Клапський спів

Клапський спів
" Слухаючи далматинські клапи, я зрозумів, що хорвати мають душу, яку потрібно показувати світу. " - Пауло Коельйо

Клапський спів — це традиційний хорватський вокальний музичний жанр, що походить із Далмації, переважно з прибережних та острівних регіонів. Спів виконується як у міських, так і в сільських громадах. Клапський спів характеризується багатоголосим гомофонним звучанням, яке сформувалося в сучасному вигляді в середині XIX століття, відображаючи культурну та музичну ідентичність середземноморських містечок узбережжя та островів Хорватії.

Особливості виконання

Клапа — це група з п'яти до восьми співаків, об'єднаних не лише музичними інтересами, а й дружніми стосунками. Спочатку клапські пісні виконувалися виключно чоловічими ансамблями, однак згодом з'явилися жіночі (перша з них — Клапа Задранки) та змішані колективи.

Клапський спів — це багатоголосий вокальний жанр, що виконується a cappella, тобто без інструментального супроводу. Його характерною рисою є автентичний стиль виконання «на слух» (na uho), без використання нотних записів. Пісню зазвичай починає найвищий голос — перший тенор, до якого поступово приєднуються інші учасники ансамблю, співаючи одночасно та гармонійно.

Типовий склад клапи включає:

перший тенор (ведучий голос),
другий тенор,
баритон,
перший бас,
другий бас.

Основною тематикою клапських пісень є:

кохання,
море та природа,
медитеранський спосіб життя,
ностальгія за рідним краєм.

Попри домінування любовної тематики, зустрічаються також пісні, що оспівують красу далматинського узбережжя, Істрії, спогади про минулі покоління та навіть досвід еміграції. Навіть сумні мотиви виконуються з піднесеними почуттями, передаючи глибоку емоційну силу.

Історія та походження

Клапський спів має глибоке коріння в середземноморській культурній традиції, зокрема на узбережжі Далмації та на хорватських островах. Його витоки сягають епохи Відродження, коли народна любовна лірика почала активно розвиватися серед як простих мешканців, так і аристократії. Особливості географічного положення Далмації, її тісні культурні зв'язки з Італією, вплинули на формування цього унікального вокального жанру.

Походження терміну

Слово «клапа» (klapa) має італійське коріння — воно походить від терміну «capulata», що використовувався в трієстському жаргоні для позначення «групи» або «компанії друзів». У Хорватії цей термін прижився в середині XIX століття, коли в Далмації почали формуватися як офіційні, так і неформальні вокальні гурти. Спочатку клапи були невеликими групами друзів, які збиралися, щоб співати без інструментального супроводу, насолоджуючись спільним музикуванням.

Розвиток та популяризація

Клапський спів спочатку був виключно чоловічою традицією. Однак з часом жанр став відкритішим, і сьогодні активно виступають як жіночі, так і змішані клапи. Популяризація цього музичного стилю пов'язана з міграціями хорватів до інших регіонів країни та за кордон. Хорватська діаспора, туристи, а також родинні й дружні зв'язки сприяли поширенню клапської пісні по всьому світу.

Значний вплив на розвиток клапської традиції мав фестиваль клапського співу в Оміші, заснований для збереження і популяризації цього жанру. Згодом кількість фестивалів зросла: сьогодні вони проходять у багатьох містах, зокрема в Задарі, Спліті, Загребі, Сісаку, Муртері, Волоско та навіть за межами Хорватії. З 2011 року Хорватське культурне товариство у Бургенланді (Gradišće) організовує спеціалізований фестиваль клапського співу.

Сучасний розвиток

У сучасну епоху клапський спів еволюціонував: поряд із традиційним a cappella виконанням клапи почали використовувати інструментальний супровід, експериментувати з поп- і рок-аранжуваннями. Це допомогло жанру здобути популярність серед молодшої аудиторії та за межами Хорватії.

Яскравим прикладом інтеграції клапської музики в сучасну культуру є виступ гурту «Klapa s Mora», який представляв Хорватію на Євробаченні 2013 року з піснею «Mižerija». Хоча такі музичні експерименти виходять за межі традиційного клапського стилю, вони зробили важливий внесок у глобальне визнання цього жанру.

Клапський спів є одним із найбільш упізнаваних символів хорватської музичної спадщини. Його популярність не лише відображає багатство традицій, а й демонструє здатність адаптуватися до сучасних музичних тенденцій. Цей жанр став справжнім культурним брендом Хорватії, який чудово доповнює її туристичний імідж і зберігає живий зв'язок із корінням середземноморської культури.

Визнання ЮНЕСКО

У 2012 році клапський спів було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, що підкреслює його важливість як культурного феномена, що сприяє збереженню хорватської ідентичності та традицій.

Примітки

Джерела