Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука
КДАДПМД ім. М. Бойчука
Традиції, творчість, новації
?координати: пошук у Nominatim 421866 ·R (Київ)
Тип інститут і заклад вищої освіти
Країна
Розташування Київ
Гасло Традиції, творчість, новації
Назва на честь Бойчук Михайло Львович
Засновано 1999
Акредитація III  рівня
Ректор Оксана Полтавець-Гуйда, в. о.
Адреса 01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, 32
Телефон/факс (044) 285-77-16
Сайт kdidpmid.edu.ua/new/

Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (КДАДПМД імені М. Бойчука) — вищий мистецький навчальний заклад міста Києва. Названий на честь Михайла Бойчука.

Історія[ред. | ред. код]

Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука було засновано у грудні 1999 року на базі Київського художньо-промислового технікуму. В основу академії закладено давні традиції українського національного мистецтва. Походження академії бере початок з рисувальної школи Миколи Мурашка, Київського художнього училища (1900—1920) та Київського училища прикладного мистецтва (1938—1957), які стали першими фаховими школами для таких світочів українського малярства, як Микола Пимоненко, Олександр Мурашко, Іван Їжакевич, Фотій Красицький, Казимир Малевич, згодом Олександр Архипенко й Іван Кавалерідзе, Анатолій Петрицький й Олександра Екстер і художники-бойчукісти Іван Падалка та Василь Седляр.

До заснування та розвитку навчального закладу причетні перший лауреат премії імені Катерини Білокур Марфа Тимченко, народна художниця України Марія Примаченко, Іван Скицюк, Іван Гончар, а також Т. Пата, М. Муха, П. Глущенко, Н. Вовк, Параска Власенко, О. Кулик та ін.

З 2009 року на базі інституту проводиться щорічний фестиваль «Рутенія», який охоплює мистецтво каліграфії Сходу, Азії, латинського Заходу, України та Росії.

Викладачі[ред. | ред. код]

Свій багатий творчий досвід передають студентам народний художник України Людмила Жоголь, академік Академії мистецтв України, лауреат Шевченківської премії Володимир Прядка, народний художник України, лауреат літературно-мистецької премії імені І. Нечуя-Левицького, заслужений діяч мистецтв України, професор Петро Печорний, народні художники України, професори Сергій Нечипоренко, Микола Попов, Микола Стратілат; заслужені художники України Наталя Литовченко, Сергій Одайник, Оксана Полтавець-Гуйда, Микола Білик, Юлій Скаканді, Валерій Федічєв, заслужені діячі мистецтв України, професори Ніна Велігоцька, Олена Владимирова, Валентин Сергеєв, Леонід Сотник, Василь Чебаник Анатолій Сімонік.

Структура[ред. | ред. код]

Факультети[ред. | ред. код]

  • Факультет декоративно-прикладного мистецтва
  • Факультет дизайну

Кафедри[ред. | ред. код]

  • Кафедра рисунка
  • Кафедра живопису
  • Кафедра мистецтвознавчих та гуманітарних дисциплін
  • Кафедра монументально-декоративного мистецтва
  • Кафедра художньої кераміки, дерева, скульптури та металу
  • Кафедра художнього текстилю та моделювання костюма
  • Кафедра графічного дизайну
  • Кафедра промислового дизайну та комп'ютерних технологій
  • Кафедра дизайну середовища

Творчі досягнення[ред. | ред. код]

Твори вихованців та викладачів зберігають музеї Німеччини, Австралії, США, Канади, Італії, Польщі, Росії, Румунії, Угорщини, Японії, Сирії, Чехії та інших країн. Викладачі та випускники навчального закладу є авторами численних мистецьких творів, їхні композиції прикрашають інтер'єри палацу «Україна», Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського, залізничного вокзалу Києва, станцій метро «Хрещатик», «Золоті ворота», «Мінська», «Либідська», триптих «Голодомор» у Київському музеї медицини. Викладачі академії брали участь у відродженні київських святинь — Михайлівського Золотоверхого собору, Успенського собору Києво-Печерської лаври, пам'ятника княгині Ользі, Ярославу Мудрому, автори пам'ятників Владиславу Городецькому, Леоніду Бикову, Івану Мазепі (Полтава), паркових скульптур.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]