Клан Брюс

Гребінь клану Брюс.

Герб вождів клану Брюс.

Тартан клану Брюс.

Роберт Брюс та Ізабелла Мар. Середньовічний малюнок.

Клан Брюс (шотл. Clan Bruce, шотл. гел. Clann Brus) — один із шотландських рівнинних кланів з Кінкардіну. Належить до королівських шотландських кланів — з цього клану були два королі Шотландії у XIV столітті.

Гасло клану: лат. Fuimus ;— «Ми були!»

Землі клану: Файф, Аннадейл

Вождь клану: Його світлість високоповажний Андрю Дуглас Брюс (шотл. Andrew Douglas Bruce) — ХІ граф Елджін, XV граф Кінкардін, Консул вождів шотландських кланів.

Резиденція вождя клану: Брумхолл-хаус (шотл. Broomhall House)

Історичний центр клану: Замок Лохмабен (шотл. гел. Lochmaben), замок Клекманнан (шотл. гел. Clackmannan)

Історія клану Брюс

Походження клану Брюс

Назва клану Брюс походить від французького де Брус (фр. de Brus) або де Брюс (фр. de Bruis) — імені нормандських лицарів, що виникло від земель Брікс (фр. Brix), що розташовані в Шербурі (фр. Cherbourg) та Валоні (фр. Valognes) в Нормандії, Франція. Докеазів того, що Роберт де Брікс служив Вільгельму Завойовнику під час норманського завоювання Англії немає. Це повідомлення виникло з дуже ненадійних записів зроблених в пізньому середньовіччі щодо людей, які нібито брали участь у битві під Гастінгсом.

Було дві лінії роду де Брюс — шотландська і англійська. Обидві лінії походять від Роберта де Брюса — І лорда Аннадейл, що переселився до Англії з Нормандії в 1106 році. Роберт де Брюс супроводжував принца Шотландії Давида — майбутнього короля Шотландії Давида І. У 1124 році він допоміг королю Давиду повернути корону. Коли вибухнула громадянська війна в Англії між королевою Матильдою та її кузеном Стефаном, король Шотландії Давид І зібрав армію. Проте, Роберт де Брюс не приєднався до короля Шотландії, а пішов до англійської армії і в битві під Стандард у 1138 році взяв в полон власного сина, що був лордом Аннадейл. Роберт Брюс — І лорд Аннадейл помер 11 травня 1141 року і похований в Гісбурні.

Лорди Аннандейл

Після смерті І лорда Аннадейл його володіння були розділені між двома дітьми Роберта де Брюса: землі в Йокширі відійшли його старшому сину Адаму (лінія згасла 1271 року), а шотландські володіння — молодшому сину Роберту, засновнику шотландської лінії роду і, власне, клана Брюс. ІІ лорду Аннадейла — Роберту Брюсу вдалося домогтися визнання визнання королем Шотландії права успадкування своїх земель по чоловічій лінії. Його онук — Робер Брюс — IV лорд Аннадейл, одружився з Ізабеллою — другою дочкою Давида Гатінгтонського, брата шотландських королів Малкольма IV та Вільгельма Лева. Цей шлюб забезпечив можливість клану Брюс мати претензії на шотландський престол.

Роберт Брюс — V лорд Аннадейл в період правління короля Шотландії Олександра ІІІ був неофіційно визнаний найближчим спадкоємцем трону Шотландії після сина короля. V лорд Аннадейл грав надзвичайно велику роль у політичній боротьбі в Шотландії в середині ХІІІ століття, а після смерті єдиної онучки Олександра ІІІ королеви Маргарити в 1290 році, висунув претензії на престол Шотландії. Але корона в 1292 році дісталась Іоану (Джону) Баліолю.

Роберт Брюс — VI лорд Аннадейл, що вирізнявся особливою красою, був викрадений графинею Каррік Мерджорі і таємно одружився з нею, не дивлячись на негативну реакцію короля Олександра ІІІ. Їх син Роберт Брюс успадкував у 1292 році графство Каррік.

Після англійського завоювання Шотландії Джон Баліоль поклявся у вірності королю Англії Едуарду і зрікся престолу після битви під Данбар у 1296 році. Роберт Брюс та Джон ІІІ Комін (шотл. — John III Comyn) приєднались до боротьби за незалежність Шотландії, яку очолив Вільям Воллес (шотл. — William Wallace). Полон і смертна кара національного героя Шотландії Воллеса змінили ситуацію — тепер клани Брюс та Комін стали суперниками щодо корони Шотландії. Якось вони зустрілись на нейтральній території в графстві Дамфі, у церкві Сірих Братів (шотл. — Greyfriars Church). Між вождями кланів спалахнула сварка і Роберт Брюс вразив Джона Коміна ударом в серце. За це Папа Климент V відлучив Роберта Брюса від церкви.

У 1306 році Роберт Брюс був коронований в Сконе — стародавній столиці Шотландії. У 1314 році Роберт Брюс розгромив англійську армію в битві під Баннокберн (шотл. — Bannockburn) і цим утвердив незалежність Шотландії.

Графи Елгін та Кінкардайн

Елгін та Кінкардайн (шотл. — Elgin and Kincardine) — шотландський графський титул, що належить вождям клану Брюс.

Від Роберта Брюса ведуть своє походження і нинішні графи Елгін. Едуард Брюс (1548—1611) брав участь у сходженні короля Шотландії Якова VI на трон Англії. Він отримав титул барона. ІІІ барон Брюс у 1633 році отримав титул графа Елгін. Після смерті IV графа Елгін не лишилося спадкоємців, графський титул перейшов до бічної лінії, що вже носила титул графів Кінкардайн. З цього роду були особливо відомі графи Томас та Джеймс. Віктор Олександр Брюс (1849—1917) — ІХ граф Елгін та ХІІІ граф Кінкардін став відомим британським державним діячем.

Септи клану Брюс

Airth, Bruwes, Bruss, Bruc, Bruys, Brues, Bruce, Bruice, Bruis, Bruze, Broce, Brois, Broiss, Brose, Broise, Brouss, Brus, Bruse, Carlysle, Carruthers, Crosbie, Randolph, Stenhouse.

Замки клану Брюс

• Замок Файві (шотл. — Fyvie)
• Замок Айрх (шотл. — Airth)
• Замок Мунесс (шотл. — Muness)
• Замок Томастон (шотл. — Thomaston)
• Замок Кулросс (шотл. — Culross Palace)
• Замок Клекменнен (шотл. — Clackmannan Tower)
• Замок Фінгаск (шотл. — Fingask)
• Замок Кінросс (шотл. — Kinross House)
• Замок Лохлівен (шотл. — Lochleven)
• Замок Лохмейбен (шотл. — Lochmaben)
• Замок Тьорнберрі (шотл. — Turnberry)

Джерела

• Peter, David MacGregor (1856). The Baronage of Angus and Mearns: Comprising the Genealogy of Three Hundred and Sixty Families, Curious Anecdotes, Descriptions of Clan Tartans, Badges, Slogans, Armory, and Seats, Ancient Sculptures, etc. Being a Guide to the Tourist and Heraldic Artist. Edinburgh, Scotland: Oliver & Boyd, Tweedale Court. p. 265 «The family of Cowden is a cadet of that of Bruce of Airth».
• Grant, James (1886). The Scottish Clans and Their Tartans. Edinburgh, Scotland: W. & A. K. Johnston Limited. p. 2.
• A. A. M. Duncan (2004). de Brus, Robert (I), Lord of Annandale (d. 1142).Oxford Dictionary of National Biography (Oxford University Press). ISBN 978-0-19-861411-1.
• Emma Cownie (2004). Brus, Robert de (supp. d. 1094). Oxford Dictionary of National Biography (Oxford University Press). ISBN 978-0-19-861411-1.
• Blakely, Ruth Margaret (2005). «Robert de Brus I: Founder of the Family». The Brus family in England and Scotland, 1100—1295. Woodbridge, UK: Boydell Press. pp. 8–27. ISBN 978-1-84383-152-5.
• Way, George; Squire, Romily (1994). Collins Scottish Clan Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Collins. pp. 82–83.ISBN 978-0-00-470547-7.