Клапчук Михайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клапчук Михайло
Михайло Клапчук.jpg
Ім'я при народженні Клапчук Михайло Миколайович
Народився 25 лютого 1920(1920-02-25)
Корнич
Помер 5 серпня 1984(1984-08-05) (64 роки)
Делятин
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Національність українець
Діяльність науковець
Alma mater Львівський університет
Партія Організація українських націоналістів

Миха́йло Миколайович Клапчу́к (25 лютого 1920, Корнич — 5 серпня 1984, Делятин) — український етнограф, археолог, геолог, краєзнавець, історик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Миколайович Клапчук народився 25 лютого 1920 року в с. Корнич на Коломийщині. Навчався у Коломийській гімназії, тоді проявив інтерес до історії, зокрема, рідного краю. Особливо його приваблювала археологія. Самостійно простудіював монографію відомого західноукраїнського археолога Ярослава Пастернака «Коротка археологія західноукраїнських земель» і вже в 15 років зробив свої перші відкриття, зібравши зразки кераміки трипільської культури, які, вивчивши, передав Коломийському музею.

Згодом з іншими сільськими хлопцями брав участь в археологічних розкопках, які проводив на Коломийщині професор Ярослав Пастернак. Учений запримітив допитливого хлопця і запросив на навчання до Львівського університету. Студентом став членом ОУН, згодом провідником Центрального Союзу українських студентів та заступником редактора часопису «Студентський вісник». Обдарований юнак не лише успішно навчається, але й займається археологічними дослідженнями. Будучи студентом, відкрив 22 верхньопалеонтичні та мезолітичні стоянки на Коломийщині і Городенківщині.

Війна перервала навчання, повертається додому. Тут активно включається у підпільну діяльність ОУН. Коломийський окружний провід, яким керує Василь Андрусяк, доручає йому очолити військову розвідку, а згодом — військову референтуру обласного проводу. Він організовує вишкіл добровольців, і в березні 1944 р. в с. Вербіж засновує інститут націоналістичної освіти, де читає лекції для слухачів. 22 червня 1944 р. у районі с. Тростянка енкаведистам вдалося затримати трьох озброєних вояків УПА. Один з них назвався Брустярником з Уторопів. Але припертий фактом, змушений був зізнатися, що його справжнє прізвище Клапчук. Радянський «гуманний» суд визначив йому 10 років концтаборів і 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у «Степлагу» у Джезказгані, де утримувалось до 10000 в'язнів. Але страшні умови не зламали молодого патріота.

Після звільнення з таборів заслання відбував у м. Караганді. Тут йому вдалося влаштуватися на роботу в геологічне управління. Заочно вчився в Карагандинському педінституті, працював після звільнення в Центральноказахстанській геологорозвідувальній партії. В непростих умовах заслання проявився його талант ученого і дослідника. Він вивчає геологію, палеоботаніку цього суворого краю, але весь свій вільний час віддає археологічним дослідженням Центрального Казахстану і заочно навчається у педінституті. За 15 років він дослідив понад 300 стоянок первісної людини в казахстанських степах. Зроблені археологічні відкриття лягли в основу кандидатської дисертації «Палеоліот Центрального Казахстану», яку схвально зустріли в наукових колах. Однак до захисту не дійшло. Очевидно, що на перешкоді стало минуле дисертанта. А неблагонадійних в радянську науку не допускали.

У 1969 р. Михайло Клапчук повертається в Україну. Поселяється в Делятині, звідки родом його дружина. Працював фотографом у Делятинському лісокомбінаті. У вільний час займався улюбленою справою — краєзнавством і археологією. Він відкриває і досліджує пам'ятки археології не лише на Делятинщині, але й в Тлумацькому та Городенківському районах. Із 74-х пам'яток археології Надвірнянського району та Яремчанської міськради, що включені до Державного реєстру пам'яток, 47 відкрив і дослідив особисто М. Клапчук, або брав безпосередню участь. Всього вчений відкрив понад 170 археологічних пам'яток. Збирав краєзнавчі та етнографічні матеріали про рідне село Корнич, проводив тут розкопки, написав багато наукових розвідок про матеріальну культуру гуцулів, які опублікував в 1975–1980 роках на сторінках обласної молодіжної газети «Комсомольський прапор».

На рідній землі особливо проявився його різнобічний науковий інтерес. Він не обмежується лише археологією, але й творчо працює в царині етнографії, збирає народний фольклор. Михайло Клапчук зібрав 1700 архівних документів, до сотні старовинних поштових листівок, фотографій, що мали відношення до історії краю, записав понад 500 народних пісень. У його колекції сотні вишивок, писанок, печаток. На основі зібраних матеріалів пише наукові та науково-популярні статті, які друкуються в місцевій та центральній пресі.

Могила Михайла Клапчука в Делятині

Його цікаве дослідження про писані столи та кептарі Делятинщини друкував у ті часи популярний журнал «Жовтень», статті з археології друкувалися в такому солідному журнал, як «Советская археология».

У 1984 році пішов у вічність, залишивши після себе велику наукову спадщину. Похований в смт. Делятин, на місцевому цвинтарі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Арсенич П. Археолог і діяч ОУН: [про М. Клапчука] / П. Арсенич // За незалежність. — 1995. — 25 лют.
  • Арсенич П. Михайло Клапчук [Текст] / П. Арсенич // Наукові записки. Вип. 7-8. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 251—254.
  • Клапчук М. Знахідки археологів / М. Клапчук // Прикарпатська правда. — 1970. — 12 лип.
  • Клапчук М. На печатці — портрет поета: [про портрет Шевченка на печатці війта з с. Заріччя 1910 р.] / М. Клапчук // Радянська Верховина. — 1979. — 4 берез.
  • Клапчук М. Кожен шанував по своєму / М. Клапчук // Радянська Верховина. — 1984. — 8 берез.
  • Клапчук М. Молодість віддав боротьбі за волю: [біогр.] / М. Клапчук // Народна Воля. — 1193. — 6, 12, 15, 22 січ.
  • Клапчук М. Молодість віддав боротьбі за волю // Реабілітовані історією [Текст] т.1 / М. Клапчук. — Івано-Франківськ; 2000. — С. 48-50.
  • Клапчук М. Транскарпатський шлях від доби палеоліту до кінця XVIII ст. : терит. Делятинщини / М. Клапчук // Галичина. — 2009. — № 11. — С. 45-52.
  • Клапчук В. Таким пам'ятаємо батька / В. Клапчук // Народна Воля. — 1993 . — № 6. — 22 січ.
  • Клапчук В., Клапчук О. З історії Делятинської школи: [за матеріалами домашнього архіву М. Клапчука] / В. Клапчук / В. Клапчук., О. Клапчук // До знань. — 2000. — 7 берез.
  • Клапчук В. М. Делятинщина [Текс]: історико-географічне дослідження / В. М. Клапчук, М. М. Клапчук. — Делятин, 2007. — 583 с.
  • Кулаковська Х. Дослідник палеоліту Михайло Клапчук / Х. Кулаковська // Постаті української археології. Вип.7. — Л., 1998. — С. 31-33.
  • Левицький В. Захоплення — фотографія / В. Левицький // Прикарпатська правда. — 1985.
  • Левицький В. Захоплення — фотографія / В. Левицький // Прикарпатська правда. — 1985. — 12 січ.
  • Левицький В. Колекция деревьев / В. Левицький // Лесная промышленность. — 1984. — 20 ноябр.
  • Максим'юк М. Краянин, вчений, патріот / М. Максим’ юк // Народна Воля. — 2005. — 11 берез. — С. 5.
  • Михайло Клапчук — вчений, археолог, краєзнавець: пам'ятка користувачу / Надвірнянська ЦРБ; [уклад М. Гринюк; відп. за вип. М. Кушнерчук]. — Надвірна . — 2010. — 8 с.
  • Михайло Клапчук // Арсенич П. Краєзнавці Прикарпаття [Текст]: довідник / П. Арсенич. — Івано-Франківськ, 2002.
  • Михайло Клапчук // Гуцульщина . — 1995. — № 3. — С. 4.
  • Паспорти населеного пункту Надвірнянського району [Текст]: довідник: [згадується М. Клапчук]. — Надвірна, 2003. — 90 с.
  • Тарнович Е. Розповідь знахідки: [про М. Клапчука] / Е. Тарнович // Радянська Верховина. — 1969. — 13 груд.
  • Тугай Л. Про Гуцульщину на зламі століть: [про М. Клапчука] / Л. Тугай // Галичина . — 2009. — 3 листоп. — С.6.
  • Фабрика Р. Музей лісокомбінату / Р. Фабрика // Прикарпатська правда. — 1971. — 27 лист.
  • Якубчак І. Зустріч із земляком-науковцем: [про М. Клапчука] / І. Якубчак // Радянська Верховина. — 1970. — 30 жовт.—3 лист. — С. 2.

Посилання[ред. | ред. код]