Київтрансгаз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
УМГ «Київтрансгаз»
Заснування 17 листопада 1948 р.
Штаб-квартира

Україна Україна, м. Київ,
проспект Комарова, 44, 03065

Тел.: (044) 239-77-09
Ключові особи Рудко Володимир Васильович,
Галузь Газотранспортна
Продукція Транспортування та зберігання природного газу
Співробітники біля 4 000
Холдингова компанія Філія ПАТ «Укртрансгаз»
Код ЄДРПОУ 23517243
Сайт utg.ua
УМГ «Київтрансгаз», офіс

«Київтрансгаз» — філія управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» (колишньої Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»).
Київтрансгаз експлуатує важливу частину газопроводів — вхід в ГТС російського газу для подальшого транспортування його в Європу. Потужність газотранспортної системи УМГ «Київтрансгаз» по вхідних газопроводах перевищує 320 млн м3/добу.
Одним із найважливіших завдань УМГ «Київтрансгаз» — забезпечення надійної роботи ГТС України для підтримання високої конкурентноспроможної репутації України на газовому ринку Європи. Також здійснює поставку природного газу і на внутрішньому ринку України.

Історія[ред.ред. код]

Відкриття достатніх запасів газу в районах Західної України зумовило будівництво першого в колишньому СРСР магістрального газопроводу «Дашава — Київ» діаметром 500 мм, довжиною 509 км пропускною здатністю 1,9 млрд м3 газу/рік.

17 листопада 1948 р. газопровід було введено в експлуатацію і місто Київ вперше отримало природний газ. Ця подія стала початком відліку розвитку газотранспортної системи України і днем народження Київтрансгазу — першого газотранспортного підприємства в родині теперішньої ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

За більш як 60 років існування управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» перетворилося на потужний територіально-виробничий комплекс з розгалуженою ГТС протяжністю понад 9 тисяч кілометрів, що забезпечує природним газом промисловість і населення 9 областей України.

Структура[ред.ред. код]

До складу УМГ «Київтрансгаз» входять 8 лінійних виробничих управлінь магістральних газопроводів (ЛВУ МГ) та виробниче управління підземного зберігання газу (ВУ ПЗГ):

Назва Дата створення
Красилівське ЛВУ МГ 1947р.
Бердичівське ЛВУ МГ 1948р.
Боярське ЛВУ МГ 1951р.
Чернігівське ЛВУ МГ 1951р.
Диканське ЛВУ МГ 1961р.
Лубенське ЛВУ МГ 1961р.
Яготинське ЛВУ МГ 1968р.
Мринське ВУ ПЗГ 1968р.
Солохівське підземне сховище
(з 2009 р. відноситься до Диканського ЛВУ МГ)
1981р.
Сумське ЛВУ МГ 1983р.

В управлінні експлуатується 146 газоперекачувальних агрегатів (ГПА) загальною потужністю 1033 МВт.

Виробнича діяльність[ред.ред. код]

Поступово відбувається модернізація парку ГПА на базі сучасних вітчизняних двигунів ДН-80, ДТ-71П, що забезпечує значну економію паливного газу. Перші серійні газотурбінні двигуни ДН-80 Миколаївського ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» потужністю 25 МВт з ККД 34% впроваджені при модернізації ГПА-25/76 на Гребенківській та Ромненській КС. На головній в системі «Шебелинка — Київ» КС «Диканька» змонтовані сім, а на КС «Бобровницька» змонтовано вісім блочно-контейнерних ГПА-Ц-6,3С (виробництва Сумського ВАТ «НВО ім.Фрунзе») з високонапірними газовими компресорами, економічними двигунами ДТ-71П3 (в-ва ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект») обладнаних сучасною вітчизняною автоматикою.

У зв'язку із недостатнім фінансуванням для заміни зношених ділянок значної частини магістральних трубопроводів на нові — впроваджуються власні та вітчизняні розроблені технології і матеріали для ремонту труб. Основною перевагою даного методу ремонту — відсутня необхідність стравлювання газу із трубопроводів перед початком проведення робіт, однак заміна труби на нову була б надійнішою. Для підвищення надійності газотранспортної системи проводиться внутрішня діагностика газопроводів за допомогою «інтелектуальних поршнів».

Підземне зберігання газу[ред.ред. код]

Київтрансгаз експлуатує три підземних сховища газу — Олишівське, Червонопартизанське і Солохівське. Основне призначення комплексу ПСГ — забезпечення надійності постачання газом міста Києва і столичної області.

25 травня 1964 року було здійснено перше пробне закачування у водоносний пласт Олишівської структури, що започаткувало розвиток в Україні підземного зберігання газу. Олишівське та Червонопартизанське сховища — єдині в Україні, що створені та успішно експлуатуються у водоносних структурах. При їх формуванні було розв’язано ряд технічних проблем, внаслідок вирішення яких запатентовано технологію створення сховищ за допомогою спеціальних нагнітальних свердловин.

Система обліку газу[ред.ред. код]

Облік газу — одна з основних ланок роботи ГТС в ринкових умовах.
Транспортування значної кількості природного газу і передача його сусіднім УМГ через газовимірювальні станції, а також споживачам через ГРС вимагала заміну застарілих систем обліку газу на нові.
За останні роки впроваджено автоматизовані витратомірні комплекси та лічильники газу з класом точності 1,0 та створено сучасну систему обліку газу, яка відповідає європейським стандартам.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]