Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра
Координати: 50°26′26″ пн. ш. 30°30′10″ сх. д. / 50.44056° пн. ш. 30.50278° сх. д.
| консерваторія | ||||
| Київський інститут музики імені Р. М. Глієра | ||||
| до 2008 - Київське державне вище музичне училище імені Р. М. Глієра | ||||
| пошук у Nominatim ↑421866 ·R (Київ) | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Місто | Київ | |||
| Розташування | Київ | |||
| Засновано | 21 січня 1868 | |||
| Акредитація: | III рівня | |||
| Статус | державний | |||
| Ректор | Злотник Олександр Йосипович | |||
| Веб-сайт: | Офіційна сторінка | |||
| Адреса: | вул. Льва Толстого, 31 | |||
Київський інститут музики імені Р. М. Глієра (до 2008 року — Київське державне вище музичне училище імені Р. М. Глієра) — сучасний вищий музичний навчальний заклад, який готує фахівців І-ІІІ освітньо-кваліфікаційного рівня зі спеціальностей: «Фортепіано», «Оркестрові струнні інструменти», «Оркестрові духові та ударні інструменти», «Народні інструменти», «Спів», «Хорове диригування», «Музичне мистецтво естради», «Музикознавство», «Джаз».
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Цей навчальний заклад є першим професійним музичним навчальним закладом України. Училище відкрито 21 січня 1868 р. при Київському відділенні Імператорського Російського музичного товариства з метою підготовки музикантів-виконавців для музичних колективів і організацій міста — Київської опери, оркестрів тощо. В цей день було освячено будівлю школи і почалися заняття.
Перша назва нашого навчального закладу — музична школа, з 1883 року воно має назву училища. В перший рік існування в училищі навчалося 11 учнів з п'яти спеціальностей: фортепіано, скрипка, віолончель, співи та теорія музики, з обов'язковим вивченням методики викладання. Крім того, в училищі існував хоровий клас, а з 1885 року — оперний клас. Згодом відкриваються в училищі відділи духових і народних інструментів, з'являються класи ансамблевої гри, симфонічний оркестр. З 1885 року училище вважається «училищем повного профілю».
Від самого початку діяльність училища пов'язана з багатьма іменами видатних діячів музичної культури: Антоном та Миколою Рубінштейнами, Петром Чайковським, Сергієм Рахманіновим та іншими, які цікавились творчими результатами, підтримували досягнення училища, давали концерти для студентів та викладачів.
До роботи в училищі в різні роки залучались піаністи Микола Лисенко, Володимир Пухальський, Фелікс Блуменфельд, скрипалі Іван Водольський, Отакар Шевчик, Михайло Ерденко, віолончелісти М. Полянічевський, Владислав Алоїз, Фрідріх Мулерт, композитор Рейнгольд Глієр, хоровий диригент Георгій Верьовка, також Марко Геліс (народні інструменти), Олександр Шаповал, Йосип В. Шадек (теорія музики), А. Ваккер (вокал) та інші.
В 1913 р. музичне училище було перетворене в консерваторію і ввійшло до її складу як молодше і середнє відділення. З 1928 р. відокремлюється з структури консерваторії як самостійний середній професійний навчальний заклад. У 1956 році училищу присвоєно ім'я Р. М. Глієра — видатного композитора, педагога, диригента, директора Київської консерваторії в 1914—1920 р.р., випускника училища по класу скрипки.
Київське музичне училище є одним із організаторів Конкурсу піаністів пам'яті Володимира Горовиця, Міжнародного фестивалю «Київські літні музичні вечори».
2008 року на базі Київського державного музичного училища був створений Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра.
У 2018 році в Україні передбачається відзначення на державному рівні пам'ятної дати — 150 років з часу заснування Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра (1868).[1]
Директори і ректори[ред. | ред. код]
- Пфеніг Роберт Августович (1868—1874)
- Альтані Іполит Карлович (1874—1875)
- Альбрехт Людвіг Карлович (1875—1878)
- Пухальський Володимир В'ячеславович (1878—1914)
- Глієр Рейнгольд Моріцевич (1914—1920)
- Блуменфельд Фелікс Михайлович (1920—1922)
- Михайлов Костянтин Миколайович (1922—1925)
- Грінченко Микола Олексійович (1925—1928)
- Романюк Семен Миколайович (1928—1932)
- Тишкевич-Азважинський Семен Петрович (1932—1934)
- Луфер Абрам Михайлович (1934—1941; 1944—1948)
- Сук Петро Андрійович (1948—1953)
- Журомський Іван Іванович (1953—1954)
- Лісовий Андрій Омелянович (1954—1958)
- Лук'янов Степан Омелянович (1958—1962)
- Строкач Микола Сергійович (1962—1964)
- Падалко Лідія Олександрівна (1964—1970)
- Бондаренко Анатолій Леонідович (1971—1982)
- Каращук Віталій Власович (1982—1991)
- Козін Вадим Венедиктович (1991—2003)
- Волков Сергій Михайлович (2003—2009)
- Злотник Олександр Йосипович (з 2009)
Відомі викладачі[ред. | ред. код]
- Горбатенко Галина Луківна, народна артистка України
- Русова Тетяна Миколаївна, заслужений діяч мистецтв України
- Вериківська Олена Михайлівна, заслужений працівник культури України
- Кухта Віктор Іванович
- Верещагін Роман Іванович
- Омельченко Андрій Федорович
- Шаповал Олександр Іванович
Відомі випускники[ред. | ред. код]
Серед вихованців училища багато видатних музикантів:
- піаністи Володимир Горовиць та Леонід Ніколаєв,
- фортепіанні педагоги Анна Артоболевська, Тетяна Рощина, Марія Пухлянко,
- російський композитор Ілля Сац,
- українські композитори Левко Ревуцький, Пилип Козицький, Георгій та Платон Майбороди, Євген Дергунов,
- хоровий диригент Павло Муравський,
- хоровий диригент Борис Левитський,
- оперний співак (бас) і педагог Федір Левитський,
- музикознавці Болеслав Яворський та Климент Квітка,
- співаки Марія Литвиненко-Вольгемут, Дмитро Гнатюк, Діана Петриненко, Алекс Луна, Лілія Гревцова
- актриса і співачка Валентина Бойко, народна артистка України (1993)
- німецький та український джаз-гітарист Олексій Крупський,
- джаз-гітарист Ігор Диба
- джазовий трубач Аду Денніс — володар 1-ї премії джазового конкурсу Do#Dж Junior 09, труба; викладач
- саксофоніст Костянтин Кляшторний — музикант, джазмен, композитор.
Серед випускників останніх десятиріч співаки Валерій Буймістер, Юрій Мамчук, Mélovin та співачки Вікторія Лук'янець, Злата Огнєвіч, Тіна Кароль, Таїсія Повалій, Ольга Лукачова, диригент Микола Дядюра та багато інших.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Кузьмин Н. Украинская школа музыкального мастерства. — Издание второе. — К.: Международный благотворителный фонд конкурса Владимира Горовица, 2007. (рос.)
