Київський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київський повіт
Kiev COA (Kiev Governorate) (1782).gif
Герб повітового центру
Kiev gub (1863) kiev.PNG
Губернія Київська губернія
Центр Київ
Створений 1471 р. у Великому князівстві Литовському, 1781 р. в Російській імперії
Площа понад 5 000 км²
Населення 541 483 (на 1897 рік) осіб 
Мешканці сіл Київського повіту
Мал. П'єра Де ля Фліза (1848)

Київський повіт  (пол. Powiat kijowski, рос. Киевский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця Київського воєводства Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Згодом існував у складі Київського намісництва та Київській губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Київ. Скасований Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 12 квітня 1923 року[1].

У складі Речі Посполитої у другій половині XVI — першій половині XVII ст. Київський повіт охоплював значну частину Лівобережної Наддніпрянщини.

У складі Київського намісництва Російської імперії Київський повіт розташовувався по обидві сторони Дніпра. Наприкінці XIІІ ст., після чергового утворення Київської губернії — лише на Правобережжі, на північному сході губернії. Території, що були на лівому березі Дніпра перейшли до складу Остерського та Переяславського повітів Чернігівської і Полтавської губерній. Вся східна частина Київського повіту стала обмежена Дніпром, з півночі і заходу повіт межував з Радомишльським, на південному заході зі Сквирським і Васильківським повітами і з Канівським на півдні. Площа повіту була понад 5000 км².

Адміністративний устрій та статистичні дані[ред. | ред. код]

Відповідно до Скороченого особливого опису Київського намісництва 1787 року, на той час повіт містив у собі: 439 264 десятин землі, 6 міст, 56 сіл, 58 присілків і хуторів, 6 757 дворів, 85 млинів борошняних, 78 церков, 2 монастирі, 143 священо- і церковнослужителів, 76 «дворянських фамілій», 37 жителів різночинців, 2 716 козаків, 20 510 «селян казеного відомства», 2 535 кріпаків, 111 різночинських і козацьких підсусідків, 97 «циган казеного відомства». Всього чоловічої статі душ — 26 149, а з повітом і Києвом — 35 460 душ.[2]

На початку XIX ст. повіт поділявся на 25 волостей. На початку XX ст. їх стало 20:

Усе населення повіту мешкало в 635 населених пунктах. Місто було 1 — Київ, містечок було 13 — Бородянка, Бишів, Германівка, Гостомель, Димер, Кагарлик, Макарів, Мотижин, Обухів, Трипілля, Ржищів, Гнатівка, Ясногородка, сіл — 252.

Населення[ред. | ред. код]

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 90,7 %, євреїв — 7,4 %, поляків — 1,1 %, росіян — 0,1 %, німців — 0,09 %[3].

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 541 483 чоловік. З них 56,18 % — українці, 14,06 % — євреї, 26,58 % — росіяни, 3,41 % — поляки, 1,07 % — німці, 0,76 % — білоруси, 0,21 % — чехи, 0,21 % — татари[4].

Переписи населення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. geo.ladimir.kiev.ua(рос.)
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  3. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 159. (рос. дореф.)
  4. Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Архів оригіналу за 19 листопад 2008. Процитовано 14 квітень 2009. 

Джерела[ред. | ред. код]