорту у 19801993 роках[9]. Має відкритий кузов напівфургонного типу (така конструкція призначена для перевезення негабаритних і довгих вантажів, наприклад, дощок, дверей). Ці машини непридатні для зберігання продуктів харчування.

Тролейбус КТГ-2 з демонтованими штангами. Брянськ, 2005 рік.

Найчастіше КТГ-2 використовуються для буксування на жорсткому зчепленні пасажирських тролейбусів і мають більшу швидкість пересування, ніж КТГ-1 — 55-60 км/год.

Окрім відкритого кузова, КТГ-2 майже нічим не відрізняється за технічними характеристиками від попередника КТГ-1. Довжина тролейбуса — 9,2 м, ширина — 2,3 м, висота — 3,1 м. Штанги тролейбуса стали довшими, ніж у КТГ-1 через кріплення їх до кабіни. Їхня довжина сягає до 10 метрів. Тролейбус також має дизельний двигун, при роботі якого розвиває швидкість до 70 км/год . Витрати палива становлять 40 літрів на 100 кілометрів.

В Україні 37 таких тролейбусів, із них 21 — списаний[10]. Найбільше тролейбусів КТГ-2 було у Вінниці та у Донецьку — по 5. У Вінниці усі 5 списано, у Донецьку 4 перебувають у робочому стані[10]. КТГ-2 також розповсюджені у містах Росії: Москві, Санкт-Петербурзі, Орлі, Саратові, Брянську, Пермі, Таганрозі, Воронежі, Чебоксарах[10].

До міста Йошкар-Оли тролейбус КТГ-2 випуску 1986 року був поставлений під номером «ТГ № 14», проте тривалий час не використовувався[11]. Потім йому обрізали штанги і зробили з нього звичайну відкриту вантажівку і надали автомобільний номер. Тролейбус-вантажівка мав сильно деградовану підвіску і низьку швидкість, через що отримав прізвисько «колоша». Згодом воно перейшло і на інші КТГ-2. Нині він і досі курсує містом, бував у Новочебоксарську та Нижньому Новгороді[12].

КТГ-4[ред.ред. код]

Докладніше: КТГ-4

Випускався на Київському заводі електротранспорту у 19821992 роках[13]. Це перший з КТГ, що має відкриті та великі вікна, він розрахований для перевезення дев'яти пасажирів. Сидіння розташовані так, як і у пасажирському автобусі. Машина не обладнана для перевезення стоячих пасажирів. Кабіна водія не відокремлена від салону. Тролейбус не розрахований на перевезення вантажів. Його функції — працювати як рухома їдальня або магазин для робітників. КТГ-4 став мобільнішим і швидшим за попередників — він витрачає менше палива у режимі роботи на дизельному двигуні; його максимальна швидкість на контактних мережах — 60 км/год, у дизельному режимі — 70 км/год. Ці тролейбуси також використовуються для зберігання продуктів у холодильниках і підігріву їжі на портативній плиті (яку при потребі можна виносити назовні).

В Україні тепер 5 тролейбусів КТГ-4, з яких 1 списано[14]. 1 тролейбус перебуває у Мінську[14].

КТГ-6[ред.ред. код]

Докладніше: КТГ-6
КТГ-6 у депо, Одеса, травень 2008 року.

Випускався у 19841993 роках на Київському заводі електротранспорту.

Основна функція цього тролейбуса — поливати автошляхи водою, адже ця модель обладнана під поливомийну. Також застосовується як тролейбус техдопомоги і буксирувальник[15]. Тролейбус має двомісний оновлений салон (зокрема, оновлені крісла водія і пасажирів) і бак для води приблизно на 1000 літрів. Має ЛАЗівський кулер «Bosch». Максимальна швидкість у режимі електромотору — 55 км/год, у режимі на дизельному двигуні — 70 км/год.

Такі тролейбуси серійно не випускалися, і єдині зразки даної моделі працюють у Одесі під номерами ПМТ-1 і ПМТ-2 (акр. Поливомийний тролейбус).[16]. Одна модель КТГ-6 перебуває у Вінниці у непрацюючому стані під порядковим номером  «ПМТ».

Інші модифікації КТГ[ред.ред. код]

  • КТГ-5 — вантажний тролейбус техдопомоги та технічного огляду контактних мереж, за конструкцією подібний до КТГ-1. Пофарбований у «технічні» кольори, іноді на ньому написано «Техдопомога».
  • КТГ-7 — вантажний тролейбус, зроблений за принципом сідельного тягача, серійно не вироблявся. Один, списаний, перебуває у Львові.
  • КТГ-8 — тролейвоз-рефрижератор.
  • КТГ-9 — тролейвоз-самоскид, зроблений на манер дизель-тролейвоза.

Статистика використання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Петрозаводьский тролейбус Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Petrozav» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. КТГ-1/КТГ-2 Самаратранс, Самара, 2007
  3. Дані про тролейбуси КТГ-1; КТГ-2; КТГ-4 і КТГ-6 у містах України. Міський електротранспорт
  4. ЯТБ-1 / ЯТБ-2 Автомодельное бюро
  5. КТГ-2 випуску 1980 Коллекция отечественных автомобилей
  6. КТГ-4 випуску 1982 Коллекция отечественных автомобилей
  7. КТГ-1. Короткий опис моделі Самаратранс
  8. Російський КТГ-1. Технічні характеристики (рос.)
  9. Рік випуску КТГ-2 на cars.collection.net
  10. а б в Дані про тролейбуси КТГ-2 у містах України та СНД. Сайт «Городской электротранспорт» (укр.)(рос.)(англ.)(біл.)
  11. Дані про тролейбуси КТГ-2 у містах Росії. Сайт «Городской электротранспорт». Йошкар-Ольська колоша № 14
  12. КТГ-2. Історія Йошкар-Ольської «колоші»
  13. Рік випуску КТГ-4 на cars.collection.net
  14. а б Дані про тролейбуси КТГ-4 у містах України та СНД. Сайт «Городской электротранспорт» (укр.)(рос.)(англ.)(біл.)
  15. КТГ-6 у Одесі. На ходу і виконує різні функції. Цікаві фото КТГ-6 у різному застосуванні
  16. Дані про тролейбуси КТГ-6 у містах України. Сайт «Городской электротранспорт» (укр.)(рос.)(англ.)(біл.)

Посилання[ред.ред. код]

  1. Самаратранс. КТГ-1:Спецвагони-тролейбуси
  2. Одеські КТГ. Яке призначення КТГ?