Клан Броді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гребінь клану Броді.
Герб вождів клану Броді.
Тартан клану Броді.
Замок Броді.
Символ клану Броді - барвінок малий.

Клан Броді (шотл. - Clan Brodie) – один з рівнинних шотландських кланів. Клан Броді або Броуді належить до тих шотландських кланів про походження яких нічого не знають історики і мовчать шотландські легенди. Перші відомі вожді (тани) клану були з місцевостей Броді та Дайк, що в Мореї. Клан Броді брав участь у нескінченних війнах кланів, під громадянської війни клан був затятим прихильником ковенанторів. Клан чинив опір залученням його у повстання якобітів, клан процвітав пізніше в Британський імперії та в колоніальній Індії.

Гасло клану: Unite – Обєднаймося! (лат.)

Символ клану: квітка барвінку

Землі клану: Морея

Центр клану: Замок Броді

Вождь клану: Олександр Трістан Дафф Броді (гельск. - Alexander Tristan Duff Brodie) – ХХVII вождь клану.

Історія клану Броді[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Ранні записи про клан Броді наводять різні варіанти назви клану: Brochy, Brothy, Brothie, Brothu, Brode. Загалом всі ці назви лишаються неясного походження, є лише версії про виникнення цієї назви:

  • назва виникла від гельських слів «маленький гірський хребет», «брови», «прірва»;
  • назва виникла від ірландського слова «брох» (ірл. - broth) – рів, болото;
  • назва походить від гельського «брохах» (гельск. – brothach) – брудне місце;
  • назва походить від гельського «брода» (гельск. – Brodha) – точка, пляма, рівень;
  • є версія, що клан не гельского чи ірландського, а норманського походження. На цю думку наводить згадка про французького лицаря ХІІІ століття Гі де Брочі (фр. - Guy de Brothie), що одружився з дочкою лицаря Амрі де Га (фр. - Aimery de Gain).;
  • назва походить від імені короля піктів, якого звали Бруде, чи Бруйде , чи Брідей.

Загалом є три суперечливі версії про походження клану, що клан є ірландського, французького і піктського походження. Проблема ускладнюється тим. що про мову піктів нічого не відомо. І невідомо, що могла б означати назва клану на мові піктів, якщо ця назва піктського походження.

Багато давніх документів пов’язані з походженням клану були знищені, коли клан Гордон захопив і спалив замок Броді в 1645 році. Багато істориків схиляються до думки, що клан Броді походить від піктів – давніх аборигенів Шотландії, від королівства Морея і його давніх жителів. Історик доктор Ян Грімбл (шотл. - Ian Grimble) припускає, що клан Броді споріднений з королями піктів, є реліктовим залишком піктів після шотландського завоювання королівства піктів Альба.

Рання історія клану Броді[ред. | ред. код]

Землі клану Броді знаходились між Морейширом та Найрнширом, були розташовані на межі між шотландських Хайлендом та землями колись могутнього королівства Морея. Ранні джерела говорять, що цими землями керували вожді, титул яких називали тойшех (гельск. – Tòiseach), а пізніше тан (гельск. – Thane). Частина земель клану Броді належала в середньовіччя ордену Тамплієрів. Лишається неясним, чи клан отримав свою назву від землі Броді, чи землі Броді отримали свою назву від назви клану.

Імена ранніх вождів клану Броді були втрачені. Є згадки про МакБеха (Макбета) – тана Дайку, що був вождем у цих краях у 1262 році. У 1311 році згадується Міхаел мак Малконі – тан Брохі і Дайка. Не ясно, чи Міхаел є тою самою особою що і МакБех тан Дайка. Але безперечно, що якийсь батько Міхаела - Малком був вождем клану Броді в ті часи.

Міхаел Броді отримав грамоту від короля Шотландії Роберта Брюса на володіння землями Броді і титулом барона. Грамота стверджує, що вождівство Броді тан отримує як спадок від своїх предків. Це теж наводить на думку, що тани Броді були нащадками короля піктів Бруде. На цих землях в давні часи жили пікти – про це є чимало свідчень. Тому версія про піктське походження клану виглядає найбільш імовірною.

XV – XVI століття – війни кланів[ред. | ред. код]

Джон Броді – VI вождь клану Броді був союзником клану Макензі під час війни з кланом МакДональд у 1466 році. Клан Броді брав участь у битві під Блар-на-Пайрк (гельск. - Blar-na-Pairc) і відіграф велику роль у перемозі клану Макензі. Це стало основою подальшого тісного союзу цих двох кланів.

Клан Броді приєднався до королівської армії на чолі з графом Атолл у війні проти повстанців лорда Островів – Енгуса Ога (гельск. - Aonghas Óg) у 1481 році. Але Енгус Ог розгромив їх у битві під Лагабраад (гельск. – Lagabraad), вбивши 517 воїнів королівської армії. Хомаме Броді де Йодем(гельск. - Thomame Brodye de Iodem) – ХІ вождь клану Броді загинув у битві під Пінкі-Клев під час нападу на Шотландію англійців.

У 1550 році Олександр Повстанець – ХІІ вождь клану Броді разом з союзниками – кланами Дунбар та Гей напали на клан Комін в Алтайрі, намагались вбити їх вождя – Олександра Коміна з Алтайру. У результаті Олександра Броді звинуватили у заколоті, але наступного року помилували.

У 1562 році Олександр Повстанець приєднався до кланів Гордон і Джорджа Гордона – IV графа Хантлі під час його повстання проти королеви Шотландії Марії Стюарт. Але повстанці зазнали поразки в битві під Корріхі. Граф Хантлі помер, Олександр Броді втік, його засудили заочно як бунтівника і його землі були конфісковані. Чотири роки Олександр Броді був поза законом, але у 1566 році клану Гордон пробачили його нелояльність, Олександра Броді помилували і повернули йому землі.

XVII століття громадянська війна на Британських островах[ред. | ред. код]

Під час громадянської війни на Британських островах лорд Льюїс Гордон спалив давній замок Броді з його Z-подібною вежею, що був збудований не пізніше 1430 року. У 1820 – 1830 роках замок спробували відновити у його колишньому вигляді. Неподалік замку є місцина Довні Хіллок (шотл. - Dounie Hillock), де є залишки дуже давньої фортеці часів ранньої залізної доби.

Олександр – «добрий лорд Броді» - XV вождь клану підтримував Ковенанторів під час «Війни трьох королівств». Цей запеклий ковенантор та фанатик протестант-просвітеріанин знищив кафедральний собор Елгін разом з усіма творами мистецтва, що там були. Він був суддею і влаштовував процеси над відьмами – кілька жінок були ним засуджені до страти як «відьми». Він був комісаром суду і заарештовував єзуїтів у землях Кірк. Він служив у військових комітетах земель Елгім, Наїм, Форрес, Інвернесс. Служив в комітетах захисту станів, захисту релігії, акцизу. Був обраний генеральним комісаром армії. Він був двічі з посольством в Гаазі і вимагав повернення в Шотландію вигнаного короля Карла ІІ – у 1649 та у 1650 році, коли повернувся в Шотландію з королем. Олівер Кромвель готовий був визнати режим і владу Броді. Для Броді було великою спокусою заключити з Олівером Кромвелем спілку. Роялісти вчинили на лорда Броді невдалий замах у 1650 році. Лорд Броді лишив по собі щоденник – цінний історичний документ, що свідчить про талант автора як письменника.

Клан Броді приєднався до Ковенанторів, брав участь у битві під Авлдерн проти роялістів на чолі з Джеймсом Гремом – І маркізом Монтроз. Після поразки ковенанторів клан Гордон зруйнував замок Броді і обложив замок Лехен-хауз. Олександр Броді вперто тримав оборону замку протягом 12 тижнів. Потім Олександр Броді вирушив на південь і командував загоном під час катастрофічної битви під Данбар у 1650 році.

XVIIІ століття – повстання якобітів[ред. | ред. код]

У 1715 році в Шотландії спалахнуло повстання якобітів – за незалежність Шотландії і за претендента на шотландський престол з династії Стюартів проти Англії та англо-ганноверської королівської династії. Серед якобітів більшість була католики, клан Броді був протестантським і не підтримав повстання якобітів. В той час вождем клану Броді був Джеймс Броді – XVIIІ вождь клану. Лорд Хантлі вимагав від клану Броді здати зброю і коней. Клан Броді відмовився категорично. Тоді лорд Хантлі погрожував: «За невиконання військового обов’язку буде зруйнований замок клану Броді, зруйновані господарства його орендарів, буде спалено їхнє зерно і хліб, будуть вбиті їх люди». Але клан Броді продовжував чинити опір, тримаючи оборону замку. Лорду Хантлі бракувало пороху, гармат, зброї, тому він відмовився від штурму замку Броді та від будь-яких ворожих дій щодо клану Броді, розуміючи, що хоч клан Броді і не допомагає повсталим, але і не буде воювати на стороні уряду Великої Британії.

Друге повстання якобітів спалахнуло в 1745 році. У той час вождем клану Броді був Олександр Броді – ХІХ вождь клану, що в той час обіймав посаду лорда Лева. Клан Броді і тоді не підтримав повстання.

У XVIIІ столітті на флоті Великої Британії служив капітан Девід Броді з септи клану Броді Муйреск. Спочатку він командував короблями «Терор» та «Мерлін» (10 гармат), потім командував кораблем «Кентербері» (60 гармат) і кораблем «Страффорд» (60 гармат). Він брав участь у багатьох війнах і битвах і захопив 21 ворожий корабель – з французького та іспанського флотів.

У 1774 році маєтки клану Броді опинилися у скрутному фінансовому становищі. Маєтки йшли на продаж з аукціону за борги. Але Джеймс Броді – ХХІ вождь клану одружився з Маргарет – дочкою Вільяма Дафф – І графа Файф. Граф Файф прийшов на допомогу, купив маєтки клану Броді і половину повернув клану.

Скандально прославився Вільям Броді з Единбургу. Вдень він жив як порядний джентльмен і член ради міста, а вночі виходив на вулиці міста, вбивав і грабував заради розваги і гострих вражень. Зрештою, він був схоплений і засуджений. У 1788 році декан Вільям Броді був страчений на шибениці, яку він сам колись сконструював і винайшов. Цей випадок надихнув Р. Л. Стівенсона на написання роману "Доктор Джекілл і містер Хайд". Нащадками декана Вільяма Броді є септа Мілтон.

ХІХ століття[ред. | ред. код]

Олександр Броді – молодший брат Джеймса Броді поїхав до Індії шукати щастя. Він повернувся з Індії дуже багатим і купив маєтки Хандертон (шотл. – Thunderton), Елгін, Арнхалл в Кіркандінширі. Він одружився з дочкою Джеймса Вемісс – з леді Елізабет Сазерленд – спадкоємицею XVII графа Сазерленд. Статки успадкувала Елізабет Броді, що вийшла заміж за Джорджа Гордона – маркіза Хантлі, що став по смерті батька V герцогом Гордон. Джордж та Елізабет не мали дітей, тому після його смерті у 1836 році лінія герцогів Гордон вимерла. Елізабет лишилася останньою герцогинею Гордон. Після смерті чоловіка вона приєдналася до Вільної Церкви Шотландії і була її найпомітнішим благодійником. Герцогиня була «дуже шанована народом Хантлі» і «жила благодійним християнським життям».

Джеймс Броді – син Джеймса Броді теж поїхав в Індію і працював в Ост-Індійській компанії. Він побудував особняк в Мадрасі на безі річки Адьяре і назвав його Замок Броді. Нині там музичний коледж Карнатік. Джеймс Броді загинув під час аварії човна на річці Адьяре в Індії в 1802 році.

Після смерті герцогині Гордон у 1864 році клан Броді успадкував більшу частину майна клану герцогів Гордон.

Новітня історія клану Броді[ред. | ред. код]

Рідкісний документ був знайдений при реконструкції замку Броді у 1972 році. Документ датується часом до 1000 року і стосується клану Дурхам (гельск. – Durham), що, можливо, споріднений з кланом Броді.

Картина художника Теодора Часеру (1819 – 1856), "Король Макбет зустрічається з трьома відьмами". 1855.

Легенди про клан Броді[ред. | ред. код]

Збереглася давня легенда про клан Броді. Згідно цієї легенди колись було вимовлене прокляття спрямоване проти вождів клану Броді, в якому було сказано, що «син, який народиться в замку Броді ніколи не стане спадкоємцем». Причиною такого прокляття було те, що вождь клану Броді змусив одну жінку зізнатися у чаклунстві і пообіцяв дати їй в нагороду нову сукню. Але він замість того, щоб виконати обіцянку, прив’язав жінку до стовпа і спалив її на вогнищі.

Ще одна легенда розповідає, що король Макбет зустрів трьох відьм і це відбулось на землях клану Броді. Легенду використав Шекспір у п’єсі «Макбет». Місце, де буцім то сталася ця подія називається в Шотландії Пагорб Макбет.


Герб вождів септи Броді з Броді.
Броді з Броді.
Герб вождів септи Броді Спайні.
Броді Спайні.
Герб вождів септи Броді Лехен.
Броді Лехен.
Герб вождів септи Броді Мілтаун.
Броді Мілтаун.
Arms of The Brodie of Mayne
Броді Майне.
Arms of The Brodie of Rosthorn
Броді Росхорн.
Arms of The Brodie of Idvies
Броді Індвайс.
Arms of Brodie of Boxford
Броді Боксфорд.
Arms of Captain David Brodie
Капітан Девід Броді.
Arms of Brodie-Wood
Броді-Вуд Кейхік.
Arms of Callender-Brodie of Idvies
Каллендер Броді Індвайс.
Arms of Brodie-Innes of Milton Brodie
Броді-Іннс Мілтон.

Септи клану Броді[ред. | ред. код]

  • Броді з Броді – до цієї гілки належать тани клану Броді.
  • Броді Спайні (шотл. - Brodies Spynie)
  • Броді Аслейск (шотл. - Brodies Asleisk)
  • Броді Лехен (шотл. - Brodies Lethen)
  • Броді-Вуд Кейхік (шотл. - Brodie-Wood Keithick)
  • Броді Ідвайс (шотл. - Brodies Idvies) – баронети Ідвайс.
  • Каллендер-Броді Ідвайс (шотл. - Callender-Brodie Idvies)
  • Броді Муйреск (шотл. - Brodies Muiresk)
  • Броді Колдфілд (шотл. - Brodies Coltfield)
  • Броді Мілтон (шотл. - Brodies Milton)
  • Броді Вінді Хіллс – Броді Вітряних Пагорбів (шотл. - Brodies Windy Hills)
  • Броді Майн (шотл. - Brodies Maine)
  • Броді-Іннесес Мілтон Броді (шотл. - Brodie-Inneses Milton Brodie)
  • Броді Істбоурн (шотл. - Brodies Eastbourne)
  • Броді Фернхілл (шотл. - Brodies Fernhill)
  • Броді Боксфорд (шотл. - Brodies of Boxford) – барони Боксфорд.
  • Броді Кайхнесс (шотл. - Brodies of Caithness)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Grimble, Ian (1980). Clans and Chiefs (illustrated ed.). London: Blond & Briggs. ISBN 0-85634-111-8.
  • Rampini, Charles (1897). A History of Moray and Nairn. Edinburgh: W. Blackwood.
  • Bain, George, F.S.A., Scotland (1893). History of Nairnshire. Nairn, Scotland: Nairn Telegraph Office.
  • Brodie, Alexander; Brodie, James (1863). Laing, David, ed. The diary of Alexander Brodie of Brodie, MDCLII-MDCLXXX. and of his son, James Brodie of Brodie, MDCLXXX-MDCLXXXV. consisting of extracts from the existing manuscripts, and a republication of the volume printed at Edinburgh in the year 1740. Aberdeen: Printed for the Spalding club.
  • Brodie of Eastbourne, William (1862). the Genealogy of the Brodie Family from Malcolm Thane of Brodie, Temp. Alexander III, A.D. 1249—85, to the Year 1862, compiled from various documents and authorities. Sussex, England.
  • Brodie, James (1991). Brodie Country. UK: Galloper press. ISBN 0-9536718-0-1.
  • Barrow, G. W. S.; Grant, Alexander; Stringer, Keith John (1998). "Thanes Thanages, from the Eleventh to the Fourteenth Centuries". Medieval Scotland: Crown, Lordship and Community (illustrated ed.). Edinburgh: Edinburgh University Press. ISBN 0-7486-1110-X.
  • Shaw, Lachlan; Gordon, James Frederick Skinner (1882). The history of the Province of Moray : comprising the counties of Elgin and Nairn, the greater part of the County of Inverness and a portion of the County of Banff, all called the Province of Moray before there was a division into counties. Vol. 2. London, England: Hamilton, Adams.
  • Arthur, William (1857). An Etymological Dictionary of Family and Christian Names. Sheldon, Blakeman & Co.
  • Miers, Richenda (2006). "Clans and Families". Scotland's Highlands & Islands (5 illustrated ed.). New Holland Publishers. ISBN 1-86011-340-0.
  • Matheson, Donald (1905). The place names of Elginshire. Stirling: E. MacKay.
  • de la Chenaye Desbois, François Alexandre Aubert (1774). Dictionnaire de la noblesse (in French). Tome VII (Seconde ed.). Paris, France: Antoine Boudet, Libraire, Imprimeur du Roi, rue Saint Jacques.
  • Mackenzie, Alexander (1894). History of the Mackenzies, with genealogies of the principal families of the name. Inverness: A. & W. Mackenzie.
  • Mackenzie, Alexander (1881). History of the Macdonalds and Lords of the Isles. Inverness: A. & W. Mackenzie.
  • The Celtic magazine; a monthly periodical devoted to the literature, history, antiquities, folk lore, traditions, and the social and material interests of the Celt at home and abroad. Vol. 3. Inverness: A. & W. Mackenzie. 1878.
  • Paul, Sir James Balfour (1893). An ordinary of arms contained in the public register of all arms and bearings in Scotland. Edinburgh: W. Green & Sons. OCLC 4948160.
  • Fry, Plantagenet Somerset (2008). Castles (2, illustrated, revised ed.). David & Charles. ISBN 0-7153-2692-9.
  • Gordon, Elizabeth Brodie, Duchess of Gordon (1865). Stuart, Rev. A. Moody, ed. Life and letters of Elizabeth last Duchess of * Gordon (Third ed.). Berners street, London, UK: J. Nisbet and co.
  • The scottish tartans, with historical sketches of the clans and families of Scotland (illustrated by William Semple ed.). Edinburgh, Scotland: W. & A.K. Johnston. 1800.