Київські зустрічі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Київські зустрічі
Жанр мелодрама
Режисер Валентин Фещенко
Сільвія Сергийчикова
Віктор Жилко
Борис Шиленко
Юрій Жариков
Микола Засєєв-Руденко
Сценарист Марина Радченко
Олексій Каплер
Олександр Каневський
Борис Ласкін
У головних
ролях
Віталій Дорошенко
Галина Сполуденна
Оператор Віталій Кондратьєв
Наум Слуцький
Валерій Грозак
Аркадій Першин
Павло Степанов
Композитор Володимир Бистряков
Олександр Злотник
Володимир Губа
Леонід Сухоруков
Художник Григорій Павленко
Віктор Жилко
Сергій Гановський
Кінокомпанія Кіностудія ім. О. Довженка
Країна СРСР СРСР
Рік 1979

«Київські зустрічі» — радянський кіноальманах з шести новел 1979 року, знятий режисерами Валентином Фещенком, Сільвією Сергийчиковою, Віктором Жилком, Борисом Шиленком, Юрієм Жариковим та Миколою Засєєвим-Руденком на Кіностудії ім. О. Довженка.

Сюжет[ред. | ред. код]

Кіноальманах складається з 6 новел, кожна з яких розповідає про непрості людські взаємини, про складнощі на шляху до успіху та благополуччя, про добре і світле кохання.

«В останні дні літа»[ред. | ред. код]

За мотивами оповідання Олексія Каплера «Стара діва». У свої тридцять сім років художниця Саша вважає, що кохання — доля юних. Проте зустріч із льотчиком-випробувачем Іваном Миколайовичем перевертає її розмірене, усталене життя, відкриває в ньому невитрачені сили душі: емоційність, чуйність, доброту, трепетність…

«Затяжний стрибок»[ред. | ред. код]

Якщо співробітник НДІ Дудкін візьме участь у змаганнях і стрибне з парашутом, йому прискорять отримання житла. Вперше у житті він стрибнув і став рекордсменом.

«Зупинись, мить ...»[ред. | ред. код]

За мотивами оповідання Євгена Гуцало «Ходімо до мене Іван…». У міському натовпі немолода жінка раптом бачить літню людину, чий образ раптово висвітлив у пам'яті фронтові епізоди — люті бої з гітлерівцями, рідкісні хвилини затишшя і спілкування з цим безстрашним солдатом, в якого закохана вона, медсестра… Жінка так і не наважується підійти до цього чоловіка, і він розчиняється у натовпі киян.

«Дотик»[ред. | ред. код]

Дівчинці Тані подобається один хлопець. Вона непомітно слідує за ним вулицями, їздить поряд з ним в автобусі. У школі, на уроці літератури, коли розбирають образ пушкінської Тетяни, Таня несподівано заявляє, що героїня «Онєгіна» зовсім не любила Євгена, чим приводить вчительку в замішання. А сама дівчинка нарешті знайомиться зі своїм коханим Сергійком. Знаючи, що той хотів потрапити до театру на гучну виставу, вона постаралася дістати квитки. Однак перед початком вистави Таня випадково чує телефонну розмову Сергія з жінкою. Самій же Тані він зізнається, що з цією жінкою у нього стосунки і вона одружена. Тані незрозумілий такий цинізм. Пелена закоханості спадає, і з сумом, але з легким серцем, вона залишає Сергія.

«Сімейна драма»[ред. | ред. код]

За мотивами оповідання Бориса Ласкіна «Дуня». Степан Степанович копошиться у моторі свого автомобіля. Товариська малеча з лялькою в руках починає розмовляти з ним, і від дівчинки той дізнається, що в будинку у неї твориться якась драма, тому мама і тато терміново відправили доньку гуляти, бо з'явився загадковий дядько у білому плащі. Обурений, що так байдуже обійшлися з дитиною, Степан Степанович іде до квартири дівчинки і… з подивом бачить, що матуся не відриває очей від екрану телевізора, де йде захоплюючий детектив, герой якого розгулює в білому плащі.

«Я вас зустрів …»[ред. | ред. код]

За мотивами оповідання Володимира Свиридова «Подружнє життя». Молодий чоловік знайомиться на вулиці з миловидною жінкою. Вони чудово проводять разом час, гуляючи Києвом і катаючись Дніпром, а ввечері приходять до будинку, де назустріч їм з радісним криком кидаються двоє дітей. Все пояснюється просто: виявляється, це чоловік та дружина, і сьогодні вони вирішили заново прожити свій перший день знайомства.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]