Клавдій Дуж-Душевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клавдій Дуж-Душевський
біл. Клаўдзі Дуж-Душэўскі
Клавдий Дуж-Душевский.jpg
Народився 27 березня 1891(1891-03-27)
Глибоке
Помер 25 лютого 1959(1959-02-25) (67 років)
Вільнюс
Поховання Каунас і Петрашунський цвинтар
Громадянство Російська імперія - БНР - Литва
Діяльність архітектор, видавець, журналіст, громадський діяч
Галузь видавництво
Alma mater Q29897367? (1912), Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1918) і Університет Вітовта Великого (1927)
Заклад Білнацком, Q13033366?, Q13028699?, Вільнюська білоруська гімназія і Університет Вітовта Великого

Клавдій Дуж-Душевський (біл. Клаўдзі Дуж-Душэўскі; *27 березня 1891(18910327), за іншими джерелами 26 березня — †25 лютого 1959, Вільнюс, за іншими даними Каунас) — білоруський архітектор, видавець, журналіст, громадський діяч. Вважається одним з творців прапора БНР[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Вільнюську реальну гімназію. Грав Криницького у п'єсі «Павлінка» Янки Купали. У 1912—1917 роках навчався у Петербурзькому гірському інституті. Брав участь у видавництві часопису «Ранок». За його свідченнями, він створив ескіз білоруського національного прапора. У 1917 році вступив в Білоруську соціалістичну громаду (БСГ), у червні — жовтні 1917 року був членом ЦК і президіуму. Учасник З'їзду білоруських національних організацій (березень 1917 року, Мінськ), Всеросійської демократичної наради (вересень 1917 року, Петроград) та інш.

У 1918 році працював завідувачем одного з відділів Білнацкому. Після розпаду БСГ (літо 1918) перебував у Білоруській партії соціалістів-революціонерів. З квітня 1919 року перебував у Вільнюсі: член Білоруського національного комітету, голова Центральної білоруської ради Віленщини та Городенщини (травень — липень 1919), очолював комітет Білоруського товариства допомоги потерпілим від війни, один з ініціаторів створення Білоруської військової комісії. Восени 1919 року був дипломатичним представником уряду БНР у країнах Балтії, державним секретарем в уряді Ластовського. Викладав у Вільнюській білоруській гімназії та на білоруських курсах викладачів. На початку 1921 року був арештований польською владою. Звільнений 7 лютого 1021 року. Після цього переїхав у Литву, у Каунас.

Могила Клавдій Дуж-Душевського у Каунасі

У 1920—1930 роки працював у Міністерстві білоруських справ, Міністерстві закордонних справ, союзі Литви; один з керівників Білоруського центру в Литві, Литовсько-Білоруського товариства. У 1927 році закінчив Литовський університет у м. Каунасі.

Після приєднання Литви до СРСР Дуж-Душевський потрапив до радянської в'язниці. Під час німецької окупації його за допомогу євреям запроторили до нацистського концтабору. У 1944—1946 роках працював доцентом у Каунаському університеті. У 1946—1947 роках був арештований радянською владою. У лютому 1952 року Душевський як «активний білоруський націоналіст» був знову арештований та засуджений до 25 років ув'язнення у радянських таборах. Був звільнений у квітні 1955 року. Працював в інституті «Литбудпроект».

Похований у Каунасі.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор десятків будинків у Каунасі, Паневежисі, Клайпеді, Шяуляйях. Редактор часопису «Білоруський осередок».

Саме він на підставі історичних свідчень і кольорів народного одягу та орнаментів він створив у свій час ескіз прапору БНР. У грудні 1917 року у Мінську під час Всебілоруського з'їзду біло-червоно-білий стяг вже однозначно вважався національним символом Білорусі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рудовіч С. Час вибару: праблєми самавизначення Беларусі ў 1917 Годзе. - Мінск, 2001. - С. 80.
  2. Хареўскi C . Клаўдзi Дуж-Душеўскi. Сьцяг / Сто твораў мастацтва ХХ стагодзьдзя // Наша Нiва, № 6. - 1998.

Література[ред. | ред. код]

  • Дуж-Душэўскі Клаўдзій Сяпанавіч // Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн., 1998. — Т. 6. — С. 269–270.
  • Луцкевіч Л. Барацьбіт і будаўнік / Л. Луцкевіч // Літаратура і мастацтва. — 1991. — 3 мая. — С. 13.
  • Луцкевіч Л. Заслужыў пашану нашчадкаў / Л. Луцкевіч // Голас Радзімы. — 1991. — 2 мая. — 18. — С. 4-5.
  • Рудовіч С. Белы, чырвоны, белы… // Звязда. 1992, 25 сак.
  • Рудовіч С. Палітык, асветнік, дойлід / С. Рудовіч // Памяць: гісторыка-дакументальная хроніка Глыбоцкага раёна / рэд.: Б. Сачанка і інш. — Мн., 1995. — С. 126–129.