Київський кобзарський цех

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Київський кобзарський цех — це спільнота дослідників, реконструкторів і просто любителів кобзарської традиції, яка була створена учнями та послідовниками бандуриста Георгія Ткаченка наприкінці 1970-х років.

Спочатку цехове об'єднання діяло неофіційно, але після проголошення незалежності України та смерті Г.Ткаченка на пропозицію Михайла Хая набирає формальної структури.

Його очолюють Микола Будник (від заснування до 2001 року) та Микола Товкайло (від 2001 року).

Київський цех дотримується засад діяльності кобзарських цехів, сформульованих Ф.Колессою на підставі вивчених ним матеріалів:

  • Професійні співаки організовувалися за взірцями ремісничих цехів під патронатом церкви, на засадах виборних і остаточної інстанції — в справах суду, економічних питань, приймання нових членів загальними зборами.
  • Цех мав постійне місце свого перебування — зазвичай місто чи містечко — і свій район діяльності, оберігав свої, закріплені традиціями, права від експлуатації чужих осіб і товариств.

До Київського кобзарського цеху належать або належали: Микола Будник, Микола Товкайло, Сергій Радько, Сергій Перехожук, Вадим Шевчук, Кость Черемський, Грицько Павліченко, Тарас Дочило, Олександр Кіт, Павло Зубченко, Руслан Козленко, Михайло Хай, Володимир Кушпет, Віктор Мішалов, Олесь Санін, Тарас Компаніченко, Едуард Драч, Тарас Силенко, Юрій Фединський, Ярослав Крисько та інші. [1]

Наукова та дослідницька діяльність[ред. | ред. код]

В спільноті Кобзарського цеху декілька науковців — доктор наук, проф. М.Й Хай, кандидати наук М. Т. Товкайло, К. П. Черемський, які мають публікації й видання з питань традиційного кобзарства.

Реконструкторська діяльність[ред. | ред. код]

За час існування Київського кобзарського цеху в ньому було реконструйовано більш як 17 типів автентичних народних інструментів. Серед них — старосвітська бандура, вересаївська кобза, гуслі-словіші, гуслі шоломоподібні, гудок давньокиївський, гудок половецький, кобза-«мамаївка», кобза по Рігельману, ліра колісна та інші.

Фестиваль «Кобзарська Трійця»[ред. | ред. код]

Докладніше: Кобзарська Трійця

з 2008 року Київський кобзарський цех проводить фестиваль «Кобзарська Трійця», в програмі котрого вже традиційно проводяться прес-конференції, наукові конференції, майстер-класи з виготовлення музичних інструментів та гри на них, освячення інструментів та традиційних танців під троїсту музику.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Сайт Київського Кобзарського Цеху
  2. Сайт Харківського Кобзарського Цеху
  3. Сторінка Цеху на facebook
  4. Відеоблог Цеху на YouTube

Література[ред. | ред. код]

  1. Кушпет, В. Г. Традиційне кобзарство та нові концертні форми у мистецтві бандуристів // Тези до науково-практичної конференції: «Українське кобзарство в музичному світі: традиції і сучасність». — К., 1997. — С. 22-23.
  2. Кушпет, В. Г. Самовчитель гри на старосвітських музичних інструментах. Кобза О.Вересая, бандура Г.Ткаченка, торбан Ф.Відорта. — К., 1997. — 148 с.
  3. Кушпет, В. Г. Друге народження кобзи // Бандура, № 65-66, 1998
  4. Кушпет, Володимир Старцівство: мандрівні співці-музиканти в Україні (XIX — поч. XX ст.): Наукове видання / Володимир Кушпет. —– К.: Темпора, 2007. —– 592 с.: іл. ISBN 966-8201-18-3
  5. Товкайло М. Т. Слово на захист народної (старосвітської) бандури // Тези до науково-практичної конференції: «Українське кобзарство в музичному світі: традиції і сучасність». — К., 1997. — С. 38-39.
  6. Товкайло, М. Бандура Гната Гончаренка зі збірки Національного Історико-етнографічного заповідника «Переяслав» // Традиції і сучасне в українській культурі. Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 125-річчю Гната Хоткевича. — X.: 2002. — С.4-75
  7. Хай М. Й. Лірницька традиція як феномен української духовності.– Родовід. — 1993.– № 6.– С. 37 — 43;
  8. Хай М. Й. Тарас Шевченко у контексті реалістичного й романтизованого погляду на кобзарство // Тарас Шевченко та кобзарство. — Львів, 2010.– С. 39 — 50;
  9. Хай М. Й. Климент Васильович Квітка — дослідник кобзарсько-лірницької та інструментальної традиції українців // Студії мистецтвознавчі.– Число 4(8). Театр. Музика. Кіно. — К., 2004.– С. 38 — 43;
  10. Черемський, К. П. Повернення традиції. — Х.: Центр Леся Курбаса, 1999. — 288 с.
  11. Черемський, К. П. Шлях звичаю. — Х.: Глас, 2002. — 444 с.
  12. Черемський, К. П. Бандура в часи Другої Світової війни // Слобожанщина, 2000, № 14. — С. 206.
  13. Черемський, К. П. Сучасні форми музикування на співоцьких інструментах // Культура України. Збірник наукових праць. — Х., 2004. — С. 200—206.
  14. Черемський, К. П. Історичний діалог кобзарства і бандурництва як джерело виконавства на автентичних співоцьких інструментах / Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. — К., 2004. — Вип. 4 (7). — С. 150—154.

Дискографія[ред. | ред. код]

  • «Кто кріпко на Бога уповая» ПСАЛЬМИ ТА КАНТИ, Кобзарський цех — «Оберіг ХХІ»,2003