Клавдія I (герцогиня Бретані)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клавдія І
фр. Claude de France
брет. Klaoda Bro-C'hall
Клавдія І
Клавдія у віці 18-ти років.
Coat of Arms of Claude de France.svg
герцогиня Бретані
під ім'ям Клавдія І
1514 — 1524
Попередник: Анна Ι
Наступник: Франциск ΙΙΙ
графиня Етампу
під ім'ям Клавдія І
1514 — 1524
Попередник: Анна І
Наступник: Французький домен.
Прапор
графиня Монфору
під ім'ям Клавдія І
1514 — 1524
Попередник: Анна І
Наступник: Франциск ІІ
Прапор
Королева-консорт Франції
1515 — 1524
Попередник: Марія Тюдор
Наступник: Елеонора Австрійська
Прапор
баронесса Куссі
під ім'ям Клавдія І
1515 — 1524
Попередник: Людовик ІІ
Наступник: Французький домен.
 
Народження: 13 жовтня 1499(1499-10-13)
Роморантен-Лантене, Королівство Франція
Смерть: 20 липня 1524(1524-07-20) (24 роки)
замок Блуа, Королівство Франція
° сифіліс
Похований: Абатство Сен-Дені
Громадянство: Франція, Бретань
Віросповідання: Католицтво
Династія: Валуа
Батько: Людовик XII
Мати: Анна I (герцогиня Бретані)
Чоловік: Франциск I (король Франції)
Діти: 1 Луїза,
2 Шарлотта,
3 Франциск,
4 Генріх,
5 Мадлен,
6 Карл,
7 Маргарита,
8 Філіп.

Медіафайли у Вікісховищі?

Клавдія І (13 жовтня 1499(14991013), Роморантен-Лантене — 20 липня 1524, Блуа) — дочка французького короля Людовика XII, герцогиня Бретані після смерті матері, Анни І. Перша дружина французького короля Франциска I.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Клавдія народилася 13 жовтня 1499 року в Роморантен-Лантене[1], в родині короля Франції, Людовика XII і його другої дружини, герцогині Бретані Анни І; вона була старшою дитиною і старшою дочкою двох виживших дітей пари. Дівчинка була названа на честь Святого Клавдія, до могили якого Анна здійснила паломництво в надії народити живу дитину: у двох шлюбах у королеви Анни було щонайменше чотирнадцять вагітностей, при цьому тільки двоє дітей пережили дитинство і юність — Клавдія і її молодша сестра Рената, яка народилася в 1510 році[2].

Принцеса виховувалася в суворості за образом її благочестивої матері[2]. Оскільки її мати не мала живих синів, Клавдія стала спадкоємицею герцогства Бретонського. Згідно з салічним законом ні Клавдія, ні її сестра не могли успадкувати французьку корону, оскільки вона могла відійти тільки до спадкоємця по чоловічій лінії. Разом з тим, королева Анна, яка не бажала залишити доньку без бретонського спадщини, за допомогою кардинала Амбуаза вирішила відокремити Бретань від французької корони. Кардинал почав суперечку з П'єром де Роан-Жи, маршалом, який палко підтримував ідею шлюбу між принцесою і герцогом Валуа, спадкоємцем французької корони, яка таким чином зберігала союз Бретані і Франції[3].

портрет Клод Французької, 1516 рік

10 серпня 1501 року в Ліоні був підписаний шлюбний договір між дворічною Клод і майбутнім імператором СРІ Карлом V; підписантами виступили Франсуа Бузлейден (архієпископ Безансона), Гійом де Крій[en], Ніколас де Руттер і П'єр Лезземан, усі посли Філіпа I Габсбурга, батька Карла. Частиною договору обумовлювалося спадкування Бретані молодим принцом, а також становлення його наступним у лінії спадкоємства тронів Кастилії, Арагона і Австрії і бургундських володінь. На додаток, договір у Блуа[en] давав Клавдії чимале придане, ймовірно, на випадок смерті Людовика XII при відсутності у нього спадкоємців чоловічої статі: крім Бретані, Клавдія отримувала герцогства Мілан і Бургундію, графства Блуа і Асті[к 1] і території Генуезької республіки, окуповані Францією[4]. Таким чином, причини майбутнього суперництва Карла V І Франциска I були визначені ще до того, як вони стали монархами. 1505 року, будучи серйозно хворим, побоюючись за своє життя і не бажаючи загрожувати майбутньому царювання свого єдиного спадкоємця, Людовик XII розірвав заручини дочки і Карла V на користь герцога Валуа. До того ж, раніше Луїза Савойська отримала від короля таємну обіцянку, що Клавдія вийде заміж за її сина[5]. Таким чином, план маршала Жі, проти якого виступала королева Анна, був схвалений самим королем. Анна застосувала весь свій вплив, щоб парламент у Парижі засудив маршала за зраду[6].

Шлюб[ред. | ред. код]

Клавдія в оточенні своїх дочок (Шарлотти, Мадлен, Маргарити), сестри Ренати (або померлої дочки Луїзи) і другої дружини Франциска Елеонори Габсбург. «Livre d heures de Catherine de Medicis», 1550

9 січня 1514 року померла матір Клавдії королева Анна, Клавдія стала герцогинею Бретані; ще чотири місяці потому, 18 травня, в Сен-Жермен-ан-Ле Клавдія вийшла заміж за свого троюрідного брата, Франциска. Цим союзом Бретань закріплювалася за французькою короною у випадку, якщо третій шлюб короля Людовика XII з англійською принцесою Марією, укладений 9 жовтня 1514 року, не принесе довгоочікуваного спадкоємця. Як би там не було, шлюб виявився недовгим і бездітним: Людовік XII помер менш ніж через три місяці після весілля, на загальну думку через надмірні потуги в справі зачаття спадкоємця[7]. Франциск і Клавдія стали королем і королевою — це був третій випадок в історії, коли герцогиня Бретані ставала королевою Франції. [к 2].

Королева Франції[ред. | ред. код]

При дворі, вже будучи королевою, Клод залишалася в тіні своєї свекрухи Луїзи Савойської та зовиці Маргарити Ангулемскої. Фактично, Клод ніколи не правила своїм герцогством; у 1515 році вона передала чоловікові у вічне користування уряд своїх домініонів. На відміну від молодшої сестри, Клод не проявляла інтересу до материнського спадку, а так як вона не цікавилася політикою; королева вирішила присвятити себе релігії, опинившись під впливом, як вважають деякі історики, духівника[en] її свекрухи.

Після того, як Франциск став королем, до двору Клод приєдналася Анна Болейн. Існує припущення, що Анна була перекладачкою Клод на зустрічах з англійськими гостями. Наприкінці 1521 року Анна повернулася до Англії, де пізніше стала королевою-консортом. Іншою знаменитою фрейліною Клод була Діана де Пуатьє, яка згодом стала коханкою її сина Генріха II[8].

Клод була коронована в абатстві Сен-Дені 10 травня 1517 року кардиналом Філіпом де Люксембургом[en], який «помазав їй груди і чоло»[9]. Майже всі дев'ять років шлюбу Клод провела в нескінченних вагітностях. У її чоловіка було багато коханок, але всі вони були порівняно стримані. У власній родині Клод ввела суворий моральний кодекс, ігнорувати який мало хто наважувався[8]. Брантом писав про Клод:

Повинен сказати, мадам Клод Французька була дуже гарною і дуже милосердною, була мила з усіма і ніколи не виявляла незадоволення ні при дворі, ні в її домініонах. Вона була глибоко шанована королем Людовіком і королевою Анною, батьком і матір'ю, і вона завжди була хорошою дочкою для них; після того, як король прийняв мирову герцога Міланського, він оголосив і проголосив Клод в паризькому парламенті герцогинею двох прекрасних герцогств християнського світу, Мілана і Бретані, від одного батька і іншого від матері. Що за спадкоємиця! Якщо дозволите. Обидва герцогства приєдналися в ім'я всього доброго до нашого прекрасного королівства.

Пішак настільки багатьох династичних маневрів, Клод була невисокого зросту і страждала сколіозом, який зробив її спину сутулою, в той час як її чоловік був «великий і атлетичний». Численні послідовні вагітності зробили її тіло пухким, що стало причиною насмішок при дворі. Іноземні посли відзначали її «повноту», кульгавість, косе ліве око, малий зріст і потворність, але й визнавали за нею добрі якості[10]. Однак, при дворі після смерті батьків Клод не жалували. Брантом писав, що Франциск «заразив Клод сифілісом, що безсумнівно скоротило її дні. А мадам регент Луїза Савойська постійно знущалася над нею…» Франциск же у цей час знаходився під впливом своєї всюдисущої фаворитки Франсуази де Фуа.

Смерть[ред. | ред. код]

Могила Франциска і Клавдії в абатстві Сен-Дені
портрет Клавдії за рік до смерті

Клавдія померла 20 липня 1524 року в замку Блуа у віці 24-х років. Безпосередньою причиною її смерті стало народження сина Філіпа, який помер 1525 року[11][12]. Деякі історики заперечують його існування; інші вважають, що Клавдія померла від виснаження через численні вагітності або перенесений раніше кістковий туберкульоз (як і її мати). Клавдія була похована в абатстві Сен-Дені.

Після смерті Клавдії герцогство Бретань успадкував спочатку її старший син, дофін Франциск (опікуном став вдівець Клавдії), а після його смерті інший син — дофін Генріх, який після смерті батька став королем. Через кілька років після смерті Клавдії Франциск одружився вдруге: його обраницею стала Елеонора Австрійська, сестра імператора Карла V.

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Графство Асті було частиною приданого Валентини Вісконті (бабусі Людовика XII), коли вона виходила заміж за Людовика Орлеанського в 1389 році. Клавдія, як старша жива дитина батька, була не тільки законною спадкоємицею Асті, але й Міланського герцогства, оскільки у шлюбному договорі Валентини було обумовлено, що при відсутності спадкоємців чоловічої статі вона отримає домініони Вісконті.
  2. Попередні обидва випадки були пов'язані з її матір'ю, двічі коронованої Анною Бретонською — королевою по другому і третьому шлюбах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Louda, 1999, с. table 67
  2. а б Robin, Larsen, Levin, 2007, с. 80
  3. Blanchard, 2006, с. 299—300
  4. Bottineau-Fuchs, 2005, с. 67—68
  5. Tourault, 2014, с. 255
  6. Blanchard, 2006, с. 299
  7. Guicciardini, 1853, с. 341
  8. а б Robin, Larsen, Levin, 2007, с. 81
  9. Menin, 1723, с. 249
  10. Géoris, 1998, с. 20
  11. François de Valois (fr). Histoire de l'Europe. Процитовано 2015-09-29. 
  12. Maison de Valois-Angoulême (fr). heraldique-europeenne.org. Процитовано 2015-09-29. 

Література[ред. | ред. код]