Київ (журнал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЖУРНАЛ «КИЇВ»
Країна видання Україна Україна
Тематика Літературно-художній і громадсько-політичний журнал письменників України
Періодичність виходу Щомісячник
Мова українська
Адреса редакції 01010, Київ-10, вул.Суворова, 3
Головний редактор Теодозія Зарівна
Засновано 1983
Обсяг 192 сторінки
Передплатний індекс (Укрпошта) 74257
ISSN 0208-0710

«Київ» — літературно-художній і громадсько-політичний журнал письменників України. Видається з 1983 року.

Засновники[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Журнал «Київ» було створено у 1983 році. Першим його головним редактором став письменник Володимир Дрозд, який очолював видання з 1983 по 1986 рік. Він писав: ”Скажу без перебільшення: колектив, незважаючи на складний період становлення, здійснив подвиг, створивши буквально з нічого один із найцікавіших українських місячників того часу. Звичайно, взірцем „сміливості” ми не були, але за взірець розважливої мудрості цілком могли слугувати – у тих конкретних обставинах, у яких нам випало жити і працювати. Цензура була просто жахлива, а головне – дурна... Наше ж спрямування навіть в мордовських таборах помітив Василь Стус, дуже позитивно відгукнувшись про художній рівень прози на сторінках „Києва”.

Наступним керівником журналу став поет Петро Перебийніс (працював з 1986 по 2000 рр.) Саме у цей час на сторінках часопису друкуються „Скрип колиски” Івана Чендея, ранні оповідання Володимира Винниченка, „Третя рота, „Каїн”, ”Христос” Володимира Сосюри, його ж поема „Мазепа” (із передмовою Юрія Барабаша), „Спомини” та „Історія України-Руси” Михайла Грушевського, „Огненне коло” Івана Багряного... Публікації супроводжувалися постійними переслідуваннями і викликами ”на килим” у „високу хату”(приміщення ЦК компартії, що містилося на вул. Банковій). Якраз на той час тираж журналу перевищує п′ятдесят тисяч екземплярів на місяць.

З 2000 по 2004 рік головним редактором працює прозаїк Олександр Васильківський. Про роки роботи у журналі він напише:”Ми робили свою справу чесно, зоряне небо було над нами, а моральний закон у нас. Свідчення тому найправдивіше, котре вже не перепишеш – майже сорок тисяч журнальних сторінок, це ж скільки томів літературно-мистецької хроніки... Починали в одній держав – продовжуємо в іншій.”

Письменник Віктор Баранов очолював журнал із 2004 по 2014 рік. Про своє редакторування він згадував:” „Київ” – іще один мій нескінченний біль. З лютого 2008 року „молода команда” Черновецького перестала фінансувати випуск журналу. Де ми дістаємо кошти на папір, друк, сплату комунальних послуг і таке інше – знає тільки господь і головний редактор часопису. В цих умовах ми не маємо змоги тішити наших авторів гонораром. Ті, що нарекли себе українською елітою, абсолютно байдужі до наших проблем”.

З листопада 2014 року головний редактор журналу – письменниця Теодозія Зарівна.

Контакти[ред. | ред. код]

E-mail: zhur-kiev@ukr.net

Посилання[ред. | ред. код]

Журнал "КИЇВ" на Facebook
Володимир Дрозд. Линвоходці над ареною з дикими звірами. ж. „Київ”,№1, 2003, с. 6 – 9.

Петро Перебийніс. „Київ” – пісня моя золота. ж.”Київ”, №1, 2003, с.10- 15.

Олександр Васильківський. Дім на Десятинній, ж, „Київ”, № 1, 2003, с.16 – 19.

Віктор Баранов. П′ятнадцять років з Петром Перебийносом. У книзі „Тут і сьогодні”. Київ, Видавничий Дім Дмитра Бураго, с.122-126.