Класифікація кліматів Алісова
Класифікація кліматів Алісова — одна з систем класифікації типів клімату. Була запропонована Борисом Алісовим 1936 року,[1][2][3] отримала розвиток в його докторській дисертації 1941 року «Генетична класифікація кліматів» (рос. «Генетическая классификация климатов»)[4] та детально опрацьована у 1950-ті.[2][3] Класифікація Алісова не розповсюджена у світовій науці, а використовується переважно лише в пострадянських країнах.
Алісов запропонував виділяти кліматичні зони та області виходячи з умов загальної циркуляції атмосфери. Сім основних кліматичних зон: екваторіальну, дві тропічні, дві помірні і дві полярні (по одній у кожній півкулі) — він виділяє як такі зони, в яких кліматоутворення цілий рік відбувається під переважаючою дією повітряних мас тільки одного типу: екваторіального, тропічного, помірного, арктичного і у південній півкулі — антарктичного повітря.
Між ними Алісов розрізняє шість перехідних зон, по три у кожній півкулі, що характеризуються сезонною зміною переважаючих повітряних мас. Це дві субекваторіальні зони, або зони тропічних мусонів, в яких влітку переважає екваторіальне, а взимку тропічне повітря; дві субтропічні зони, в яких влітку панує тропічне повітря, а взимку — помірне; субарктична і субантарктична, в яких влітку переважає помірне, а взимку арктичне або антарктичне повітря.
Межі зон визначаються по середньому положенню кліматологічних фронтів. Так, тропічна зона знаходиться між літнім положенням тропічних фронтів і зимовим положенням полярних фронтів. Тому вона буде увесь рік зайнята переважно тропічним повітрям. Субтропічна зона знаходиться між зимовим і літнім положенням полярних фронтів; тому вона і буде взимку знаходитися під переважаючою дією полярного повітря, а влітку — тропічного повітря. Аналогічно визначаються і межі інших зон.
- ↑ Алисов Б.П. Географические типы климатов // Метеорология и гидрология. — 1936. — № 6.
- ↑ а б Наровлянский Г. Я. Авиационная климатология. — Л.: Гидрометеоиздат, 1968. — 195 с.
- ↑ а б Божилина Е. А. Климатические карты мира для высшей школы (анализ и опыт разработки): дис. … канд. геогр. наук: 05.24.03. — М., 1985. — 115 с.
- ↑ Сорокина В.Н. Алисов Б.П. Географический факультет МГУ. Архів оригіналу за 15 Серпня 2020. Процитовано 21 Грудня 2016.
- С.П. Хромов, М.А. Петросянц, ред. (2006). Метеорология и климатология: учебник. Классический университетский учебник (вид. 7-е изд). М.: Изд-во Моск. ун-та: Наука. с. 582. ISBN 5-211-05207-2.