Кластер (хімія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кла́стер (рос. кластер, англ. cluster, нім. Cluster m, Klaster m) —

  1. Багатоядерні комплексні сполуки, в основі яких лежить об'ємний скелет з атомів металу, зв'язаних між собою. Найчастіше чарунка має форму правильного поліедра й оточена лігандами, якими можуть бути молекули органічних і металоорганічних сполук.
    Кластери іноді можуть виникати в міжфазній зоні «субстрат—адгезив» при переробці корисних копалин, зокрема при брикетуванні вугілля з органічним зв'язуючим, масляній агломерації вугілля тощо.
  2. Структуровані об'єкти води, в яких молекули води зв'язані різними водневими зв'язками.

Ізольовані кластери (можуть зустрічатися, наприклад, у мікропорах розміром порядку нанометра) мають обмежену поступальну і більш високу обертальну рухливість. У повністю кластеризованій об'ємній воді кластери мають меншу рухливість, ніж ізольовані кластери.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії // Укладачі Й. Опейда, О. Швайка. — К. : Наукова думка. — 1997. — 532 с.