Київський контрактовий ярмарок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київський контрактовий ярмарок, фото кінця XIX ст.
Сучасний вигляд Контрактового будинку на Подолі в Києві, квітень 2009

Київський контрактовий ярмарок — торговельний і контрактовий ярмарок у Києві на Подолі, на якому заключалися торговельні та кредитні угоди, що відіграв значну роль в економічному житті Російської імперії, зокрема Південно-Західного краю, до якого входили землі України, і який діяв у період з 1797 до 1930 року.

До 1775 року контрактовий ярмарок діяв у Львові. Сюди під час Різдвяних свят з'їжджалися шляхтичі з метою отримання кредиту під заставу маєтку, продажу, закладу в оренду маєтків, погашення боргів, укладання угод на купівлю-продаж хліба та іншої сільсько-господарської продукції. Ці контракти-угоди мали вирішальне значення в діяльності ярмарку. Після поділів Польщі 1772, 1793, 1795 років контракти було перенесено спочатку в м. Дубно (збирав до 30 тис. людей), а 1797 року — до Києва як центру економічного й культурного життя всього південно-західного регіону.

У Києві ярмарок за часом його проведення отримав додаткову назву — Водохрещенський, а з середини XIX ст. — Стрітенський. Перші контракти в Києві було укладено 15 січня 1798 року і відтоді ярмарок проводився регулярно. На Київському контрактовому ярмарку прибувало чимало польських панів та вельмож з діжками золота і срібла, купці й підприємці з різних кінців Російської імперії, Пруссії, Франції, Англії, Італії, Данії, Греції тощо. Контрактові угоди укладалися в міському магістраті, а від 1811 — у Контрактовому домі на Подолі, зокрема його першому будинку, а вже за сім років — в Контрактовому будинку, зведеному в 18151817 роках українським та англійським архітекторами А. І. Меленським і В. І. Гесте.

Головним предметом контрактів були, як і раніше, заклади, продаж та оренда маєтків. З усіх оборотів контрактового ярмарку, які на початку 1840-х рр. XIX ст. сягали 1,6—1,8 млн рублів, 40—60 % припадало на операції з нерухомістю. Перші удари Київського контрактового ярмарку було завдано польським повстанням 1830—1831 років та польським повстанням 1863—1864 років, після яких він уже не міг піднятися до колишніх показників. Так, газета «Киевская биржа» повідомляла 1913 року:

« «Не чути пожвавлення в операціях з куплі-продажу маєтків... З цукрових заводів з рук у руки перейшов на контрактах лише один». »

На Київському контрактовому ярмарку здійснювалися також кредитні операції. При проведенні ярмарку в м. Дубно весь кредит зосереджувався в руках кн. А. Понінського, а після — П. Потоцького. На початку XIX ст., після розорення П.Потоцького та інших банкірських домів, кредитування здійснювали єврейські банкіри міст Бердичева та Одеси, які підтримували контакти з великими банками Західної Європи. Обороти банкірських контор протягом 183651 сягали від 1,3 до 2,25 млн руб., з незначним падінням у 183944 роки. Із зростанням банківської системи у 2-й половині XIX ст. великого впливу на контрактові операції набув Російський банк для зовнішньої торгівлі (1894), який обслуговував цукрову промисловість.

З контрактами була тісно пов'язана й торгівля, переважно хлібом. У Київ для здійснення головних хлібних закупівель, проведення розрахунків прибували купці з Пінська, Брест-Литовська (нині м. Берестя), Шклова (нині всі міста — в Білорусі), Проскурова (нині м. Хмельницький), Старокостянтинова, Кременчука та інших міст. Київський ярмарок встановлював ціни на хліб, якими керувалися й на інших ярмарках. Занепад хлібної торгівлі на Київському контрактовому ярмарку розпочався з піднесенням Одеси як потужного центру в зовнішній торгівлі хлібом, а залізничне будівництво на південь від Києва довершило цей процес.

Натомість Київський контрактовий ярмарок перебрав на себе провідну роль у торгівлі цукром. Суб'єктами ярмарку від середини XIX ст. стали директори та службовці заводів і економій. Із середини 1870-х років більшість угод на цукор укладалася через біржу, а контракти відмежовувалися від ярмарку. Київський контрактовий ярмарок продовжував проводити роздрібну торгівлю, обороти якої поступово падали. У 187074 роки було привезено товарів на 2,2 млн, а 1884 року — тільки на 565 тис. руб.

У лютому 1917 року ярмарковий прапор піднімався останній раз, адже після Жовтневого перевороту ярмарок практично припинив своє існування. 1923 року було зроблено спробу відродити Київський контрактовий ярмарок, тоді він зібрав 428 учасників, у т.ч. 70 від іноземних фірм. Припинив свою діяльність ярмарок остаточно в 1930 році.

15 березня 1994 року, вже за незалежної України, знову відновлено Київський контрактовий ярмарок під назвою «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», але його робота носить радше показовий і виставковий характер.

Пам’ять[ред.ред. код]

16 жовтня 1997 року Національний банк України ввів у обіг пам’ятну монету «Київський контрактовий ярмарок» присвячену 200-річчю від початку функціонування (з 1797 р.) у м. Києві контрактового ярмарку - важливої щорічної події комерційно-торговельного і суспільно-політичного життя в Україні кінця ХVІІІ-початку XX ст.

Джерело[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кованько П. Киевские контракты. 1798—1923. // «Журнал Киевского губернского экономического совещания», 1923, № 1(19)
  • Василенко Н. Киевские контракты (1798—1917): Историческая справка. В кн.: Киевская контрактовая ярмарка. К., 1923
  • Київські контракти. К., 1997.
  • Киевские контракты. Северная пчела. 1825, 25 февраля.