Київщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Київщина — історично-етнографічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром в Києві, себто лише правий берег Середньої Наддніпрянщини. Лівобережна частина області розташована у Придніпровській низовині, правобережна частково у Поліській низовині (найпівнічніші райони) та у Придніпровській височині. В сучасному контексті слово Київщина часто позначає Київську область.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Київщина історично склалася як політичне ядро України. Перші поселення з'явилися тут ще в епоху палеоліту. Саме ці землі стали центром Давньоруської держави. Після розпаду її наприкінці XI століття на окремі державні утворення Київське князівство зберігало свою силу і могутність до самої татаро-монгольської навали. В середині XIV століття Київщина увійшла до складу Литовської Русі. З 1470 року цій території надано статус воєводства.

Люблінська унія поклала початок активному переселенню на київські землі польської шляхти. В результаті ревізії так званих «пустих» земель, тобто таких, що не перебували в феодальному володінні, поляки одержали грамоти на володіння ними. Подвійне пригноблення, феодальне і національне, стало причиною зростання визвольного руху, очоленого козаками. Повстання проти польського гніту під проводом К. Косинського (1591-1593) розпочалося нападом на Білоцерківську фортецю і охопило Київщину і Волинь. Це був рух, що переріс у Визвольну війну українського народу. Одна з вирішальних її битв відбулася під Корсунем в урочищі Горохова Діброва, 16 (26) травня 1648 року, в якій армія Богдана Хмельницького здобула блискучу перемогу.

На той час саме тут, на Київщині, були гетьманські столиці Суботів і Чигирин. В часи Гетьманщини було утворено Київський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Черкаський, Чигиринський, Паволоцький полки реєстрових козаків.

Середня і південна Київщина майже обезлюдніли внаслідок подій Руїни. Польща всіляко намагалась повернути собі владу над цими землями. Король Ян Собеський універсалом від 1684 року відновив на Правобережжі козацтво. Сеймом у 1685 році були підтверджені козацькі права і привілеї. Правобережна Україна почала інтенсивно заселятися. Були створені Богуславський, Корсунський, Фастівський полки.

Успішність колонізації пов'язана, зокрема, з ім'ям Семена Палія. Після підписання миру з турками (1699 рік) і повернення під владу Польщі Правобережної України польським сеймом були скасовані усі рішення стосовно козацьких прав і привілеїв. В результаті спалахнуло козацьке повстання, що здобуло назву Паліївщини. Центром подій знову стала головна польська фортеця на Київщині — Біла Церква. На підкріплення полякам проти правобережних козаків виступили лівобережні козацькі полки на чолі з Іваном Мазепою, які окупували Київщину і Волинь (1704-1711).

В результаті двох останніх поділів Польщі Правобережна Україна наприкінці XVIII століття захоплена Російською імперією.

Сучасність[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Київська область Це незавершена стаття про Київську область.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.